Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №160/31479/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/31479/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року в адміністративній справі №160/31479/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії від 07.05.2024, 30.05.2024 та від 14.10.2024 № 045550024915;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразились у не зарахуванні до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , скасувавши рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 14.05.2024 № 13;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , пенсію на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з дати звернення, а саме з 29.04.2024 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 22.01.2000 по 10.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 29.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, надавши всі необхідні документи. За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким прийнято рішення №045550024915 від 07.05.2024 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу та ненастанням віку 55 років. 22.05.2024 позивач повторно звернулась до відповідача-1 із заявою про призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Вказану заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатом якого прийнято рішення №045550024915 від 30.05.2024 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та ненастанням пенсійного віку 55 років. Пільговий стаж позивача, згідно з вказаним рішенням, становив 09 років 09 місяців 26 днів. 07.10.2024 позивач втретє звернулась до відповідача-1, заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким прийнято рішення №045550024915 від 14.10.2024 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку на дату подання заяви. Пільговий стаж позивача, згідно з вказаним рішенням, становив 09 років 09 місяців 26 днів. Відповідачем-1 на адресу позивача було надано лист №0400-010204-8/219974 від 04.11.2024 з копією рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років про підтвердження даного періоду роботи на пільгових умовах №2 від 24.10.2024, в якому зазначено, що Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянула заяву про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та прийняла рішення про підтвердження періодів роботи з 10.05.2000 по 21.09.2005 та 09.10.2006 по 30.11.2008 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2. В подальшому на адвокатський запит відповідачем надано відповідь №0400-010307-8/223699 від 08.11.2024, де повідомлено про те, що 29.04.2024, 22.05.2024, 07.10.2024 позивач надавала заяви та документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV. Згідно з наданих документів загальний страховий стаж позивача становить 34 роки 06 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 09 років 09 місяців 26 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 - 10 років були прийняті рішення про відмови в призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV. Позивач категорично не погоджується з оскаржуваними рішеннями та вказує, що відповідачами безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, де Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Крім того, безпідставно не враховано набутий пільговий стаж за Списком №1, який належним чином підтверджений трудовою книжкою, дипломом, пільговою довідкою №28 від 16.06.2016, архівними документами, копіями відомостей про проведення атестації робочих місць, довідками про заробітну плату для обчислення пенсії. За таких обставин, зважаючи на досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмови відповідачів у призначенні пенсії протиправні, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року в адміністративній справі №160/31479/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.05.2024 №045550024915 про відмову в призначенні пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.05.2024 №045550024915 про відмову в призначенні пенсії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.10.2024 №045550024915 про відмову в призначення пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2024 №13. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи з 10.05.2000 по 02.10.2000, з 28.09.2010 по 28.01.2013 та з 31.05.2013 по 10.05.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.04.2024 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року в адміністративній справі №160/31479/24 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах позивачу.

Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданого Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

29.04.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 29.04.2024 за вх.№7326 позивачем до заяви долучено копії наступних документів: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; паспорт; анкета опитування; диплом про навчання № НОМЕР_3 ; документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій; інший документ; пам`ятка пенсіонера, свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.05.2024 №045550024915 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.

Вік заявника 51 рік 10 місяців 7 днів. Страховий стаж особи становить 34 роки 6 місяців 28 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2015 по 31.10.2016, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.01.2000 по 28.01.2013, оскільки відсутня пільгова довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.09.1993 р. або рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про підтвердження даного періоду роботи на пільгових умовах. Пільговий стаж особи становить 0 років 0 місяців 0 днів. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Враховуючи викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та з недосягненням 55-річного віку.

За результатом розгляду заяви позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14.05.2024 прийнято рішення №13, згідно із яким підтверджено періоди роботи з 03.10.2000 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 27.09.2010 зарахування до пільгового стажу за Списком №2 для призначення пенсії відповідно до п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо періодів роботи з 18.02.2013 по 10.05.2016 у ПАТ «ІнтерМікро Дельта Інк» в рішенні вказано, що такі періоди на Комісії не розглядаються, оскільки підприємство не ліквідовано, перебуває у стані припинення.

22.05.2024 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 22.05.2024 за вх.№8673 позивачем до заяви долучено копії наступних документів: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (рішення ГУ ПФУ №13 від 14.05.2024), паспорт, заява про призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.05.2024 №045550024915 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Означене рішення відповідача-3 обґрунтоване наступним.

Вік заявниці 51 рік 11 місяців. Страховий стаж особи становить 34 роки 06 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 01.09.2015 по 31.10.2016, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків, згідно даних які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 09 місяців 26 днів, обчислено згідно рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Прийняте рішення: відмовити в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та встановленого законодавством пенсійного віку 55 років.

07.10.2024 позивач втретє звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви від 07.10.2024 за вх.№16759 позивачем до заяви долучено копії наступних документів: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; заява про призначення пенсії; заява №22.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.10.2024 №045550024915 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Означене рішення відповідача-4 обґрунтоване наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернулася 07.10.2024 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши наступні документи: трудову книжку; ??диплом про навчання: ??довідки про підтвердження наявного трудового стажу. Аналіз наданих документів показує, що стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 становить 09 років 09 місяців 26 днів. Загальний страховий стаж заявниці становить 34 роки 06 місяців 28 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС:045550024915 страховий стаж позивача станом на дату звернення 22.05.2024 становить 34 роки 08 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №2 – 09 років 09 місяців 26 днів, до пільгового стажу зараховано наступні періоди:

з 03.10.2000 по 31.12.2003 – Список №2 – 03 роки 02 місяці 29 днів;

з 01.01.2004 по 30.11.2008 – Список №2 – 04 роки 11 місяців 0 днів;

з 01.01.2009 по 28.02.2009 – Список №2 – 0 років 02 місяці 0 днів;

з 01.04.2009 по 27.09.2010 – Список №2 – 01 рік 05 місяців 27 днів.

Не погодившись з рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та з не зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 22.01.2000 по 10.05.2016,а також з рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2024 №13.

Позивачка не погодилася з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Положеннями пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "б" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;.

Зазначеною редакцією статті 13 Закону України №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини).

Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Суд звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися.

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

У той час коли статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено права осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021.

З матеріалів справи, на час звернення позивача із заявою первинною заявою про призначенням пенсії вона досягла 51-річного віку.

Отже, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 29.04.2024 позивач досягла необхідного пенсійного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов`язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому доводи відповідачів про недосягнення позивачем на час звернення за призначенням пенсії пенсійного віку безпідставні.

З трудової книжки серії НОМЕР_4 , вбачається, що позивач у спірні періоди працювала в на наступних посадах:

-з 22.01.2000 по 09.05.2000 – учнем машиніста шприцмашини в ДВАТ «Дніпрошина» (записи № 5-6);

-з 10.05.2000 по 18.09.2000 – машиністом шприцмашини ІІІ розрядку ДВАТ «Дніпрошина» (записи №5-7);

-з 19.09.2000 по 30.03.2004 – вальцівником резинових сумішів ІІІ розряду ДВАТ «Дніпрошина»; на підставі наказу №818 від 03.10.2000 посада атестована за Списком №2 (записи №7-8);

-з 01.12.2008 по 28.01.2013 – змінним майстром дільниць ДВАТ «Дніпрошина», на підставі наказу від 29.05.2009 посада атестована за Списком №2 (записи №17-18);

- 18.02.2013 по 10.05.2016 – змінним майстром дільниць вулканізації резино технічних виробів ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк»; посада атестована на підприємстві за списком №2 (наказ №114 від 31.05.2013) (записи № 19-22).

Отже трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача в ДВАТ «Дніпрошина» учнем машиніста шприцмашини, машиністом шприцмашини, вальцівником резинових сумішів, змінним майстром дільниць, та– змінним майстром дільниць вулканізації резино технічних виробів в ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству про прийняття на роботу, переведення та звільнення, однак не всі записи містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, як-то повної інформації щодо характеру виконуваної роботи, зайнятості повний робочий день для поширення пільг пенсійного забезпечення.

З урахуванням відомостей з трудової книжки в частині спірного періоду та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №765 від 09.04.2024, від 16.06.2016 №28 у їх сукупності, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день в шкідливих умовах праці у ВАТ «Дніпрошина» у періоді з 10.05.2000 по 18.09.2000 – машиністом шприцмашини, з 19.09.2000 по 31.03.2004 – вальцівником, з 29.05.2009 по 28.01.2013 – змінним майстром дільниць, та у ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» з 31.05.2013 по 10.05.2016 – змінним майстром дільниць, і такі професії атестовані на підприємствах за Списком №2 та надають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідачами не обґрунтовано причин не зарахування періодів з 10.05.2000 по 02.10.2000, з 28.09.2010 по 28.01.2013 та з 31.05.2013 по 10.05.2016 до пільгового стажу за Списком №2, отже відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 10.05.2000 по 02.10.2000, з 28.09.2010 по 28.01.2013 та з 31.05.2013 по 10.05.2016, відповідачі діяли протиправно.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, є протиправною.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року в адміністративній справі №160/31479/24- залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов