Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №160/21877/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/21877/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року (суддя Ремез К.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 06345750033399 від 10.07.2025 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 07.08.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 07.08.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не було зараховано періоди з 10.07.1984 по 08.09.1988 та з 13.06.1991 по 07.07.1994 роки відповідно довідці №12028 від 24.06.2025, оскільки в довідці зазначене прізвище « ОСОБА_2 », довідка видана на підставі архівних документів (яких саме не зазначено).

З 10.07.1984 по 08.09.1988 роки не може бути зазначене в архівних документах прізвище « ОСОБА_2 », оскільки це прізвище отримане після реєстрації шлюбу у 1990 році.

Відповідно свідоцтва про шлюб ( НОМЕР_1 від 10.02.1990): прізвище « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_2 » після реєстрації шлюбу 10.02.1990.

Зазначений у довідці №12028 від 24.06.2025 період проживання на території віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення з 13.06.1991 по 07.07.1994 роки перетинається з періодом навчання у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту ім. М.І.Калініна. До періодів постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: - період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох річного віку з 24.09.1991 по 16.06.1994, оскільки наданими документами не підтверджується постійне проживання у відповідній зоні відчуження.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.10.1992 (посвідчення громадянина який постійно працював чи працює, або поживає чи проживав в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення) та, відповідно, має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

03.07.2025 позивач звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши до заяви необхідний пакет документів.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення №045750033399 від 10.07.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до рішення №045750033399 від 10.07.2025: вік заявниці 53 роки 10 місяців 27 днів; загальний страховий стаж зараховано повністю та складає 36 років 5 місяців 29 днів.

Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що стаж роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 6 місяців 16 днів, що не є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пенсійний орган не взяв до уваги довідку від 24.06.2025 №12028 про проживання на території гарантованого добровільного відселення, оскільки в довідці прізвище особи не відповідає свідоцтву про шлюб.

На підтвердження своїх вимог, позивач надає такі докази:

Довідка №12028 від 24.06.2025, яка підтверджує факт проживання у м. Коростень періоди:

- період з 26.04.1986 по 08.09.1988: позивач проживала в м. Коростень на момент аварії на ЧАЕС, що є ключовим для обчислення пільгового стажу.

- період з 13.06.1991 по 01.09.1992: у цей період позивач проживала в м. Коростень, оскільки перебувала в академічній відпустці по догляду за дитиною. Це підтверджується тим, що її син народився в м. Коростень 17.06.1991, а також архівною довідкою навчального закладу від 14.04.2025 №К/11.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абз. 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

В примітці до пункту 2 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).

Судом було вірно встановлено, що право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами та при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як встановив суд першої інстанції, копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.10.1991, підтверджується, що позивач є особою, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення по 1 січня 1993 року. Пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та відомості про місце проживання, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Суд вірно врахував, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту статті 1 Закону № 796-ХІІ, є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (стаття 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (проживання) у зоні радіоактивного забруднення є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. №501 (в редакції на час видачі позивачу посвідчення), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Пунктом 10 Порядку №501 було передбачено, що видача посвідчень провадиться громадянам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 5).

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживав на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або який за станом на 1 січня 1993 р. прожив у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселений або самостійно переселилився з цих територій (категорія 3) є достатнім та належним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, який станом на 01.01.1993 постійно проживав в такій зоні не менше 3 років, та надає право, в тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Суд також вірно зазначив про відсутність вважати, що надана позивачем довідка від 24.06.2025 № 12028, де зазначено прізвище « ОСОБА_2 », не підтверджує право на призначення пенсії, оскільки прізвище позивача після реєстрації шлюбу у 1990 році також зазначено.

У довідці від 24.06.2025 № 12028 вказано, що позивач проживала у м.Коростені Житомирської області з 10.07.1984 по 08.09.1988 та з 13.06.1991 по 07.07.1994.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 , Коростенський район, Житомирської області відноситься до гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Статтею 55 Закону №796-XII передбачено необхідні умови надання пенсій за віком особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 01.01.1993 проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Суд вірно взяв до уваги, що необхідною умовою для призначення особі пенсії відповідно до ч. 2 статті 55 Закону №796-XII є примітка, відповідно до якої, початкова величина 3 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Судом вірно було встановлено, що вказані умови позивачем були дотримані.

Позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягнула необхідного віку, мала необхідний страховий стаж та надала всі необхідні документи на підтвердження статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та факту проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки станом на 01.01.1993, а відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовило позивачу у призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку з дати що настає за днем досягнення пенсійного віку з 07.08.2025.

Суд вірно встановив, що оскаржуване рішення с Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045750033399 від 10.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також вірно встановив необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07.08.2025 (з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2026 року

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш