Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №132/53/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/53/26

Провадження № 33/801/192/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника Ференець Оксани Юріївни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП в частині накладення стягнення та накласти на нього в межах, передбачених санкцією статті 124 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

У скарзі зазначає, що він не спростовує висновків суду першої інстанції щодо його винуватості у дорожньо-транспортній пригоді, проте не погоджується в частині накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Суд у постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП. Судом залишено поза увагою, що до адміністративної відповідальності раніше він не притягувався, в стані алкогольного сп`яніння не перебував, будь-які ознаки алкогольного сп`яніння на час скоєння ДТП були відсутні, автомобілі отримали не суттєві пошкодження. Крім того, він має поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на підставі чого страхова компанія може відшкодувати завдані іншому учаснику ДТП збитки. Також судом залишено поза увагою, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок ожеледиці, а не внаслідок невірного тлумачення ним окремих вимог правил дорожнього руху та встановлених ними його обов`язків, як водія транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Ференець О. Ю., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №551147, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Тучаком П.В., 26 грудня 2025 року о 11 год. 26 хв. у с. Байківка по вул. Надрічна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CITROEN BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні небезпеки не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого скоїв зіткнення із автомобілем SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій порушив вимоги п. 12.3, 2.3. б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП (а.с.1).

У п.п. «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд першої інстанції дійшов до висновку про доведення матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП через недотримання ним вимог п.п. «б» п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує висновки суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а лише просить змінити вид застосованого до нього стягнення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Так, санкція статті 124 КУпАП передбачає альтернативні стягнення за вчинене правопорушення: штраф (в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або позбавлення права керування транспортними засобами (на строк від шести місяців до одного року).

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан. Зокрема, суд взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , надані ним в судовому засіданні, відповідно до яких ОСОБА_1 хибно тлумачить окремі вимоги правил дорожнього руху та встановлені ними його обв`язки як водія транспортного засобу – джерела підвищеної небезпеки. Подальше нехтування ОСОБА_1 вказаними вимогами може мати негативні наслідки для учасників дорожнього руху. Таке стягнення, на думку суду першої інстанції, буде необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 , попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Фактично з оскаржуваної постанови суду слідує, що мотивуючи свій висновок щодо виду стягнення суд першої інстанції обмежився загальними фразами, зазначивши, що враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, майновий стан.

Однак, жодним чином не конкретизував ці обставини та не зазначив, в чому саме вони полягають.

Положеннями статті 30 КУпАП визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася за ускладнених погодніх умов.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тяжких наслідків заподіяно не було, пошкодження транспортних засобів мають незначний характер.

Твердження суду щодо хибного тлумачення ОСОБА_1 окремих вимог правил дорожнього руху та встановлених ними його обв`язків, як водія транспортного засобу – джерела підвищеної небезпеки взагалі є незрозумілим, оскільки не зазначено, які саме вимоги правил дорожнього руху та обв`язки водія ОСОБА_1 хибно тлумачить, в чому це проявилося і як це вплинуло на обрання виду адміністративного стягнення.

Для попередження вчинення нових правопорушень, за описаних вище обставин, не обов`язково застосовувати найбільш суворий вид адміністративного стягнення.

З врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, що заподіянні пошкодження транспортних засобів мають незначний характер, відсутність тяжких наслідків, а також те, що ОСОБА_1 вперше вчинив адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, застосоване відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є надто суворим, а тому апеляційний суд вважає за можливе змінити вид застосованого заходу адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

Керуючись ст. 23, 245, 278, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців змінити, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало