Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №400/4849/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4849/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні вили грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 29.01.2020 року по 17.09.2024 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні вили грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 29.01.2020р. по 17.09.2024р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн.;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн.;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 6.12.2017р. по 28.02.2018р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р.;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 6.12.2017р. по 28.02.2018р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р.;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за №261 від 17.09.2024р. позивача звільненого у запас наказом №160-РС від 9.09.2024р. з 17.09.2024р. виключено зі списків особового складу частини.

Починаючи з 29.01.2020р. відповідач при розрахунку грошового забезпечення застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 1 січня 2018 року.

Також позивач зазначає, що відповідач не виплачував йому індексацію грошового забезпечення за період служби з 6.12.2017р. по 17.09.2024р..

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що при виплаті йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2024 роки відповідачем не враховану додаткову винагороду у розмірі 30 000грн..

3.02.2025р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та виплату грошового забезпечення у належному обсязі, однак відповіді не отримав.

Не погодившись із такими діями військової частини, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. включно грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.22р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.23р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.17р. №704.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. включно грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.22р. та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.23р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.17р. №704.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. з урахуванням базовою місяця - січень 2008 року.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. з урахуванням базовою місяця - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації – різниці грошового забезпечення в розмірі – 3 912,05грн. за кожний місяць починаючи за період з 1.03.2018р. по 1.02.2020р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі – 3 912,05грн. за кожний місяць починаючи за період з 1.03.2018р. по 1.02.2020р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги ВЧ НОМЕР_1 без задоволення, про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду в частині відмови, із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1.01.2020р., на 1.01.2021р., на 1.01.2022р., на 1.01.2023р. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірними.

При цьому, суд зазначив, що Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. по справі №320/29450/25 набрало законної сили 18.06.2025р., тобто Постанова КМУ №481 у період з 20.05.2023р. до 18.06.2025р. була чинна.

Що стосується вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, то суд виходив з того, що позивачем до суду не надано жодного доказу виплати йому грошової допомоги на оздоровлення у період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., відтак ця вимога не підлягає задоволенню.

Щодо здійснення перерахунку грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн., суд зазначив, що положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Що стосується вимог про індексація за період з6.12.2017р. по 29.02.2018р., то суд виснував, що оскільки підвищення у період з 1.01.2008р. по 28.02.2018р. тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав в цей період позивач, відбулось з 1.03.2018р., то при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р., базовим місяцем для нарахування йому індексації повинен бути січень 2008 року.

Щодо індексації за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р., то суд виходив з того, що для з`ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).

Відтак, суд визначив, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 3912,05грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

При цьому, оскільки позивач просить здійснити йому перерахунок грошового забезпечення з 1.02.2020р. з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня календарного року, то у позивача посадовий оклад збільшиться та правових підстав для нарахування індексації-різниці позивачу з 1.02.2020р. немає. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю з 1.02.2020р. по 31.12.2022р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р. задоволенню не підлягають.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду частково скасовує в частині відмови та приймає в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 6.12.2017р. по 17.09.2024р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.09.2024р. за №261 виключений зі списків НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням.

3.02.2025р. позивач звернувся до відповідача для отримання довідок про грошове забезпечення та про проведення перерахунку його грошового забезпечення, однак відповіді не отримав.

Позивач вважає, що у період з 29.01.2020р. по 17.09.2024р. відповідачем не нараховувалось грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, грошову компенсацію за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки відповідачем виплачено без урахування додаткової винагороди у розмірі 30 000грн., а також не проведено виплату поточної індексації за період з 6.12.2017р. по 28.02.2018р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р., та індексації - різниці за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. та з 1.01.2024р. по 17.09.2024р., у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017р. КМУ прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1.03.2018р..

Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21.02.2018р. КМУ прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, п.4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 Постанови №103).

Постанова №103 набула чинності 24.02.2018р..

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704.

З огляду на це, колегія суддів вважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020р. (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) положень п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018р., тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення у відповідний рік).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправними.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав наявна необхідність зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн..

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2020р. – 2 102грн..

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2021р. – 2 270грн..

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2022р. – 2 481грн..

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2023р. – 2 684грн..

Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262 у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках є більшим ніж в 2018 році.

Отже, судова колегія вважає, що посилання ВЧ НОМЕР_1 на відсутність підстав для застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, є безпідставними, а відповідні дії відповідача порушують соціальні права позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі встановленому законом.

12.05.2023р. КМУ прийняв Постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї Постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023р.) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762грн..

У доводах апеляційної скарги позивач стверджує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, яка не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

За доводами скаржника подальшими змінами, внесеними до п.4 Постанови №704 Постановою №481, Кабінет Міністрів України повторно звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, установивши розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями суму у розмірі 1 762грн., Кабінет Міністрів України, тим самим, зменшив існуючий розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

З огляду на зазначене, на переконання ОСОБА_1 , його грошове забезпечення за період з 20.05.2023р. по 17.09.2024р. необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Надаючи оцінку вказаним доводам, судова колегія зазначає наступне.

Підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб`єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.

Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону №2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судовою колегією встановлено, що Постанова №481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481 про внесення змін до п.4 Постанови №704.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. по 17.09.2024р. із застосуванням чинної на той час редакції Постанови №704, то подальше скасування судом цієї норми не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення за спірний період.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з раніше викладеною у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.05.2023р. у справі №380/13603/21, від 30.04.2025р. у справі №620/9741/24 та інших, а саме про те, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до п.4 Постанови №704 не підлягають застосуванню саме з дати набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 5.06.2024р. у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024р. у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог за вказаний період.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що виплата інших додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., зокрема грошової допомоги на оздоровлення, повинна здійснюватися, виходячи із виплаченого грошового забезпечення за вказаний період.

У зв`язку із вказаним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується індексації грошового забезпечення, то судова колегія виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, зі змінами та доповненнями).

Згідно зі ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами ст.2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст.3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно зі ст.6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020р. у справі №240/10130/19, від 16.09.2020р. у справі №815/2590/18.

Відповідно до абз.1-2 п.5 та п.10-2 Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Згідно з п.1 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7.11.2007р. №1294 (далі - Постанова КМУ №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою КМУ №1294, яка набрала чинності з 1.01.2008р., у зв`язку з чим відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до п.14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики, зокрема, роз`яснення від 8.08.2017р. №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017р. №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018р. №28/о/66-18 зазначено, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 9.02.2005р. №024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося за період з 1.01.2008 по 1.03.2018р., що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 1.12.2016р. по 28.02.2018р., відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 6.12.2017р. по 28.02.2018р..

Що стосується індексації грошового забезпечення починаючи з 1.03.2018р., то судова колегія зазначає таке.

Постанова КМУ №704 вступила у дію 1.03.2018р., якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.

Тобто, базовим місяцем індексації у період починаючи з 1.03.2018р. є березень 2018 року.

Також відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.

У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078.

Відповідно до абз.3,4,5 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Отже, для з`ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно приписів абзацу 3,4, 5 пункту 5 Порядку №1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки про розмірі основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 6.12.2017р. по 17.09.2024р.., останньому у лютому 2018р. було нараховано 9 314,08грн. (посадовий оклад 760грн.), а у березні 2018р. – 9 865,18грн. (посадовий оклад 3 440грн.).

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що грошовий дохід ОСОБА_1 збільшився на 9 865,18грн. – 9 314,08грн. = 551,1грн..

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .

Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1.03.2018р. помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1 762грн. * 253,30% / 100 = 4 463,15грн..

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:

4 463,15 – 551,1 = 3 912,05грн..

Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 3 912,05грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

При цьому, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції слушно виснував, що у період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. у позивача відбулась зміна (а саме підвищення) посадового окладів, як встановлено в рамках цієї справи вище.

Вказане підвищення посадового окладу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023р. №400/3826/21.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується вимог про перерахунок грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн., то судова колегія виходить з наступного.

Вирішуючи питання чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23.09.2024р. у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 7.11.2024р. у справі №240/23909/23, від 20.12.2024р. у справі №240/21650/23, від 10.04.2025р. у справі №420/35446/23, від 10.09.2025р. у справі №240/2400/24.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5.02.2026. витребувано від ВЧ НОМЕР_3 відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період 2020-2023 роки, а також відомості щодо нарахування та виплати додаткової грошового винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. за період служби з 2020 по 2024 роки.

На виконання вказаної ухвали ВЧ НОМЕР_1 13.02.2026р. надала Довідку №39 від 12.02.2026р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.01.2021р. по 17.09.2024р., з якої вбачається, що по день звільнення позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р..

Отже, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, судова колегія дійшла висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вказані обставини не дослідив, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпусток, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025р. було відкрито провадження у даній справі та відстрочено ВЧ НОМЕР_1 сплату судового збору у розмірі 2 906,88грн. до закінчення розгляду апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3.10.2025р. по справі №400/4849/25.

Станом на день розгляду справи документ про підтвердження сплати судового збору до суду не надходив.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2025р. скасувати в частині відмови.

Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , виплаченої у період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , виплаченої у період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки ОСОБА_1 з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн..

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 48 діб невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2018 – 2024 роки ОСОБА_1 з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Держави (отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA678999980313101206081015758; код класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», відомча ознака: « 81» (Апеляційні адміністративні суди) судовий збір у розмірі 2 906,88грн. (дві тисячі дев`ятсот шість гривень 88коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко