Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №400/6433/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6433/25

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025р. ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025р. за №448714290704.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у лютому 2025р. посадовими особами податкового органу було проведено щодо позивача документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої 26.02.2025р. складено Акт перевірки за №2700/14-29-07-04/09794409, у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3,ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 573 580грн.

На підставі встановлених порушень, 26.03.2025р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №448714290704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 573 580грн.

Позивач зазначив, що податковий орган спирається на хибні твердження, коли зазначає в акті перевірки, що надані ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" первинні документи не відповідають фактичному руху активів та реальному характеру здійснення операцій між ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та контрагентом-постачальником ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП", ТОВ КОМПАНІЯ ВСЕСВІТ»,ТОВ «ТЕХТОРГ».

Також, позивач зазначив, що він не може нести відповідальність за невиконання своїх контрагентів зобов`язань, адже чинне законодавство не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Всі податкові накладні від контрагентів - постачальників ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" та ТОВ КОМПАНІЯ ВСЕСВІТ», ТОВ «ТЕХТОРГ» на суму 573 580грн., відповідно до вимог чинного законодавства, зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені Відповідачем на стадії реєстрації.

Позивач надавав до перевірки первині документи, данні інвентаризації підтверджують фактичний рух товарів. Всі первинні документи оформлені належним чином. Тому, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 26.03.2025р. за №448714290704.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судові витрати в розмірі 8 603,7грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, тоді як відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтовано.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у період з 13.02.2025р. по 19.02.2025р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт перевірки від 26.02.2025р. за №2700/14-29-07-04/09794409, у висновках якого встановлено порушення вимог:

- п.198.1, п.198.3,ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 573 580грн.

Позивач подав заперечення на Акт перевірки №866/ю від 10.03.2025р., однак за результатами розгляду якого прийнято рішення про залишення без змін висновку акту перевірки.

В подальшому, на підставі встановлених порушень, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025р. №448714290704, яким зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 573 580грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство оскаржило його до ДПС України.

Однак, за результатами розгляду поданої скарги, 3.06.2025р. ДПС України прийнято рішення за №15979/6/99-00-06-01-03-06, відповідно до якого ДПС залишає скаргу без задоволення та податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025р. без змін.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України якій, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст.1,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до абз.«а» п.198.1 п.198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Положеннями п.200.1, абз. «б», «в» п.200.4 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП2, то як вбачається із матеріалів справи, що до перевірки контролюючому органу позивачем було надано експрес накладні, (перевізник – ТОВ «НОВА ПОШТА») щодо транспортування запчастин (підшипників) на склад ТОВ «НАРП» специфікації, податкові накладні, виписані у грудні 2024р. прибуткові та видаткові накладні, виписані), лімітно – заборні відомості, щодо використання придбаних ТМЦ виробничими цехами підприємства.

Як вбачається із апеляційної скарги, що податковий орган вказує на те, що позивач не надав етикетки, паспорти та сертифікати якості на придбаний товар.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що вказані податковим органом документи не є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Отже, сертифікат відповідності є суто технічним документом, який лише засвідчує відповідність товару (послуги) певним вимогам.

Визначення терміну «сертифікат якості» українське законодавство не містить, але зазвичай під ним розуміють документ, який засвідчує відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки, показникам якості, технічним вимогам чи характеристикам, які передбачені нормами та умовами договору, тощо, тобто це також документ технічного змісту.

Відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості), паспортів, етикеток чи будь-яких інших технічних документів, не є допустимим, достовірним і достатнім доказом у розумінні ст.74-76 КАС України штучності його господарської операції з ТОВ «Промтехінвест груп» та ТОВ «ТЕХТОРГ».

З аналогічних засад суд розцінює зауваження відповідача про відсутність у постачальника складських (виробничих) приміщень, автотранспорту, так як відповідач ніяким чином не пояснює, в який спосіб відсутність цих об`єктів унеможливлює постачання товару.

В цьому контексті суд зазначає, що постачання відбувалось за допомогою послуг ТОВ "Нова пошта", на підтвердження чого позивач надав експрес-накладні, що відображено в акті перевірки.

Норми податкового законодавства не ставлять право платника податків на врахування витрат при визначенні податкового кредиту в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Сам по собі факт порушення постачальником товару вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог ПК України в частині формування податкового кредиту за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної поведінки свого контрагента та про узгодженість дій між ними.

Отже, вищезазначеними документами підтверджено реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехінвест груп» та ТОВ «ТЕХТОРГ».

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «КОМПАНІЯ ВСЕСВІТ», то з матеріалів справи слідує, що до перевірки контролюючому органу позивачем було надано товарно-транспортні накладні, накладна на вантаж одержувача, щодо транспортування перерахованого ТМЦ на склад ТОВ «НАРП». Перевізник ТОВ «ТК «САТ» відправник ТОВ «КОМПАНІЯ «ВСЕСВІТ», одержувач ТОВ «НАРП».

Визначення грошових зобов`язань може ґрунтуватися виключно на незаперечних доказах, які не залишають сумніву в штучності формування результатів господарської діяльності, свідомому укладені правочинів з метою заниження бази оподаткування. Аналіз даних інформаційних баз, дослідження ланцюгів постачальників, посилання на відсутність документів, ведення (складання) яких не є обов`язковим, або не має відношення до податкового обліку, не може покладатись в основу висновків контролюючого органу так як це фактично не є доказами, а лише засобами їх здобуття.

Приписами п.201.16 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, на етапі реєстрації податкової накладної контролюючий орган повинен перевірити накладну на відповідність вимогам податкового законодавства, а її реєстрація підтверджує те, що податкова накладна була складена платником ПДВ за реальною операцією.

Податкові накладні по угодах з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, тому вони для покупця таких товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення бюджетного відшкодування ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів (тим більше контрагентів його контрагентів), фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2025р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко