Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №400/2015/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2015/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

21.04.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати з 20.03.2024 року призначеної пенсії з обмеженням максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській здійснити з 20.03.2024 нарахування та виплату пенсії, призначеної в порядку Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, особою з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, з 20.03.2024 позивач має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром – десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з 20 березня 2024 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної в порядку Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум з 20 березня 2024 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 20.03.2024 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 в справі №2-р(II)/2024, приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не містять обмежень максимального розміру пенсій особам, пенсія яким призначена, перераховується та виплачується відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм матеріального, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що станом на момент проведення перерахунку пенсії положення Закону №3668 та абзацу 3 статті 67 Закону №796 є чинними, неконституційними в установленому порядку не визнавалися, тому підлягали обов`язковому застосуванню органами ПФУ, тобто проведення виплати пенсії у межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Поряд з цим, станом на теперішній час порядок проведення перерахунків пенсій відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20 березня 2024 №2- р(II)/2024 не затверджений, а отже підстави для перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії відсутні.

Поряд з цим, судом першої залишено поза увагою ту обставину, що звернення із цим позовом відбулось з порушенням строків, встановлених частиною 2 статті 122 КАС України, судом помилково проігноровано наслідки, передбачені статтею 123 КАС України, пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, особою з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як свідчать відомості з матеріалів пенсійної справи, зокрема, з лютого 2024 року позивачеві визначено основний розмір пенсії у сумі 92780,51 гривень.

Поряд з цим, зокрема, з березня 2024 року виплата пенсії позивачеві проводиться у межах максимального розміру, а саме у сумі 23610 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На відповідні звернення позивача, у листі від 17.02.2025 року №2458-1684/К-02/8-1400/25 УПФУ повідомило про опрацювання Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024, яким передбачено виплату без обмежень пенсій відповідної категорії одержувачів, з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Одночасно, УПФУ вказало на необхідність розроблення механізму реалізації вказаного Рішення Конституційного Суду України, з урахуванням наявних фінансових ресурсів.

Не погоджуючись з відмовою УПФУ у проведенні виплати пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, посилаючись на неправомірність бездіяльності УПФУ, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII.

У статті 1 Закону №796-XII передбачено, що цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Як свідчать обставини цієї справи, підставою для звернення із адміністративним позовом стала неправомірність дій УПФУ щодо проведення позивачеві пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-XII у межах максимального розміру, встановленого статтею 67 цього Закону №796-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI зі змінами). В той час, як Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 67 Закону №796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з цим, першим реченням частини 3 статті 67 Закону №796-XII (в редакції в редакції Закону №3668-VI зі змінами) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ці приписи першого речення частини третьої статті 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року.

Також, передбачено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд у своєму Рішенні №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року зауважив на тому, що приписами статті 67 Закону №796-XII, як випливає з її назви, урегульовано порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, визначених Законом №796-XII. Стаття 67 Закону №796-XII у первинній редакції, що запроваджена була Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 року №2001-XII не містила приписів щодо обмеження максимального розміру пенсії, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати. Таку вимогу містить і частина перша статті 67 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року №230/96-ВР, що є чинною на час розгляду цієї справи, а саме: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Із наведеного випливає, що, зберігши вимогу підвищення для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, законодавець приписами статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У Рішенні від 7 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено (абзац двадцять перший підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини).

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, установленим Законом №3668-VI, не поширюють на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом №3668-VI (абзац перший); якщо внаслідок ухвалення Закону №3668-VI розмір пенсії буде зменшено, пенсію виплачують у раніше встановленому розмірі (абзац четвертий). Водночас згідно з абзацом другим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI виплату пенсії пенсіонерам, яким її призначено до набрання чинності Законом №3668-VI і в яких розмір пенсії перевищує установлений Законом №3668-VI максимальний розмір пенсії, здійснюють без індексації, без застосування приписів частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших перерахунків, визначених законодавством, допоки розмір пенсії відповідатиме максимальному розмірові пенсії, установленому Законом №3668-VI, що свідчить про зупинення підвищення розміру пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно частини третьої статті 22 Конституції України законодавцю не дозволено звужувати зміст та обсяг наявних прав і свобод під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів.

Досліджуючи питання відповідності оспорюваних приписів Закону №3668-VI, Закону №796-XII частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України керувався, зокрема, своєю юридичною позицією, викладеною в Рішенні від 22 травня 2018 року №5-р/2018, за якою зі змісту приписів частини третьої статті 22 Конституції України випливає заборона ухвалювати нові закони або вносити зміни до чинних законів, що звужують зміст та обсяг наявних конституційних прав і свобод людини, «якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності» (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку.

Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України.

Отже, приписи статті 2 Закону №3668-VI у частині вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на них поширюється дія Закону № 796-XII, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII суперечать вимогам частин першої, другої статті 8, частини першої статті 41 Конституції України.

Враховуючи викладене, керуючись висновками Рішення Конституційного Суду №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 року, які застосовуються з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обмеження виплати пенсії, призначеної їй відповідно до закону №796-XII відбулось неправомірно та з порушенням прав позивача на належний гарантований рівень соціального забезпечення.

Відтак, є правильними висновки суду про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строків звернення із адміністративним позовом, слід зазначити, що про відмову у перерахунку пенсії позивач дізнався з листа УПФУ від 17.02.2025 року №2458-1684/К-02/8-1400/25.

З адміністративним позовом у цій справі позивач звернувся 26.02.2025 року (згідно даних поштового відправлення), тобто у межах строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Відтак, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про необхідність застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук