Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №804/54/17 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 804/54/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №804/54/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» (далі – ТОВ «Юнілайф.ПВ», Товариство) звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – Західно-Донбаська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності позивача уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за період січень 2014 року - червень 2016 року (із додатками); зобов`язати відповідача прийняти уточнюючі розрахунки, подані позивачем засобами електронного зв`язку, датою фактичного їх надходження та відобразити їх показники на особовому рахунку Товариства з ПДВ; зобов`язати відповідача зарахувати на особистий електронний рахунок позивача суму в розмірі 269323,94 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо неприйняття як податкової звітності ТОВ «Юнілайф.ПВ» уточнюючих розрахунків з ПДВ за період січень 2014 року - червень 2016 року із додатками №5, №2 до них; зобов`язано Західно-Донбаську ОДПІ ГУ ДФС ДФС у Дніпропетровській області прийняти уточнюючі розрахунки з ПДВ за період січень 2014 року - червень 2016 року із додатками №5, №2 до них, подані ТОВ «Юнілайф.ПВ» засобами електронного зв`язку в електронній формі, датою їх фактичного прийняття, та відобразити їх показники на особовому рахунку з ПДВ ТОВ «Юнілайф.ПВ»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17 задоволено частково касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. В решті судові рішення залишено без змін.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що підставою для направлення справи №804/54/17 на новий розгляд Верховний Суд зазначив наступну: «Відповідач, наполягаючи на правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, в судах попередніх інстанцій доводив, що станом на момент подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ за період з січня 2014 року по червень 2016 року (що мало місце у листопаді 2016 року), нараховані відповідачем за результатами податкової перевірки податкові зобов`язання з ПДВ (податкові повідомлення-рішення від 8 вересня 2016 року №0006021407 та №0006001407) за ті ж податкові періоди (2013-2015 роки) перебували у процедурі судового оскарження.

Однак суди наведеному правової оцінки не надали, не дослідили обставин, які унеможливлювали прийняття контролюючим органом уточнюючої податкової звітності Товариства станом на день її подання (листопад 2016 року). Саме ці обставини, на чому наголошувалось вище, мають значення для правильного вирішення спору».

Скаржник зазначає, що дані обставини не мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі акта від 19.08.2016 №457/04-36-14-01/37252922, з урахування строків давності донарахування податкових зобов`язань відповідно до ст.102 ПК України, податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення від 08.09.2016 №0006021407, №0006001407.

Основний платіж донарахованих зобов`язань з податку на додану вартість включає в себе нарахування за серпень 2013 року у сумі 9459,00 грн., вересень 2013 року у сумі 14192,00 грн., жовтень 2013 року у сумі 9902,00 грн., листопад 2013 року у сумі 7550,00 грн., грудень 2013 року у сумі 2405,00 грн., січень 2014 року у сумі 7550,00 грн.

Отже, зі змісту вищезазначеного вбачається, що податковим повідомленням рішенням від 08.09.2016 року №0006001407 відповідачем було нараховані ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» податкові зобов`язання з ПДВ лише за 2013 рік та січень 2014 року у розмірі 7550,00 грн.

Суми податкового кредиту, які відображені ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» в уточненому розрахунку за січень 2014 року, ніяким чином не стосуються донарахованих зобов`язань контролюючого органу, які стали предметом оскарження у справі №804/6618/16.

Подання уточнюючих розрахунків за період січень 2014-червень 2016 року ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» здійснило з метою реалізації свого права на податковий кредит, суми якого не були включені під час подання первинної звітності. Дані суми податкового кредиту не могли бути досліджені під час проведення перевірки, оскільки на момент її проведення не були відображені у податковій звітності, тим паче, не могли бути предметом донарахувань за наслідками такої перевірки.

Оскільки на момент подання позивачем зазначених уточнюючих розрахунків з ПДВ, а саме - 15.11.2016, відповідачем вже було закінчено проведення перевірки ТОВ «Юнілайф.ПВ», за результатами якої винесені податкові повідомлення-рішення № 0006021407 та № 0006001407 від 08.09.2016, тобто, завершено процедуру перевірки платника податків з прийняттям остаточного рішення.

Отже, зазначені відповідачем підстави для відмови у прийнятті податкової звітності, передбачені п. 50.2 ст. 50 ПК України, були відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» перебувало на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі як платник податку на додану вартість.

Посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Юнілайф.ПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлені актом від 19 серпня 2016 року.

На підставі встановлених перевіркою порушень 8 вересня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0006021407 та №0006001407, які позивач оскаржив до суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» «Юнілайф.ПВ» засобами електронного зв`язку на адресу податкового органу направлено уточнюючі розрахунки з ПДВ за періоди з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками № 5 та № 2 до них, а саме: уточнюючий розрахунок з ПДВ від 14.11.16 № 9217170551 - за січень 2014 року, уточнюючі розрахунки з ПДВ від 15.11.16 - за період з лютого 2014 року по червень 2016 року, а саме: № 9217517732, № 9217526123, № 9217527142, № 9217538619, № 9217569311, № 9217572270, № 92177575176, № 9217578222, № 9217594344, № 9217607878, № 9217612509, № 9217896222, № 9217902899, № 9217910304, № 9217917064, № 9217917259, № 9217944601, № 9217982558, № 9217991134, № 9218006533, № 9218011556, № 9218019291, № 9218037832, № 9218084929, № 9218090103, № 9218097194, № 9218100649, № 9218107800, № 9218113841, прийняття яких податковим органом підтверджено відповідними електронними квитанціями.

Листом від 16.11.2016 р. № 22485/10/04-10-12-01-17 відповідач повідомив ТОВ «Юнілайф.ПВ» про те, що зазначені вище уточнюючі розрахунки з ПДВ за періоди з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками № 5 та № 2 до них заповнені та надані в порушення ст. 50 та п.198.5 ст. 198 ПК України.

18.11.2016 ТОВ «Юнілайф.ПВ» листом за вих. №261 звернулось до відповідача із заявою про перерахування коштів, згідно якої, позивач просив зайво внесені кошти по ПДВ і які рахуються переплатою на його особовому рахунку по ПДВ зарахувати на електронний рахунок ТОВ «Юнілайф.ПВ» № 37512000148526 в сумі 269 323, 94 грн., відповіді на яку позивач не отримав.

05 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) (далі відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 08.09.2016 року №0006021407, яким позивачу збільшено зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 369 361,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 08.09.2016 року №0006001407, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 587,00 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо не відображення в акті перевірки невикористаного ТОВ “Юнілайф.ПВ” податкового кредиту за 2014 рік на загальну суму 269 268,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнілайф.ПВ” задоволено частково. Судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0006021407 (форма “Р”); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0006001407 (форма “Р”). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 28.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 залишені без змін.

За наслідками повторного перегляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнілайф.ПВ” відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 21.02.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІЛАЙФ.ПВ” задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №804/6618/16 скасовано, справу №804/6618/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023р. у справі №804/6618/16, залишена без змін постановою Третій апеляційний адміністративний суд від 29 лютого 2024 року, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Отже, за наслідками судового оскарження податкові повідомлення-рішення 8 вересня 2016 року №006021407 та №0006001407 не скасовані.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

За приписами пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Статтею 50 ПК України регламентовано особливості внесення змін до податкової звітності.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пункт 50.2 статті 50 ПК України містить застереження, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, платник податків може скористатись правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Установлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та винятково в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому дійсно, норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати й після проведення перевірки.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків під час проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 826/8894/18, від 4 листопада 2020 року у справі № 640/330/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 400/1379/19, від 09 лютого 2024 року у справі № 640/35633/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 420/5099/23, від 26 березня 2024 року у справі № 640/19418/20, але не виключно.

Досліджуючи можливість подання платником податку уточнюючих розрахунків після проведення перевірки, Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 4 листопада 2020 року (справа №640/330/19) дійшов такого висновку: платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен своєю чергою встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

При цьому ПК України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

Аналогічне правозастосування наведене і у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 1 жовтня 2019 року (справа № 822/1868/15), від 24 лютого 2020 року (справа № 520/1186/19).

Матеріали справи свідчать, що уточнюючі розрахунки з ПДВ за періоди з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками №5 та №2 до них, а саме: уточнюючий розрахунок з ПДВ від 14 листопада 2016 року за січень 2014 року, уточнюючі розрахунки з ПДВ від 15 листопада 2016 року за період з лютого 2014 року по червень 2016 року були подані позивачем до податкового органу після проведеної перевірки, результати якої оформлені актом від 19.08.2016 р., та винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 8 вересня 2016 року №0006021407 та №0006001407 на підставі висновків перевірки.

Щодо посилання скаржника на те, що обставини зазначені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17 не мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17 повертаючи на новий розгляд справу у відповідній частині зазначив, що «Відповідач, наполягаючи на правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, в судах попередніх інстанцій доводив, що станом на момент подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ за період з січня 2014 року по червень 2016 року (що мало місце у листопаді 2016 року), нараховані відповідачем за результатами податкової перевірки податкові зобов`язання з ПДВ (податкові повідомлення-рішення від 8 вересня 2016 року №0006021407 та №0006001407) за ті ж податкові періоди (2013-2015 роки) перебували у процедурі судового оскарження.

Однак суди наведеному правової оцінки не надали, не дослідили обставин, які унеможливлювали прийняття контролюючим органом уточнюючої податкової звітності Товариства станом на день її подання (листопад 2016 року). Саме ці обставини, на чому наголошувалось вище, мають значення для правильного вирішення спору.».

За положенням частини 4, 5 статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, висновки Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 804/54/17 є обов`язковими для суду, що спростовує посилання скаржника.

Щодо посилання скаржника на те, що нараховані відповідачем за результатом податкової перевірки зобов`язання з податку на додану вартість, які стали предметом оскарження у справі № 804/6618/16, не стосуються податкових періодів, за які позивачем були подані спірні уточнюючі розрахунки, колегія суддів зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.04.2016 №321, продовженим наказом від 01.08.2016 №854, направлень на перевірку від 14.04.2016 №2443, від 14.04.2016 №2441, від 14.04.2016 №2439, від 14.04.2016 №2442 та від 14.04.2016 №2440, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнілайф.ПВ”, код ЄДРПОУ 37252922, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 19.08.2016 №457/04-36-14-01/37252922.

08.09.2016 на підставі акту від 19.08.2016 №457/04-36-14-01/37252922 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми “Р” від 08.09.2016 №0006001407 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Юнілайф.ПВ” суми грошового зобов`язання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)” на загальну суму 76587,00грн., з яких: 51058,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 25 529,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми “Р” від 08.09.2016 №0006021407 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Юнілайф.ПВ” суми грошового зобов`язання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” на суму 369361,75 грн., з яких: 345202,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 24159,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, господарські операції, на підставі яких позивачем була сформована сума податкового кредиту в розмірі 269 323,94 грн., були предметом перевірки, тому податкові повідомлення-рішення від 8 вересня 2016 року №0006021407 та №0006001407 охоплюють податкові періоди 2013-2015 р., за які були подані уточнюючі розрахунки, не залежно від суми, на яку винесені ці податкові повідомлення-рішення.

Уточнюючі розрахунки з ПДВ за періоди з січня 2014 року по червень 2016 року із додатками №5 та №2 до них подані позивачем до податкового органу після винесення рішення за результатами проведеної перевірки, що унеможливлює прийняття податковим органом цих уточнюючих розрахунків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами скарг, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №804/54/17 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №804/54/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя Т.І. Ясенова