Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №160/14638/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/14638/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 р. (суддя Калугіна Н.Є) в адміністративній справі №160/14638/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, зазначені у листі № 19069-12458/К-01/8-0400/25 від 23 квітня 2025 р. про відмову у перерахунку їй пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу, що дає право на перерахунок пенсії за віком, періоди трудової діяльності з 21 липня 1986 р. по 10 липня 1989 p, з 17 квітня 1989 р. по 15 жовтня 1989 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період здійснення підприємницької діяльності з 12 березня 1993 р. по 01 січня 2001 р. згідно свідоцтва платника єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 31 березня 2025 р. згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування позовних вимог вказала про безпідставне не включення їй відповідачем до страхового стажу частини періодів її роботи та частини періоду зайняття нею підприємницькою діяльністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 21 липня 1986 р. по 08 липня 1987 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. та з 12 березня 1999 р. по 31 грудня 2000 р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 21 липня 1986 р. по 08 липня 1987 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. відповідно до трудової

книжки НОМЕР_1 та період здійснення підприємницької діяльності з 12 березня 1999р. по 31 грудня 2000 р. згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 30 квітня 1993 р. серії В02 №149242;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 березня 2025 р. про перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Період здійснення підприємницької діяльності фізичними особами підприємцями, враховується до страхового стажу на підставі документів про сплату страхових внесків

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 12 червня 2019 р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 31 березня 2025р. позивачка звернулась із заявою про зарахування до її страхового стажу періодів трудової діяльності з 21 липня 1986 р. по 10 липня 1989 p, з 17 квітня 1989 р. по 15 жовтня 1989 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період здійснення нею підприємницької діяльності з 12 березня 1993 р. по 01 січня 2001 р. Листом від 23 квітня 2025 р. відповідач повідомив позивачку, що її страховий стаж складає 27 років 6 днів, до нього зараховано: період навчання з 01 вересня 1977 по 21 січня 1978 р.; період догляду за дитиною до 3- х років з 05 березня 1983 р. по 10 березня 1983р. та з 09 липня 1987 р. по 08 липня 1990 р.; період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2001 р. по 30 вересня 2001 р. та з 01 січня 2002р. по 30 червня 2002 р. Період здійснення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями враховується до страхового стажу на підставі документів про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 21 липня 1986 р. по 10 липня 1989 p, з 17 квітня 1989 р. по 15 жовтня 1989 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період здійснення підприємницької діяльності з 12 березня 1993 р. по 01 січня 2001 р., ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до неї відомостей, тому це не може бути підставою для відмови у зарахуванні до її страхового стражу періодів роботи. Також судом вказано, що періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004р., в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу на підставі, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, тобто сплата страхових внесків в даний період є необов`язковою.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи слід зазначити наступне.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1, частиною 4 статті 24 якого визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» частиною 1,2 статті 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.1 - 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 р., за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом апеляційної інстанції досліджено записи наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якими підтверджено періоди її роботи з 21 липня 1986 р. по 08 липня 1987 р. та з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р.. Вказані записи оформленні відповідно до вимог, визначених Інструкцію, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 р.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення підприємницької діяльності слід зазначити наступне.

Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 р. можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 р., в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Період здійснення підприємницької діяльності позивачкою підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від

30 квітня 1993 р. серії В02 №149242.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 21 липня 1986 р. по 08 липня 1987 р., з 15 жовтня 1993 р. по 12 березня 1999 р. та період здійснення нею підприємницької діяльності з 12 березня 1999р. по 31 грудня 2000 р. та повторно розглянути її заяву про перерахунок пенсії від 31 березня 2025 р.

Оскільки судом першої інстанції рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні підставі для його скасування у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 р. в адміністративній справі №160/14638/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 лютого 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш