Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №400/12886/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12886/25

Суддя у першій інстанції - Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №400/12886/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 79645164, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Підлепнюка Віталія Вікторовича, про відкриття виконавчого провадження №79645164 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №656 від 01 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 гривень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтування апеляційної скарги

Позивач не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне.

Висновок суду першої інстанції, що строк пред`явлення постанови до виконання не підлягає застосуванню у зв`язку з дією воєнного стану, вважає помилковим. Стверджує, що строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, однак не скасовуються. Суд не встановив і не обґрунтував, який саме строк був перерваний, на якій стадії перебував його перебіг, які об`єктивні перешкоди унеможливлювали його реалізацію. Апелянт зазначає, що суд фактично ототожнив переривання строку з його безстроковістю, що не передбачено законом.

Разом з тим апелянт вказує, що постанова винесена у серпні 2025 року, строк спливав у листопаді 2025 року, державні органи функціонували у штатному режимі, жодних об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до органу ДВС не існувало.

На думку апелянта, суд першої інстанції формально застосував практику 2022 року до правовідносин 2025 року, що суперечить принципу правової визначеності.

Також апелянт зазначає, що суд не навів жодної правової норми, яка б дозволяла державному виконавцю ігнорувати вимогу п.2 ч.4 ст.4 Закону №1404.

Рух справи

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлений строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

02 лютого 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому представник зазначив, що підхід апелянта не враховує спеціального правового регулювання спірних відносин, запровадженого на період воєнного стану.

Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

04 лютого 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому зазначено, що у разі коли закінчення строку пред`явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку на його пред`явлення.

09 лютого 2026 року матеріали №400/12886/25 надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду з Миколаївського окружного адміністративного суду.

11 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що постановою від 01 серпня 2025 року №656 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 наклав на ОСОБА_2 штраф в сумі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

У постанові №656 вказана дата набрання нею чинності – 11 серпня 2025 року, а також строк пред`явлення до виконання – 01 листопада 2025 року. Крім того, у Постанові №656, з посиланням на частину другу статті 308 КУпАП, зазначено про стягнення штрафу у подвійному розмірі у випадку примусового виконання Постанови №656 органами державної виконавчої служби.

14 листопада 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження (дата реєстрації заяви у Відділі – 19 листопада 2025 року).

21 листопада 2025 року головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79645164 з виконання Постанови №656 від 01 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34 000 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №79645164 є предметом оскарження у даному провадженні.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжений Указами Президента України та на разі досі триває.

Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Мотиви суду апеляційної інстанції

Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, а тому у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Колегія суддів зазначає, що положення Закону України «Про виконавче провадження» в частині зупинення строків на період дії воєнного стану має імперативний характер.

Матеріалами справи підтверджується, що строк пред`явлення постанови №656 від 01 серпня 2025 року до виконання не сплинув, оскільки в України діяв та діє на даний час правовий режим воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги про пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв