Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №205/6382/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 205/6382/25

Головуючий суддя І інстанції – Приходченко О.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.05.2025 в адміністративній справі №205/6382/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 лютого 2025 року № 1/153/ВОБ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження по справі закрити.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.05.2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції формально вирішив цю справу, не звернувши уваги на те, що позивач не отримував будь-якої повістки про виклик до ТЦК та СП, про направлення йому повістки дізнався 21.04.2025 із оскаржуваної постанови, а про постанову дізнався 21.04.2025 із сповіщення у додатку «ДІЯ».

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/153/ВОБ від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с. 19-22).

У вищезазначеній постанові вказано, що за адресою місця проживання гр. ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 , 04.10.2024 через відділення Укрпошти поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення було направлено повістку про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.10.2024. До ІНФОРМАЦІЯ_2 з відділення Укрпошти надійшло поштове відправлення з відміткою, що відправлення повертається «адресат відсутній за вказаною адресою». Станом на 13.02.2025 інформація про зміну місця проживання від ОСОБА_1 не надходила.

Вважаючи протиправною вищезазначену постанову відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вважається оповіщеним належним чином про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, натомість не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положення ч. 3 статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу в особливий період.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем спірної постанови були висновки відповідача про протиправну неявку позивача за повісткою направленою 04.10.2024.

Пунктом 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, затверджено «Правила надання послуг поштового зв`язку» (далі Правила № 270). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Пунктом 82 вказаних Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У постанові від 20 лютого 2025 року № 1/153/ВОБ зазначено, що повістка про виклик була повернута на адресу відповідача з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Між тим, наведена повістка та конверт, яким остання була надіслана на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на те, що для правильного вирішення цієї справи суд має встановити дотримання відповідачем вимог порядку оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з метою офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України) ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 подати до суду належним чином завірену копію повістки, яким ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.10.2024 року та конверт, яким остання була надіслана на адресу ОСОБА_1 .

Натомість, відповідачем не надано до суду вищезазначених документів.

Відповідно до частини 6 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує положення частини 2 статті 77 КАС України згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 9 ст. 80 КАС України визначено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що дотримання відповідачем порядку оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є вирішальним для правильного вирішення цієї справи, при цьому відповідач не надав до суду повістки, якою ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.10.2024 року та конверту, яким остання була надіслана на адресу ОСОБА_1 , тобто не довів дотримання ним порядку оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , колегія суддів вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 лютого 2025 року № 1/153/ВОБ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо протиправності спірної постанови та її скасування і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Розподіл судових витрат здійснюється судом з дотриманням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.05.2025 в адміністративній справі №205/6382/25 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 лютого 2025 року № 1/153/ВОБ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко