Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №583/794/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/794/26

2-о/583/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Охтирка справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: ОСОБА_2

про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2026 року заявниця подала до суду заяву про видачу обмежувального припису, в якій просить суд видати обмежувальний припис, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 ; встановити строк дії обмежувального припису – 6 місяців; допустити негайне виконання рішення суду про видачу обмежувального припису. Свої вимоги мотивує тим, що 06.08.2014 р. вона ( ОСОБА_1 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та переїхала проживати до свого чоловіка в АДРЕСА_1 . Вони проживали в одному будинку з братом чоловіка - ОСОБА_2 . Всі витрати по утриманню будинку вони з чоловіком взяли на себе, сплачують повністю за користування комунальним послугами, при тому що вони обоє є особами з інвалідністю по слуху. На деякий час вони з чоловіком виїжджали за кордон, але після повернення відносини з ОСОБА_2 різко погіршилися, він зловживає спритними напоями і після вживання вчиняє домашнє насильство відносно неї та її чоловіка, постійно виганяє її з будинку, вказуючи на те, що це його майно. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину її ( ОСОБА_1 ) чоловік ОСОБА_3 є власником частини будинку, тоді як ОСОБА_4 свідоцтво про право на свою частину будинку так і не отримав. Частими є випадки, коли ОСОБА_2 вигинає її разом з чоловіком з дому і вони змушені шукати притулку в іншому місці. Так, 30 січня 2026 року ОСОБА_2 вигнав їх з дому вночі і вони шукали притулку у поліції, іншого житла вона ( ОСОБА_1 ) не має, батьків та рідних людей в м. Охтирка у неї також немає. Факт домашнього насильства стосовно неї підтверджується постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 р. у справі № 583/316/26, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Останнім часом ОСОБА_2 постійно надсилає їй повідомлення, в яких вигинає її з будинку. Все ускладнюється її (заявниці) безпорадним станом. До того ж ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, а тому постійно бере їхні дорогі речі та міняє їх на спиртні напої. Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що її (заявниці) життя та здоров`я перебувають під постійною загрозою. Тому така ситуація вимагає співмірних та ефективних заходів протидії. З огляду на характер страждань та умови за яких ОСОБА_2 вчиняє насильство відносно неї (заявниці) вважає за необхідне просити суд встановити заборону ОСОБА_2 перебувати та наближатися до місця її проживання ближче ніж на 50 м зі строком дії такої заборони 6 місяців.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 06.08.2014 р. (а.с. 4).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 (а.с. 3).

ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності по слуху, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.10.2019 р. (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2010 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є спадкоємцями ОСОБА_6 по частині кожному у спадщині. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці Охтирської міської ради. Свідоцтво про право на спадщину на частку 1/2 частини житлового будинку видано ОСОБА_3 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.01.2014 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_5 по частині кожному у спадщині. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці Охтирської міської ради. Свідоцтво про право на спадщину на частку частини житлового будинку видано ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину на частку частини житлового будинку ще не видано (а.с. 6).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).

Визначення обмежуваного припису викладено у змісті пункту 7 частини першої Закону № 2229-VIII, відповідно до змісту якого обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У статті 26 Закону України № 2229-VIII зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а відтак, для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків, які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення економічного, фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону № 2229-VIII.

У постанові від 28 травня 2025 року в справі № 761/44907/24 Верховний Суд зазначив, що докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатна вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість і системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що кривдник не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії, що до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже, і застосування обмежувального припису є обґрунтованою.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Враховуючи вказані норми, та застосовуючи їх у цій справі, варто зазначити, що рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Тому для обмеження права особи (кривдника) необхідним є встановити ризики, які несе його поведінка для постраждалої особи.

На підтвердження факту вчинення домашнього насильства заявницею надано:

- копію постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 р. у справі № 583/316/26, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 5);

- копію переписки у мобільному додатку з «Slava Karabelskiy» за 24 та 25 січня 2026 р. (а.с. 9, 10).

Оцінюючи надані заявницею докази на підтвердження факту вчинення домашнього насильства суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 р. у справі № 583/316/26 ОСОБА_7 24.01.2026 р. о 12.00 год. за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство, а саме ображав нецензурною лайкою дружину свого брата ОСОБА_8 , виганяв її з дому, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Однак зі змісту даної постанови суду не вбачається повторності та систематичності вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .

Щодо копії переписки у мобільному додатку з «Slava Karabelskiy» за 24 та 25 січня 2026 р. (а.с. 9, 10) суд вважає за необхідне зазначити, що дані смс-повідомлення неможливо ідентифікувати та однозначно стверджувати, що вони надіслані заінтересованою особою.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення домашнього насильства, яке наведене у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявником суду не надано.

Отже, надані заявницею на обґрунтування заявлених вимог докази не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII.

Ці докази підтверджують виключно наявність конфлікту між учасниками справи впродовж січня 2026 року та не свідчать про загрозу продовження аналогічних подій, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису у зв`язку із необґрунтованістю.

В силу ч.3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова