Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №160/32002/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/32002/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 ( суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/32002/25 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати протокол Комісії з розгляду питань з надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 жовтня 2025 року №43 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зобов`язати Комісію з розгляду питань з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.

19 листопада 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, до часу набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду цієї справи.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, останній набуде нового юридичного статусу "військовослужбовця", що унеможливить реалізацію права на розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, а діти позивача залишаться без батьківського піклування та виховання, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану увалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зазначає, що предметом позову є, зокрема, протиправність дій відповідачів, коли у жовтні 2025 року при особистому зверненні ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , отримав рішення, яким відмовлено позивачу у надані відстрочи від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зазначив, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Обставини на які посилається позивач обґрунтовуючи свої побоювання щодо його мобілізації, це залишення без батьківського піклування трьох дітей (2007 р.н., 2012 р.н. та 2013 р.н.), яких позивач виховує самостійно. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 року у цивільній справі №173/3051/18 місце проживання малолітніх дітей визначено разом з батьком ОСОБА_1 . Мати, ОСОБА_2 , позбавлена батьківських прав відносно дітей.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач повідомив про відмову в її задоволені.

Причиною відмови у повідомленні від 23.10.2025 року зазначено, що документи позивача не відповідають вимогам Порядку ПКМУ №560.

В заяві про забезпечення позову позивач, як єдиний годувальник сім`ї, який завчасно потурбувався, про отримання відстрочки від призову, просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 дії, вчиняти дії, пов`язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до набрання законної сили рішення суду, крім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

На думку суду, забезпечення позову у справах про мобілізацію батька, який самостійно виховує трьох дітей, є критичним інструментом для запобігання призову до моменту винесення остаточного рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Оскарження дій ТЦК саме по собі не зупиняє мобілізацію, тому подання заяви про забезпечення позову є обов`язковим кроком для фізичного запобігання відправці на службу.

Враховуючи зміст повідомленні від 23.10.2025 року, станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, попри того, що позивач згідно із законодавством України, як батько, який самостійно виховує трьох і більше дітей віком до 18 років, не підлягає мобілізації та має право на відстрочку (ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде зведено нанівець.

Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року було частково задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано рішення, яке визначено в протоколі Комісії з розгляду питань з надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 жовтня 2025 року №43 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язано Комісію з розгляду питань з надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання відстрочки та прийняти обґрунтоване і вмотивоване рішення щодо надання/відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В силу частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення позовних вимог. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд розуміє, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у цьому випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

Водночас невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що для належного захисту прав позивача, позов має бути забезпечено шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) позивача на військову службу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 в адміністративній справі №160/32002/25 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова