Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №480/1963/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 480/1963/25

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 26.09.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представників апелянта – Галушка Г.М., Казміренко Ю.В.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 6, 7, 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» відповідно до яких на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження у військовому званні на один ступінь» та притягнуто до повної матеріальної відповідальності (солідарно) у розмірі 6 617 391,34 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року матеріали адміністративної справи №480/1963/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року справа №480/1963/25 розподілена на суддю Пекного А.С.

15.05.2025 року відповідачем подано відзив. Витребованих судом доказів відповідачем не подано, як не додано доказів і до відзиву.

21.05.2025 року підготовче засідання відкладено на 02.06.2025 року у зв`язку з неявкою в засідання представника відповідача та неповідомлення про причини неявки.

Ухвалами від 26.05.2025 року задоволені клопотання позивача та представника ВЧ НОМЕР_1 і забезпечено їх участь у підготовчих засіданнях та судових засіданнях по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Ухвалою від 26.05.2025 року повторно зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду:

- належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування;

- належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_3 «Про результати службового розслідування» №565 від 30.01.2025, з доказами ознайомлення ОСОБА_1 із цим наказом;

- належним чином засвідчені копії наказів або інших документів, якими ОСОБА_1 призначався на посади у Військовій частині НОМЕР_1 , а також якими ОСОБА_1 визначались його повноваження і обов`язки.

Відповідачем 03.06.2025 року подано до суду копії акту службового розслідування, витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1588 від 16.12.2024 року, наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2024 року №130, витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року, аркуш доведення наказу №565 від 30.01.2025 року, рапорт СОДТ щодо службового розслідування. Додатків до акту службового розслідування не подано.

Ухвалою від 27.06.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військову частину НОМЕР_2 , у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 11:00 год 11.07.2025 року.

01.07.2025 року до справи від відповідача надійшли документи, що містять гриф « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що судом складено відповідну довідку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування пунктів наказу – задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти шостий, сьомий та восьмий наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування».

На вказане рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року по справі №480/1963/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування пунктів наказу – відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

12.12.2025 року (вхід.№67980/25) на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Заявник просить суд апеляційну скаргу відповідача – залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року у справі №480/1963/25 – залишити без змін.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання підполковник.

Станом на час розгляду цієї справи наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 16.06.2025 року №246 позивача призначено на посаду офіцера відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2025 року №175 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 16 червня 2025 року №246 на посаду офіцера відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , наказано вважати таким, що з 24 червня 2025 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_2 . З 24 червня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командувача Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 13.04.2024 року №162 (по особовому складу) позивача було призначено на посаду заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 , а згідно із пунктом 12 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2024 року №130 (по стройовій частині) він вважався таким, що з 07.05.2024 року посаду заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання обов`язків.

08.12.2024 року в місці тимчасового розміщення підрозділів батальйону безпілотних систем ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 сталася пожежа, що призвело до детонації і вибуху вибухових речовин та поширення через це пожежі, унаслідок чого було знищене військове майно.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.12.2024 року №1588 «Про призначення службового розслідування», прийнятим на підставі рапорту т.в.о. начальника штабу – заступника командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 08.12.2024 року вх.№46102, призначено службове розслідування за фактом, що спричинили пожежу у місті тимчасового базування ремонтної майстерні та взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.

Комісією в складі: голови комісії – заступника командира бригади ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , членів комісії – старшого офіцера групи безпеки військової служби ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , начальника групи безпеки військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_5 , офіцера відділення психологічної підтримки персоналу старшого лейтенанта ОСОБА_6 проведено відповідне розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли о 07.05 годині 08.12.2024 року виникненню пожежі в місці тимчасового розміщення взводу матеріального забезпечення, взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , знищенню військового майна та стрілецької зброї пожежею, а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність, стали можливою причиною вчинення правопорушення, за результатами якого складено Акт службового розслідування (надалі також - Акт), який 30.01.2025 року, затверджений командиром ВЧ НОМЕР_1 .

Під час проведення службового розслідування 20.12.2024 року проведено огляд місця пожежі та, крім того, використано складені Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області акт про пожежу від 30.12.2024 року та висновок про причину виникнення пожежі від 02.01.2025 року.

Також комісією були опитані наступні військовослужбовці:

- командир взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_7 ;

- майстер-електрик рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 ;

- майстер рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_9 ;

- майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_10 ;

- командир взводу ремонту та обслуговування безпілотних авіаційних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 молодший сержант ОСОБА_11 ;

- головний сержант взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_12 ;

- начальник 1-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_13 ;

- командир господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_14 ;

- водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_14 ;

- майстер 3-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_15 ;

- старший майстер 2-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_16 ;

- майстер 1-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_17 ;

- заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 ;

- сержант із матеріального забезпечення 1-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_18 ;

- командир 2-ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_19 ;

- начальник штабу-заступник командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_20 ;

- командир батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_21 .

Стосовно установлених обставин Комісія у висновку вказала, що єдиним об`єктивно можливим висновком про причини виникнення пожежі є детонація вибухонебезпечних предметів, які знаходились в зруйнованому вибуховою хвилею приміщенні механічної майстерні взводу обслуговування і ремонту безпілотних систем. При проведенні 20.12.2024 року огляду місця пожежі виявлено безпосередньо в приміщенні рухомих майстерень обгорілий газовий балон, і поблизу від нього точильний станок з абразивним диском, що підтверджує факт використання в приміщенні рухомих майстерень, де проводилась робота з вибуховими речовинами, використання джерела відкритого вогню, а також точильного станку, при роботі якого утворюється значна кількість іскор.

Тому, за висновком Комісії, причиною виникнення пожежі є не нанесене вогневе ураження, вплив противника, а допущене 08.12.2024 року порушення Правил пожежної безпеки при роботі з вибухонебезпечними речовинами і боєприпасами, яке виразилось в користуванні відкритим джерелом вогню - газобалонним обладнанням, а також іскроутворювальним предметом - точильним станком, з використанням абразивного диску, а також значне накопичення в одному місці боєприпасів, що з таких документів: акту огляду місця пожежі від 20.12.2024 року, фото оглядових, детальних, вузлових, масштабних знімків фіксації слідової картини на місці пожежі під час проведення огляду, рапортами: вхід. №46386 від 10.12.2024 року, вхід.№1811 від 12.01.2025 року, в яких зазначено знищення під час пожежі запалювальних авіаційних бомб, осколково-фугасних боєприпасів, осколкових боєприпасів, в загальній кількості 82-ві одиниці.

Оглядом місця пожежі Комісія також виявила наявність на місті зруйнованого приміщення, де розміщувались рухомі майстерні, в значній кількості детонаційних шнурів, підривників до артилерійських снарядів, і ці вибухові речовини та складові боєприпасів не обліковані по військовому господарству взводу матеріального забезпечення і взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем, також не відображено в обліку військової частини НОМЕР_1 передачу вказаного майна зі складів служб озброєння, логістики зазначеним підрозділам батальйону безпілотних систем.

З огляду на це Комісія уважала, що службовим розслідуванням установлено факт того, що єдиною можливою причиною виникнення пожежі є порушення вимог пунктів 1.2, 1.3 Глави 1 Розділу IV, пункту 7.12. Глави 1 Розділу VІ «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.12.2014 року №1417 та підпунктів 7.3.1, 7.3.2 пункту 7.3. Глави 7 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №4 від 09.01.1998 військовослужбовцями: солдатом ОСОБА_10 , солдатом ОСОБА_8 , що призвело до детонації і вибуху вибухових речовин та виникнення через це пожежі, що в свою чергу стало можливим через причини і умови, які цьому порушенню сприяли і через які це порушення стало можливим, - неналежне виконання військовими службовими особами своїх службових обов`язків, через недбале ставлення до них, не здійснення своїх службових обов`язків: командиром батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_22 ; заступником командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 ; командиром взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_7 ; командиром взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_11 .

Таким чином, за змістом Акту причиною виникнення 08.12.2024 року пожежі, внаслідок якої було знищено військове майно служб: авіації і ППО, засобів ураження, через що завдано шкоду державі у розмірі 33 086 956,70 грн., є протиправні дії (бездіяльність) наступних військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 :

- майстра-електрика рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_8 ; майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону солдата ОСОБА_10 , які своїми протиправними діями вчинили порушення Правил пожежної безпеки, Правил безпечної експлуатації електроустановок, що в свою чергу призвело до порушення Правил при роботі з вибухонебезпечними речовинами і предметами (боєприпасами), що призвело до детонації, вибуху вибухових речовин і боєприпасів, внаслідок чого вказані військовослужбовці отримали тілесні ушкодження та спричинили тілесні ушкодження ще двом військовослужбовцям; також в наслідок детонації і вибухів 08.12.2024 року виникла пожежа, якою було знищено військове майно в умовах воєнного стану;

- командира батальйону безпілотних систем підполковника ОСОБА_22 , заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу підполковника ОСОБА_1 , командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем молодшого сержанта ОСОБА_11 , якими допущена систематична протиправна бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до військової служби, чим вчинено діяння, в якому вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

Щодо дисциплінарного проступку ОСОБА_1 комісія в Акті, по-перше, виснувала те, що оскільки Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України не врегульовані службові обов`язки за займаною позивачем посадою «заступник командира батальйону з тилу», то для визначення службових обов`язків позивача застосуванню підлягають за аналогією закону норми вказаних нормативних актів, якими визначені службові обов`язки заступника командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу.

Тому комісія зазначила, що недбале ставлення позивача до військової служби полягало у тому, що він:

- не забезпечив і не виконав вимоги частини 1 статті 76 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині - заступник командира батальйону з тилу в мирний і воєнний час відповідає за стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб;

- систематично не здійснював роботу, спрямовану на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу; не організував належну експлуатацію жилих і нежилих будинків, не вжив заходів для пожежної безпеки об`єктів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів; не здійснював заходи щодо додержання вимог безпеки під час експлуатації техніки в підпорядкованих підрозділах; не організовував взагалі і повністю самоусунувся від забезпечення військовослужбовців батальйону службовим, тимчасовим (орендованим) житлом, що стало можливим через порушення і не виконання вимог, встановлених абзацами 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

По-друге, з покликанням на пункт 3.4.1. Положення про військове господарство, відповідно до якого заступник командира окремого батальйону (дивізіону) з тилу відповідає за господарство батальйону та виконує свої обов`язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і пункту 3.1.9 цього Положення, Комісія виснувала, що позивачем порушено і не виконано вимоги абзаців 4, 6, 14, 21, 22 пункту 3.1.9. Положення про військове господарство, що в свою чергу виявилось в наступному:

- позивач взагалі не здійснив заходів, спрямованих на створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу, а навпаки повністю самоусунувся від здійснення цих заходів;

- не контролював правильність експлуатації, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих підрозділах;

- не організував виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки;

- не організував правильну експлуатацію, утримання та протипожежну охорону об`єктів господарського, технічного призначення та спеціальних споруд, не здійснював систематично дієвих перевірок виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки та інших матеріальних засобів.

Комісія зазначила, що завдана шкода державі спричинена протиправними діями (бездіяльністю), що стали причиною, внаслідок якої знищено військове майно служби авіації і ППО, служби засобів ураження військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 33 086 956,70 грн., а причиною, через яку 08.12.2024 року виникла пожежа, є саме протиправної систематичної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до військової служби наступних військових службових осіб: командира батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_22 ; заступника командира батальйону безпілотних систем з тилу підполковника ОСОБА_1 ; командира взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем молодшого сержанта ОСОБА_11 .

Також комісія виходила з того, що нею установлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) і завданою шкодою та обставини, які вказують на наявність вини в завданій шкоді, чим встановлено підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності цих військовослужбовців, а з урахуванням розміру шкоди, яка в п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, комісія прийшла до висновку, що в даному діянні вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України і це, у свою чергу, є підставою для їх притягнення до повної матеріальної відповідальності.

З цього комісія виснувала, що (дослівно) «в даному випадку має місце солідарна матеріальна відповідальність і розмір завданої шкоди 33 086 956,70 грн, підлягає стягненню частково з усіх військовослужбовців разом у рівних частках від розміру завданої шкоди. Відповідно в такому разі розмір частки, який підлягає стягненню з кожного військовослужбовця для відшкодування завданої шкоди складає 6 617 391,34 (шість мільйонів шістсот сімнадцять тисяч триста дев`яносто одна) грн. 34 коп».

У підсумку Комісія прийшла до висновку, що підполковник ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 6 статті 11, статті 16, частини 1 статті 76, абзаців 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; абзацу 3 статті3, частини 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; пункту 3.4.1, абзаців 4, 6, 14, 21, 22 пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та допустив протиправну бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби, а саме: не здійснення взагалі заходів спрямованих на створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу, а навпаки повного самоусунення від здійснення цих заходів; не контролювання правильності експлуатації, ремонту та технічного обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих підрозділах; не організації виконання вимог інструкції, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки; не організації правильної експлуатації, утримання та протипожежної охорони об`єктів господарського, технічного призначення та спеціальних споруд, систематично не здійснення дієвих перевірок виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки та інших матеріальних засобів, що породило причини та умови до грубого порушення Правил пожежної безпеки, Правил безпечної експлуатації електроустановок, порушень Правил при роботі з вибухонебезпечними речовинами і предметами (боєприпасами), через які 08.12.2024 в приміщенні рухомої майстерні виникла пожежа, внаслідок якої знищено (зіпсовано) військове майно, в результаті знищення майна служб авіації і ППО, засобів ураження, завдано шкоду державі у розмірі 33 086 956,70 грн, а також вчинення протиправного діяння, в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

Тридцятого січня 2025 року командиром ВЧ НОМЕР_1 затверджено висновок службового розслідування, яким з-поміж іншого у пунктах 6.1, 6.6, 6.7, 6.8, 6.39, 6.40 запропоновано:

- службове розслідування вважати завершеним.

- за порушення абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 статті 76, абзаців 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.3 статті 3, ч.2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.4.1. абзаців: 4, 6, 14, 21, 22, пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне господарство) Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 року (в редакції станом на 26.08.2024 року із змінами), допущення протиправної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до служби, не здійснення взагалі заходів спрямованих на створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу, а навпаки повного самоусунення від здійснення цих заходів; не контролювання правильності експлуатації, ремонт та технічного обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих підрозділах; не організації виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки; не організації правильної експлуатації, утримання та протипожежної охорону об`єктів господарського, технічного призначення та спеціальних споруд, систематично не здійсненні дієвих перевірок виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки та інших матеріальних засобів, що породило причини та умови до грубого порушення Правил пожежної безпеки, Правил безпечної експлуатації електроустановок, порушень Правил при роботі з вибухонебезпечними речовинами і предметами (боєприпасами), через які 08.12.2024 року в приміщенні рухомої майстерні виникла пожежа, внаслідок якої знищено (зіпсоване) військове майно, в результаті знищення майна служб: авіації і ППО, засобів ураження, завдано шкоду державі у розмірі 33 086 956,70 грн., а також вчинені протиправного діяння, в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України, заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «ПОНИЖНЕННЯ у ВІЙСЬКОВОМУ ЗВАННІ на ОДИН СТУПІНЬ», позбавленню премії за січень 2025 року відповідно до пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства Оборони України 07.06.2018 №260; притягненню до повної матеріальної відповідальності (солідарно) відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у розмірі 6 617 391,34 грн. за знищене військове майно служби авіації і ППО, служби засобів ураження із стягненням суми завданої шкоди.

- начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», щомісячно здійснювати стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 до повного стягнення суми у розмірі 6 617 391,34 грн.

- начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати та надіслати відповідне клопотання командиру військової частини НОМЕР_4 про накладення на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «ПОНИЖНЕННЯ у ВІЙСЬКОВОМУ ЗВАННІ на ОДИН СТУПІНЬ» та організувати подальше виконання накладеного на вказаного військовослужбовця дисциплінарного стягнення.

- члену комісії - офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини старшому лейтенанту ОСОБА_6 матеріали даного службового розслідування сформувати у справу, виготовити копії матеріалів даного службового розслідування і надати помічнику командира військової частини з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 .

- помічнику командира військової частини з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів службового розслідування та витяг із цього наказу до 2 Сектору 2 Відділу ДВКР СБ України, для прийняття правового рішення відносно військовослужбовців, які скоїли протиправні діяння в яких вбачаються ознаки кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених статями особливої частини Кримінального кодексу України.

На підставі висновку службового розслідування, пунктами 6, 7, 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» вирішено:

за порушення абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 статті 76, абзаців 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.3 статті 3, ч.2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.4.1. абзаців: 4, 6, 14, 21, 22, пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне господарство) Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 (в редакції станом на 26.08.2024 року із змінами), допущення протиправної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до служби, не здійснення взагалі заходів спрямованих на створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу, а навпаки повного самоусунення від здійснення цих заходів; не контролювання правильності експлуатації, ремонт та технічного обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих підрозділах; не організації виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки; не організації правильної експлуатації, утримання та протипожежної охорону об`єктів господарського, технічного призначення та спеціальних споруд, систематично не здійсненні дієвих перевірок виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки та інших матеріальних засобів, що породило причини та умови до грубого порушення Правил пожежної безпеки, Правил безпечної експлуатації електроустановок, порушень Правил при роботі з вибухонебезпечними речовинами і предметами (боєприпасами), через які 08.12.2024 року в приміщенні рухомої майстерні виникла пожежа, внаслідок якої знищено (зіпсоване) військове майно, в результаті знищення майна служб: авіації і ППО, засобів ураження, завдано шкоду державі у розмірі 33 086 956,70 грн., а також вчинені протиправного діяння в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України, заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення «ПОНИЖНЕННЯ у ВІЙСЬКОВОМУ ЗВАННІ на ОДИН СТУПІНЬ», позбавленню премії за січень 2025 року відповідно до пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністерства Оборони України 07.06.2018 року №260; притягненню до повної матеріальної відповідальності (солідарно) відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у розмірі 6 617 391,34 грн. за знищене військове майно служби авіації і ППО, служби засобів ураження із стягненням суми завданої шкоди (пункт 6 наказу);

начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», щомісячно здійснювати стягнення суми збитків завданих державі, у розмірі 20% (двадцяти відсотків) з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 до повного стягнення суми у розмірі 6 617 391,34 грн. (пункт 7 наказу);

начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати та надіслати відповідне клопотання командиру військової частини НОМЕР_4 про накладення на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «ПОНИЖНЕННЯ у ВІЙСЬКОВОМУ ЗВАННІ на ОДИН СТУПІНЬ» та організувати подальше виконання накладеного на вказаного військовослужбовця дисциплінарного стягнення (пункт 8 наказу).

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 19.02.2025 року.

Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся до суду.

Позивач вважає ці накази протиправними, умотивовуючи свою позицію тим, що дисциплінарного проступку він не вчиняв, а відповідні висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам події.

Посилається на безпідставність звинувачення його у порушенні вимог статей 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних та пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне господарство) Збройних Сил України, оскільки ними визначено функціональні обов`язки заступника командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу, а позивач в свою чергу виконував обов`язки за іншою посадою - заступника командира батальйону з тилу, який в свою чергу не є окремим батальйоном, а являється лінійним підрозділом бригади.

Також вважає, що висновки службового розслідування щодо причин і обставин виникнення пожежі та її винуватців суперечать зібраним комісією доказам, у тому числі показам військовослужбовців, опитаних в ході службового розслідування.

У цьому аспекті покликається на те, що з матеріалів службового розслідування взагалі не зрозуміло, які саме дії військовослужбовців - солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 послужили підставою для виникнення пожежі; сам по собі факт перебування в будівлі газобалонного обладнання та точильного станка з абразивним диском нічого не доводить, оскільки не зрозуміло, чи взагалі дані військовослужбовці користувались цими предметами у цей день і де саме ці предмети знаходились в будівлі під час виникнення пожежі. Що стосується значного накопичення в одному місці боєприпасів, то ця обставина сама по собі не може вказувати на причину для виникнення пожежі, оскільки боєприпаси могли в момент виникнення пожежі знаходитись в місці зберігання зброї. Комісія, яка проводила службове розслідування, взагалі не дослідила дій військовослужбовців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які передували виникненню вибуху в майстерні, що в свою чергу вказує на поверхневе проведеного службового розслідуванні і те, що комісією об`єктивно не встановлено час та спосіб вчиненого правопорушення, причинно-наслідковий зв`язок між діями солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та наслідками у вигляді пожежі і знищення військового майна.

Звертає увагу і на те, що висновки службового розслідування щодо розміру завданої шкоди в сумі 33 086 956,70 грн. викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих даних, оскільки ґрунтуються на рапортах підполковника ОСОБА_22 та капітана ОСОБА_23 , в яких йде мова про кількість та перелік знищеного військового майна, а не на даних бухгалтерського обліку та первинних документах. Натомість майно могло бути втрачено не тільки унаслідок пожежі, але й з інших причин. Позивач уважає, що комісією не було об`єктивно встановлено суму завданих збитків в результаті пожежі.

Усе вищевикладене, на думку позивача, свідчить про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» в оскаржуваній частині.

У підсумку просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову та вказує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, а межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі №813/1790/18. Висновок службового розслідування було затверджено 30.01.2025 року, тобто в межах можливого терміну проведення службового розслідування. Також відповідач покликається на те, що подія пожежі і як наслідок – знищення значної кількості стрілецької зброї та іншого військового майна, викликала значний резонанс у військовій частині НОМЕР_1 , створила підґрунтя для негативних щодо Збройних Сил України відгуків серед цивільного населення, а отже у цьому конкретному випадку вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання військовослужбовця Збройних Сил України, нівелює попередні заслуги позивача, оскільки дискредитує не лише особу військовослужбовця, а й Збройні Сили України в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом захисту населення і територій, особливо під час дії в державі воєнного стану.

Враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, відповідач вважає правомірним свій висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності, а застосування до нього дисциплінарного стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності є правомірним і пропорційним. Вказана оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час проведення службового розслідування. Тому навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, відповідач уважає правомірним та обґрунтованим застосування до позивача дисциплінарного стягнення та притягнення його до матеріальної відповідальності.

Відповідач зазначає, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, які підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку та вини у завданні збитків державі, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, службовим розслідуванням встановлено заподіяння прямої дійсної шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) позивача, вид дисциплінарного стягнення відповідачем обрано обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вказане стосується і покладення на позивача обов`язку відшкодувати завдані державі збитки. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у нього були наявні підстави для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, це рішення прийняте в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправними та скасування таких, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків.

Відповідач також наполягає на тому, що ним доведено належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо накладення дисциплінарного стягнення та притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. В розумінні КАС України, захист прав, свобод чи інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. Враховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень – відповідачем, а суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідач вважає, що у позивача в межах спірних правовідносин відсутні порушені права або інтереси, обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам КАС України, не є ефективним та не забезпечить поновлення «порушеного» права у межах спірних правовідносин, а ця правова позиція відповідача у даній справі спростовує всі наведені позивачем доводи щодо порушення військовою частиною НОМЕР_1 його прав.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України; у редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтями 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно з вимогами ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту установлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту установлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

Згідно із приписами статті 8 Дисциплінарного статуту командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою: а) молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті) - владою командира відділення; б) старший сержант (головний старшина) - владою головного сержанта взводу; в) перший сержант (головний корабельний старшина), штаб-сержант (штаб-старшина), майстер-сержант (майстер-старшина), старший майстер-сержант (старший майстер-старшина), головний майстер-сержант (головний майстер-старшина) - владою головного сержанта роти; г) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант - владою командира взводу (групи); ґ) капітан (капітан-лейтенант) - владою командира роти (корабля 4 рангу); д) майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу); е) полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу); є) генерал-лейтенант (віце-адмірал) - владою командира корпусу; ж) генерал (адмірал) - владою командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.

Статтями 54, 55, 56 розділу III Дисциплінарного статуту визначено, що командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах «а»-«ґ» статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.

Командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Статтями 83, 84 та 85 Дисциплінарного статуту установлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (частина 8 статті 85 Дисциплінарного статуту).

На виконання статей 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371) затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі – Порядок №608), який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно із абзацом 4 пункту 2, пунктом 7 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

За приписами пункту 3 розділу II Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктом 3 розділу IIІ Порядку №608 установлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно із пунктами 7-9, 12-15 розділу IIІ Порядку №608, залучення за потреби фахівців до проведення службового розслідування здійснюється на підставі звернення (запиту) до відповідного командира (начальника).

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.

Пунктами 1, 3 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Оформлення результатів службового розслідування визначено положеннями розділу V Порядку №608, відповідно до якого за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди визначені розділом VIII Порядку №608, відповідно до пунктів 1, 2, 3 якого у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Також, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 29.09.2014 року №685 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2014 року за №1537/26314) затверджено Положення про пожежну безпеку в системі Міністерства оборони України, розділом V якого визначені особливості проведення службового розслідування (перевірки) обставин і причин пожеж, і ними передбачено, що за фактами пожеж, які сталися на об`єктах Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, з метою встановлення обставин і причин їх виникнення проводяться службові розслідування.

Службове розслідування (службова перевірка) обставин і причин пожеж у Міністерстві оборони України, у Збройних Силах України проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, цього Положення, а у разі заподіяння державі матеріальної шкоди - також з дотриманням вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Для визначення причин пожежі особи, які проводять службове розслідування (службову перевірку) обставин і причин пожежі зобов`язані, зокрема: зробити фотографії місця пожежі; надати технічну документацію та інші потрібні матеріали; організувати проведення лабораторних випробувань із залученням спеціалістів відповідних територіальних органів ДСНС, дослідно-випробувальних лабораторій ДСНС та експертів Експертної служби МВС України (вибухо-технічних підрозділів територіальних органів Національної поліції), виконання технічних розрахунків.

Після проведення службового розслідування (службової перевірки) складається Акт про пожежу, що підписується комісією, до складу якої входять не менше трьох посадових осіб, у тому числі представник служби пожежної безпеки. Після проведення службового розслідування (службової перевірки) один примірник Акта про пожежу, витяг із наказу про результати службового розслідування, надсилаються до територіального відділу, а також до управління (відділу) безпеки військової служби командування виду, роду військ (сил) Збройних Сил України, органу військового управління, оперативного командування, повітряного командування, служби (посадової особи) пожежної безпеки Державної спеціальної служби транспорту, якому підпорядкована військова частина.

Крім того, статтею 8 Закону України від 03.10.2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» врегульовані питання проведення службового розслідування, відповідно до якої посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

При цьому статтею 86 Дисциплінарного статуту установлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із статтями 87, 96, 98, 100 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Пониження в посаді військовослужбовців, пониження у військових званнях здійснюються за наказом того командира, якому надано право призначати на ці посади та присвоювати військові звання.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту дає підстави дійти висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, а у разі повного доведення вини військовослужбовця - командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення конкретних фактів невиконання/належного виконання службових обов`язків. Це є завданням та метою службового розслідування.

Аналіз наведених правових норм дає також підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, відповідач має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провину позивачу ставлять порушення абзацу 6 статті 11, статті 16, частини 1 статті 76 та абзаців 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також пункту 3.4.1 та абзаців 4, 6, 14, 21, 22 пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.

З цього приводу колегія суддів, по-перше, зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, це Положення застосовується для всіх військових частин, кораблів, установ, військово-навчальних закладів, організацій та з`єднань Збройних Сил України на мирний та воєнний час при розташуванні у місцях постійної дислокації.

Тобто, у воєнний час зазначене Положення застосовується тільки тими військовими частинами, які перебувають (розташовані) у місцях постійної дислокації.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Учасники справи визнають ту обставину, що батальйон безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 та його підрозділи і служби у періоді, в якому виникла подія, за наслідками якої позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, перебували не в місцях постійної дислокації.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірного випадку не підлягає застосуванню Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, оскільки воно не може регулювати спірні правовідносини, а тому висновок відповідача про порушення позивачем окремих норм цього Положення є протиправним.

Крім того, пункти Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, на які послався відповідач, визначають повноваження та обов`язки заступника командира окремого батальйону (дивізіону) з тилу, як і інших посадових осіб військової частини (з`єднання), які вони мають виконувати у підпорядкованих службах та підрозділах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу підпорядкований був лише взвод матеріального забезпечення, при тому, що доказів, які б свідчили, що саме військовослужбовцями цього взводу вчинені дії або позивачем не забезпечено у підпорядкованому підрозділі здійснення контролю, виконання заходів пожежної безпеки, з охорони праці та техніки безпеки, безпосереднім наслідком яких стала подія у вигляді пожежі 08.12.2025 року та знищення військового майна – матеріали службового розслідування не містять і відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Стосовно порушення позивачем приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, абзац 6 статті 11 та статті 16 Статуту визначають загальні обов`язки військовослужбовців: знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до пункту 76, абзаців 4, 15, 19, 20 статті 77 Статуту заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб. Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади (полку, окремого батальйону).

Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу зобов`язаний:

керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини;

організовувати належну експлуатацію, своєчасний ремонт жилих і нежилих будинків, водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, своєчасну підготовку їх до зими, а також казарменого інвентарю й меблів, утримання в належному стані території, на якій розквартировані підрозділи бригади (полку, окремого батальйону), вживати заходів для пожежної безпеки об`єктів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, а також обладнання їх технічними засобами охорони та засобами протипожежного захисту;

розробляти та здійснювати заходи щодо додержання вимог безпеки під час виконання ремонтно-будівельних і господарських робіт та експлуатації техніки в підпорядкованих підрозділах і службах;

організовувати забезпечення військовослужбовців своєї частини службовим, тимчасовим (орендованим) чи постійним житлом.

При цьому Вступом до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України установлено, що цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України. Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивачу як заступнику командира батальйону безпілотних систем з тилу безпосередньо підпорядкований взвод матеріального забезпечення.

Отже, виходячи із змісту норм пунктів 76, 77 Статуту, позивач відповідальний за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки, укомплектування озброєнням і технікою тилу, за стан обліку матеріально-технічних засобів саме взводу матеріального забезпечення, але не має повної матеріальої відповідальності. При цьому колегія суддів наголошує та тому, що в матеріалах справи та службового розслідування відсутній догоор про повну матеріальну відповідальність позивача.

Доказів того, що пожежу викликали дії чи бездіяльність підлеглих йому військовослужбовців із взводу матеріального забезпечення – відповідач до суду першої та апеляційної інстанцій не надав, і відповідних висновків акт службового розслідування та оскаржений наказ не містять.

Навпаки, службовим розслідуванням визначено, що пожежу безпосередньо спричинили дії солдатів - майстра-електрика рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_8 , майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону солдата ОСОБА_10 , які не проходили службу у взводі матеріального забезпечення.

При цьому службовим розслідуванням установлено, що в будівлі, де виникла пожежа, тимчасово розташовувались декілька підрозділів: взвод матеріального забезпечення та взвод обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

Наведене свідчить, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

На підставі яких доказів, матеріалів уповноважені особи дійшли висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, враховуючи встановлені судом обставини, матеріали службового розслідування не містять.

Колегія суддів зазначає, що відповідач фактично лише послався в загальних виразах на недбале ставлення позивача до служби, не здійснення ним заходів, спрямованих на створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу, відсутність контролю за правильними експлуатацією, ремонтом та технічним обслуговуванням озброєння, бойової та іншої техніки, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих підрозділах, відсутність організації виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки та інших матеріальних засобів.

При цьому відповідач, самостійно констатуючи те, що Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України не врегульовані службові обов`язки за займаною позивачем посадою «заступник командира батальйону з тилу», не встановлював обставин того, яким актом визначені посадові обов`язки «заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 » і чи доведені вони до відома позивача; не встановлював того, ким і на кого у військовій частині покладені обов`язки із забезпечення дотримання актів з охорони праці та техніки безпеки, заходів пожежної безпеки.

Більш того, в ході судового розгляду з`ясовано, що жодним вищестоящим командиром протягом періоду перебування позивача на посаді не було затверджено функціональних обов`язків чи посадової інструкції за посадою «заступник командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини», не зважаючи на те, що така посада відсутня у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України і повноваження та обов`язки за такою посадою ніким у військовій частині НОМЕР_1 не визначались.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на нездійснення позивачем як заступником командира батальйону безпілотних систем з тилу військової частини НОМЕР_1 певних заходів, взагалі є безпідставними, оскільки згідно із наведеним самим же відповідачем законодавством контроль за правильними експлуатацією, ремонтом та технічним обслуговуванням озброєння, бойової та іншої техніки, за дотриманням актів з охорони праці та техніки безпеки, заходів пожежної безпеки, вирішення питань забезпечення інженерними та спеціальними спорудами, приміщеннями та будівлями є обов`язком заступника командира частини (з`єднання) з озброєння, квартирно-експлуатаційної служби, начальників бронетанкової, автомобільної, електрогазової служб, служби пожежної безпеки частини, інспектора технагляду частини (начальник служби (підрозділу) охорони праці), заступника командира бригади (полку, окремого батальйону) та / або начальника штабу, заступника командира батальйону з озброєння (технічної частини).

Не надано жодної оцінки і тому, що за висновками службового розслідування безпосередніми винуватцями пожежі визначені військовослужбовці, які не є підлеглими позивача.

Крім того, відповідач не послався на жоден документ чи доказ, який би свідчив про неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків, не надавав належну оцінку всім обставинам, не встановлював наявність чи відсутність причинного зв`язку між стверджуваним дисциплінарним порушенням, завданою шкодою та діями позивача.

Не заперечуючи наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо здійснення дисциплінарного провадження та вибору виду дисциплінарного стягнення, колегія судів однак зазначає, що закріплена за суб`єктом владних повноважень можливість з поміж декількох варіантів правомірної поведінки (рішень) обирати один (одне) на власний розсуд не надає права робити це свавільно і не означає, що судовий контроль за такими діями та рішеннями неможливий взагалі.

Колегія суддів зауважує, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дисциплінарне стягнення на позивача не може бути накладено, оскільки відповідачем не доведено самого факту учинення ним дисциплінарного проступку (порушення військової дисципліни).

Отже, пункти 6 та 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині – задоволенню.

Стосовно притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків – визначає Закон України від 03.10.2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі – Закон №160-IX).

Пункти 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX встановлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Статтею 5 Закону №160-IX визначено, що за завдану з необережності шкоду особа несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Частина перша статті 6 Закону №160-IX встановлює, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Частиною третьою статті 6 Закону №160-IX визначено, що особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 6 Закону №160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність.

Повну матеріальну відповідальність особа несе виключно у випадках, визначених частиною першою статті 6 Закону №160-IX.

Питанням встановлення розміру завданої шкоди і порядку її відшкодування присвячений Розділ III Закону №160-IX (статті з сьомої по чотирнадцяту).

Так, згідно із частинами першою, другою статті 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Частинами з другої по восьму статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, установлені статтею 9 Закону №160-IX, відповідно до якої завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: дії непереборної сили; необхідної оборони; крайньої необхідності; виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; виправданого службового ризику; затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Згідно із положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст.10 Закону №160-IX, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених ч.ч.3, 4, 5 цієї статті та ч.1 ст.12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

З огляду на зміст акту службового розслідування та обставини, які залишені відповідачем поза увагою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено наявності сукупності визначених статтею 3 Закону №160-IX умов притягнення до матеріальної відповідальності, а саме таких, як: протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Отже, також у взаємозв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності через те, що відповідачем не доведено учинення позивачем дисциплінарного проступку, наслідком якого, за позицією відповідача, було заподіяння шкоди.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності з тієї підстави, що за висновками службового розслідування, ним вчинено протиправне діяння, в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці).

Так, дійсно, згідно із п.4 ч.1 ст.6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

У той же час, Закон №160-IX у ч.2 ст.5 містить спеціальну норму, відповідно до якої командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Дефініції ч.2 ст.5 Закону №160-IX не містять вимог до розміру завданої шкоди та є подібними до визначення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України.

У контексті обставин цієї справи суд звертає увагу на те, що за актом службового розслідування позивачу у провину ставлять «допущення протиправної бездіяльності у вигляді недбалого ставлення до служби», що полягало у не здійсненні визначеного в акті переліку дій та «вчинення протиправного діяння в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.425 Кримінального кодексу України».

При цьому, зміст ані акту службового розслідування, ані наказу про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності не дозволяють установити, чи «вчинення протиправного діяння, в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України» є окремим (самостійним) дисциплінарним проступком, чи окреслена в тих же акті та наказі «протиправна бездіяльність» є його об`єктивною та суб`єктивною сторонами, а якщо все ж таки є окремим проступком – то в чому він полягає і якої шкоди завдав та чим таке підтверджується.

Але в будь-якому випадку з огляду на повноваження командира військової частини, комісії із службового розслідування, мету та завдання службового розслідування, суд уважає, що за наслідками службового розслідування відповідач компетенційно не вправі висновувати про наявність у діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення, інакше як для мети повідомлення про це органу досудового розслідування, оскільки в інших випадках відповідною компетенцією наділені виключно органи досудового розслідування та суди.

У цій справі відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано доказів, що на час притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стосовно нього ухвалено судом вирок або відносно позивача здійснювалось досудове розслідування за фактом учинення ним кримінального правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України, у ході якого встановлені причини завдання шкоди, її розмір та винна особа.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено існування такої підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, як вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Крім того, оскарженим наказом позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності «солідарно», у рівних частках разом з іншими військовослужбовцями - командиром батальйону безпілотних систем підполковником ОСОБА_22 , майстром-електриком рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем солдатом ОСОБА_8 , майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону солдатом ОСОБА_10 , командиром взводу обслуговування та ремонту батальйону безпілотних систем молодшим сержантом ОСОБА_11 .

Однак притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності солідарно прямо суперечить припису ч.8 ст.8 Закону №160-IX, відповідно до якої у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ані оскаржений наказ, ані акт службового розслідування не містять сум, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, у тому числі і з позивача, які б були визначені саме з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання кожним з них шкоди.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини, а пряма дійсна шкода – то є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

При цьому:

- підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч.1 ст.3 Закону №160-IX);

- умовами притягнення до матеріальної відповідальності є одночасна сукупність таких факторів, як наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди (ч.2 ст.3 Закону №160-IX);

- причини завдання шкоди, її розмір та винні особи встановлюються службовим розслідуванням (ч.2 ст.8 Закону №160-IX).

Абстрактне посилання на те, що позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності «солідарно» та «відповідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», - не є виконанням припису ч.8 ст.8 Закону №160-IX, а зазначена в оскарженому наказі сума 6 617 391,34 грн. не являється такою, що обґрунтована ступенем вини і конкретними обставинами завдання позивачем шкоди.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відбулось з порушенням приписів Закону №160-IX, а отже є протиправним.

З огляду на вказане, пункт 6 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності та пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №565 від 30.01.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.02.2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко