Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №420/13726/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13726/25

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025р. про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати звіт про виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження з 1.01.2025р. виплати ОСОБА_1 призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII пенсії за вислугу років з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 Постанови КМУ №1 від 3.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 1.01.2025р. нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII пенсії за вислугу років без застосування обмежень та понижуючих коефіцієнтів, передбачених ст.46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 Постанови КМУ №1 від 3.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження з 1.01.2025р. виплати ОСОБА_1 призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII пенсії за вислугу років з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 Постанови КМУ №1 від 3.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 1.01.2025р. нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-XII пенсії за вислугу років без застосування обмежень та понижуючих коефіцієнтів, передбачених ст.46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 Постанови КМУ №1 від 3.01.2025р. «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

9.10.2025р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025р. у справі №420/13726/25 набрало законної сили.

22.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суду від 10.07.2025р. у справі №420/13726/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2025р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду по справі №420/13726/25 відмовлено.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про встановлення судового контролю.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та прийняття нового рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За правилами ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Приймаючи ухвалу про відмову у встановленні судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі заява позивача про встановлення судового контролю не є безумовною підставою для встановлення судом судового контролю.

Крім того, суд зазначив, що приймаючи до уваги час пройдений з моменту прийняття рішення суду у справі №420/13726/25, враховуючи те, що заявником не надано достатніх доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що ст.382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст.382 КАС України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку чим допустив порушення норм процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, скасовує ухвалу суду, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013р., зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.2-3 ст.14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025р., яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

19.12.2024р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. за №4094-IX (далі - Закон №4094-ІХ), яким ст.382 КАС України викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025р. по справі №420/13726/25 суд першої інстанції виходив з того, що вчинення таких дій є правом суду, а не його обов`язком.

При цьому, на думку суду, зі змісту листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 16.10.2025р. не вбачається наміру не виконувати рішення суду від 10.07.2025р. по справі №420/13726/25. Листом повідомлено, що виконання рішень суду відбуватиметься в порядку черговості набрання ними законної сили.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки абзацом 2 ч.1 ст.382 КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, саме за письмовою заявою заявника.

Зазначене право реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання судового рішення.

Оскільки предметом спору у даній справі є перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тому на підставі абзацу 2 ч.1 ст.382 КАС України, прийняття за письмовою заявою позивача рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, є обов`язком суду, а не його правом, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати звіт про виконання судового рішення скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у строк один місяць з дня отримання копії вказаної постанови подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року по справі №420/13726/25.

Роз`яснити Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що відповідно до ч.10 ст.382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надати до суду першої інстанції відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко