Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №160/22428/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року справа 160/22428/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про зарахування стажу та провести розрахунок пенсії за вислугу років

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.08.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування до загального трудового стажу роботи період з 23.08.1988 по 31.12.1997 згідно даних дублікату трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов`язати зарахувати до загального стажу періоди роботи згідно записів дубліката трудової книжки серія НОМЕР_1 період з 23.08.1988 по 31.12.1997; зобов`язати провести розрахунок пенсії за вислугу років з урахуванням загального стажу роботи з 23.08.1988 по 24.01.2024, починаючи з 31.01.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позов задоволений.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на те, що дублікат трудової книжки, виданий 20.12.1988, заповнено з порушенням Інструкції, тому він не врахований при обчисленні страхового стажу. Зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 18 Порядку №637. за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1201-5001628508 від 24.05.2022 та з 24.01.2024 призначено пенсію за нормами Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2024 №1697-VII.

ОСОБА_1 12.02.2025, 13.02.2025, 03.04.2025 направлені звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з питання розрахунку стажу.

Листами ГУ ПФУ в Дніпропетровської області №6844-4315/П-0/8-0400/25 від 07.02.2025 та №17619-17172/Л-03/8-2800/25 від 04.05.2025 повідомлено що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, розмір пенсії обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого з 01.01.1998 по 31.12.2023, що складає 25 років 10 місяців 1 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дубліката трудової книжки від 20.12.1988 серії НОМЕР_1 з 23.08.1988 по 31.12.1997, оскільки вказаний дублікат заповнений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та період навчання, так як диплом НОМЕР_2 не містить дати зарахування на навчання. Запропоновано надати уточнюючі довідки про стаж роботи за періоди, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 та довідку про навчання для зарахування відповідного стажу.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697, який чинний на час звернення з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2020 року і пізніше) вислуги років не менше 25 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким донабрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до частини 8 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697, право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 від 20.07.74 про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка діяла до 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункт 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивачку права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду.

Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховний Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1988 наявні перші записи про роботу позивачки з 23.08.1988, в подальшому записи про трудову діяльність з 1988 року по 2021 роки вносились саме у дублікат трудової книжки, оскільки такий дублікат оформлено при прийнятті на роботу вперше.

Так, згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1988 позивачка 23.08.1988 прийнята в СПТУ №12 лаборантом на підставі наказу №203-к від 22.08.1988; 20.03.1992 переведена інспектором відділу кадрів тимчасово на підставі наказу №42-к від 19.03.1992; 21.09.1992 переведена секретарем навчальної частини на підставі наказу №180-к від 22.09.1992; 10.01.1994 переведена лаборантом на підставі наказу №07-к від 06.01.1994; 19.08.1994 звільнена за власним бажанням статті 38 КЗпП України на підставі наказу №146-к від 22.08.1994; 14.09.1994 прийнята в професійне-технічне училище №12 м.Горлівка викладачем етнографії та фолькльору краю на підставі наказу №182-к від 13.09.1994; 21.10.1995 переведена викладачем правознавства та етнографії на підставі наказу №152 від 21.10.1995; 03.09.1998 звільнена за переведенням в органи прокуратури Донецької області (пункт 5 статті 36 КЗпП України) на підставі наказу №135-к від 03.09.1998.

Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або спірний період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка первинних документів є правом пенсійного органу, а неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до практики Верховного Суду зазначеної в постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

При цьому, наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1988 по 31.12.1997 згідно дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1988.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 19.02.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова