Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №400/5982/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5982/25

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області і отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У травні 2025р. позивачка звернулась до органу ПФУ із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням від 8.05.2025р. ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовило позивачці в перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки на день досягнення пенсійного віку у заявниці відсутні 30 років стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Позивачка вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 969грн..

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е"-"ж" ст.55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

До призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачка не отримувала будь- яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Отже, позивачка підпадає під дію п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 6.04.2025р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

1.05.2025р. позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 р.XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглядало ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішенням за №143650011360 від 8.05.2025р. ГУ ПФУ в Кіровоградській області зазначило, що оскільки на день досягнення пенсійного віку у позивачки відсутні 30 років стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відмовлено (а.с.7-8).

Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у призначенні спірної грошової допомоги протиправними, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі – Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Згідно з п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 4.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пункт 5 Порядку №1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - і "ж" ст.55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

За приписами розділу І "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому Постановою КМУ від 4 листопада 1993р. №909 (далі – Перелік №909) вказане право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема, особи, які працювали, зокрема:

- у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх, навчальних закладах, музичних і художніх школах на наступних посадах: учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

- позашкільні навчальні заклади на наступних посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відмовляючи позивачці у виплаті грошової допомоги, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідач послався на недостатній спеціальний страховий стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в закладах освіти:

- з 15.08.1985р. по 31.08.1988р. в Воронівській середній школі на посаді викладача музики;

- з 1.09.1988р. по 25.11.1998р. в Трикратській дитячій школі мистецтв Вознесенського району Миколаївської області на посаді викладача по класу баяна;

- з 25.11.1998р. по 14.04.1999р. в Трикратській дитячій школі мистецтв Вознесенського району Миколаївської області за сумісництвом на посаді викладача по класу баяна;

- з 1.09.2001р. по теперішній час в Триктарській дитячій школі мистецтв Вознесенського району Миколаївської області на посаді викладача по класу баяна та сольного співу.

При цьому, ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувало до спеціального страхового стажу період роботи позивачки з 15.08.1985р. по 31.08.1988р. в Воронівській середній школі на посаді викладача музики.

Водночас, відповідач зазначив, що посада викладачів, які працюють в позашкільних навчальних закладах, Переліком №909 не передбачена.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає наступне.

Стаття 28 Закону України від 23.05.1991р. №1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон №1060-XII), який був чинний до 28.09.2017р., визначала, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі ст.29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Аналогічні положення містить і Закон України «Про освіту» за №2145-VIII, який набрав чинності з 28.09.2017р. (далі – Закон №2145-VIII).

Відповідно до ст.10 Закону №2145-VIII невід`ємними складниками системи освіти, зокрема, є позашкільна освіта.

Статтею 14 Закону №2145-VIII передбачено, що метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Згідно із ст.12 ЗУ «Про позашкільну освіту» за №1841-III позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого Постановою КМУ від 6.05.2011р. №433 передбачено, що мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону №1841-III педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини поширюється також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено Постановою КМУ від 14.06.2000р. №963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду в постановах від 13.02.2019р. у справі №233/4308/17, від 24.12.2019р. по справі №462/2743/17 викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. Викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст.55 пункту "е" ЗУ «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Таким чином, з огляду на системний аналіз положень ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про позашкільну освіту», Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою КМУ від 14.06.2000р. №963, Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджених Постановою КМУ від 6.05.2001р. №433, судова колегія дійшла висновку, що посада викладача в дитячій школі мистецтв відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Отже, ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправно не зарахувало до спеціального страхового стажу періоди роботи позивачки в Трикратській дитячій школі мистецтв Вознесенського району Миколаївської області.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до органу ПФУ із заявою щодо отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачкою було дотримано одночасно всіх умов, за яких вона має право на отримання вказаної грошової допомоги, а саме: наявність необхідного спеціального страхового стажу – більше 30 років, досягнення пенсійного віку, робота на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання позивачкою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Відтак, ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у призначенні та виплаті вищевказаної грошової допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків в цій частині.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко