Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №400/13461/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13461/25

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 21.01.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши питання про призначення до розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 400/13461/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Первомайський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої службу у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Первомайський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з вимогами: визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлійчук Тетяни Валеріївни в частині включення відомостей про ОСОБА_1 , як про боржника, до Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 77679269, категорія стягнення: конфіскація у кримінальному проваджені (крім корупційних правопорушень); зобов`язати відповідача виключити відомості про ОСОБА_1 , як про боржника, із Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 77679269, категорія стягнення: конфіскація у кримінальному провадженні (крім корупційних правопорушень).

Рішенням від 21.01.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відмовив повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої вказано, що вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2025, яким ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та засуджений до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, в частині конфіскації в дохід держави та передачі Збройним Силам України 26 патронів, два магазини по 27 патронів на разі не виконаний. Проте, як вказує апелянт, зазначений вирок не було виконано у зв`язку з тим, що зазначені речові докази були передані на зберігання до камери речових доказів Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Первомайський РВП) та він не має до них доступу. Поряд з цим, Первомайський РВП не може передати Збройним Силам України зазначені докази через відсутність затвердженого порядку приймання-передавання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв. Апелянт наголошує, що майнові зобов`язання не виконуються Первомайським РВП, а відомості до Єдиного реєстру боржників внесено відносно нього, що на думку останнього є протиправним.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2025 (справа № 484/7198/24, провадження № 1-кп/484/168/25), зокрема, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік. Речові докази, а саме 26 патронів (один з яких у демонтованому стані), два магазини по 27 патронів (один з яких у демонтованому стані) вирішено конфіскувати в дохід держави та передати Збройним Силам України.

У відповіді від 01.12.2025 № 210168-2025 на запит представника позивача представник Первомайського РВП зазначив, що питання щодо зброї та боєприпасів, які по даному кримінальному провадженню дійсно перебувають на зберіганні в Первомайському РВП ГУНП не вирішено, відповідно до підпункту 22 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та підпункту 28 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція України здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2025 Первомайським міськрайонним судом Миколаївській області видано виконавчий лист № 1-кп/484/168/25 про конфіскацію у ОСОБА_1 зазначених речових доказів в дохід держави та передачу їх Збройним Силам України.

02.04.2025 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 77679269 про конфіскацію у ОСОБА_1 в дохід держави та передачу Збройним Силам України речових доказів 26 патронів (один з яких у демонтованому стані), двох магазинів по 27 патронів (один з яких у демонтованому стані). 02.04.2025 державний виконавець у виконавчому провадженні № 77679269 звернувся до Первомайського РВП щодо передачі зазначених речових доказів.

06.05.2025 Первомайським РВП повідомлено державного виконавця, що по кримінальному провадженню № 12024152110001051 в кімнаті зберігання речових доказів знаходиться: 26 патронів (один з яких у демонтованому стані), два магазини по 27 патронів (один з яких у демонтованому стані) згідно з квитанцією № 21 від 22.11.2024. Проте, на теперішній час відсутній порядок приймання, зберігання та знищення, вилученої добровільної зданої вогнепальної зброї, а за таких обставин відділ поліції не може виконати вимогу державного виконавця про передачу бойових припасів.

На теперішній час виконавче провадження знаходиться в провадженні державного виконавця Першого відділу державної виконавчої службу у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та рішення про його завершення в порядку передбаченому ст.ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» не прийнято.

При цьому, ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного реєстру боржників, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції входив з того, що Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачає три випадки виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників: 1) закінчення виконавчого провадження (ст. 39); 2) повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п.п. 1, 3, 11 ст. 37; 3) відсутності заборгованості за періодичними платежами. Проте у цій справі суд не вбачав жодної з трьох можливих випадків. Зазначене зобов`язання не є періодичним платежем, а державним виконавцем не приймалося рішення, ані про закінчення виконавчого провадження, ані про повернення виконавчого документу стягувачу. За таких обставин, у державного виконавця відсутній обов`язок для виключення відомостей стосовно позивача з Єдиного реєстру боржників.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 1404-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1403-VIII).

У ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Приписами ст. 9 Закону № 1404-VIII визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (частина перша).

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення (ч. 2 ст. 9 Закону № 1404-VIII).

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 9 Закону № 1404-VIII).

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1, 3, 11 ч.1 ст.37 цього Закону або постанови, передбаченої ч.4 ст.40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (частина сьома).

Аналогічні норми передбачені Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), відповідно до п. 2 розділу І якого, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Так, згідно з п.п. 6, 7 розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: 1) про закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 39 Закону № 1404-VІІІ; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.

Аналізуючи вищенаведені приписи Закону № 1404-VІІІ та Положення № 2432/5 слід дійти висновку про те, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Водночас за встановлених обставин даної справи виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників повинно бути наслідком фактичного виконання судового рішення в частині конфіскації вилученого майна, за яким винесено постанову суду.

Разом з тим, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Таким чином, в разі відсутності у особи невиконаних майнових зобов`язань та необхідності збереження її майна з метою виконання зобов`язання за рішенням суду така особа не повинна перебувати в Єдиному реєстрі боржників з огляду на мету його ведення.

Як встановлено судом, що позивач внесений до Єдиного реєстру боржників з огляду на відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про конфіскацію та передачу Збройним Силам України речових доказів, а саме 26 патронів (один з яких у демонтованому стані), два магазини по 27 патронів (один з яких у демонтованому стані).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Так, боржником у виконавчому листі у виконавчому провадженні № 77679269 значиться ОСОБА_1 . Водночас, судом першої інстанції не враховано, що зазначені докази не знаходяться у позивача, а перебувають в кімнаті зберігання речових доказів Первомайського РВП, згідно з квитанцією № 21 від 22.11.2024, що унеможливлює виконання судового рішення саме позивачем.

Крім того, суд зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 62 Закону № 1404-VIII виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, відповідні дії на виконання рішення суду щодо конфіскації майна повинен вчинити виключно орган державної виконавчої служби.

При цьому у позивача відсутні жодні зобов`язання щодо вчинення дій, спрямованих на виконання вироку в частині конфіскації майна, і безпосереднє виконання рішення в цій частині не залежить від його волі, оскільки він не має правових підстав розпорядитися конфіскованим майном, що вилучене в нього в межах кримінального провадження, в тому числі передати його Збройним Силам України, та взагалі не має до нього доступу.

Разом з тим, невиконання рішення щодо конфіскації майна за відсутності обов`язку позивача у його виконанні зумовлює наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

При вирішені цього спору суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абз.3 п.п.3.1 п.3 мотивувальної частини).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників при відсутності положень законодавства, що передбачають можливість її виключення у зв`язку з невиконанням органом державної виконавчої служби вироку суду в частині конфіскації майна, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

Разом з тим, відсутність Порядку приймання, зберігання та знищення вилученої або добровільно зданої вогнепальної зброї не може впливати на наявність відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи відсутність у позивача реальної можливості виконання вироку суду в частині конфіскації речових доказів в дохід держави та передачі їх Збройним Силам України, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Як наслідок, відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

При цьому можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення прямо передбачена п.23 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги ст. 245 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача виключити позивача з Єдиного реєстру боржників.

Разом з тим, колегія судів не вбачає протиправності та незаконності в діях головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлійчук Тетяни Валеріївни в частині включення відомостей про ОСОБА_1 , як про боржника, до Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 77679269, адже відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому предмет розгляду цієї справи не охоплює питання правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 77679269.

За таких умов, апеляційний суд приходить до переконання про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 - частковому задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453, 44 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, відповідно до частин 3, 6 статті 139 КАС України, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 726, 72 грн (1 453, 44 / 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 400/13461/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Первомайський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 400/13461/25, - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Первомайський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити відомості про ОСОБА_1 , як про боржника, із Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 77679269, категорія стягнення конфіскація у кримінальному провадженні (крім корупційних правопорушень).

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 726, 72 грн (сімсот двадцять шість гривень сімдесят дві копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко