Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №560/1347/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1347/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" звернулась до суду з позовом до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП№76775481 від 19.01.2026 на суму 5100 грн., постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП№76775481 від 30.12.2025 на суму 30572,30 грн. та від 02.01.2026 на суму 34588 грн. Зазначає, що державна установа фінансується за рахунок коштів державного бюджету і її борги за судовими рішеннями погашаються за рахунок спеціальної бюджетної програми. Зважаючи на це, нарахована стягувачу на виконання судового рішення сума коштів не може бути виплачена у зв`язку з відсутністю коштів.

У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що на момент прийняття спірних постанов підтвердженої інформації про добровільне виконання рішення суду у державного виконавця не було. Вказує на те, що спірні постанови є законними, оскільки щодо позивача не встановлені підстави для нестягнення штрафу та виконавчого збору.

Ухвалою від 12.02.2026 на підставі заяв сторін суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, відповідальність за невиконання судового рішення настає за умови, що судове рішення не виконане без наявності поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем.

У той же час, поважними причинами невиконання боржником рішення/виконавчого документу можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладений штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник повинен був вчинити певні дії за виконавчим листом, і у чому полягає причина невиконання рішення у відведений строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 31 березня 2020 у справі №640/11079/19.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

У Шепетівському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває на виконанні виконавче провадження ВП№76775481 щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/1614/24, яким Державну установу "Шепетівська виправна колонія"( №98) зобов`язано виплатити ОСОБА_1 14277,04 грн. компенсації за неотримане речове майно. Виконавчий лист виданий 02.12.2024.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем постановою від 02.01.2026 відкрите зазначене виконавче провадження, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору ВП№76775481 від 02.01.2026 у розмірі 34588 грн.

Судом встановлено, що інша постанова про стягнення виконавчого збору на суму 30572,30 грн. від 30.12.2025 ВП№76775481, яка теж є предметом оскарження, була скасована Шепетівським відділом державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується постановою від 02.01.2026 про скасування процесуального документа (а. с. 58 зворот).

02.01.2026 державним виконавцем вчинена вимога №135/01, у якій останній зобов`язував боржника протягом 10 днів виконати рішення суду та постанову про відкриття виконавчого провадження. Вимога направлена боржнику, що вбачається з матеріалів виконавчого провадження.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження та вимогу отриманий лист Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" від 08.01.2026 №6/173, у якому зазначається, що Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" фінансується за рахунок Державного бюджету України. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 №4901-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників”. На цей час виконання судового рішення не відбулось у зв`язку з недостатністю фінансування та дією порядку календарної черговості платежів відповідно до Бюджетного кодексу України. Листом від 09.01.2026 №6/206 позивач також повідомив державного виконавця про те, що в установі відсутні бюджетні асигнування з кодом 2800 “Інші поточні видатки” на виконання судових рішень та погашення заборгованості за виконавчими провадженнями. Після надходження фінансування установа забезпечить поетапне погашення за всіма наявними виконавчими провадженнями в межах отриманих коштів. Листом від 12.01.2026 №6/223 позивач додатково повідомив державного виконавця про те, що фінансування виплати компенсації вартості неотриманого речового майна на користь ОСОБА_1 в сумі 14277,04 грн. не надходило, що робить неможливим здійснення виплати за судовим рішенням на цей час.

19.01.2026 державним виконавцем складений акт, у якому зазначається, що рішення суду не виконане у спосіб та у порядку, передбаченому виконавчим документом.

Постановою державного виконавця від 19.01.2026 ВП№76775481 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.

З матеріалів виконавчого провадження та матеріалів справи судом встановлено, що позивач ( боржник у виконавчому провадженні) вчиняв дії та вживав можливі заходи з метою виконання рішення суду та отримання необхідних коштів від розпорядника вищого рівня. Так, як видно з наявних у справі доказів, ним були направлені запити №6/1774 від 28.03.2023, №6/2968 від 13.06.2023, №6/1501 від 11.03.2024 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (розпорядник бюджетних коштів другого рівня) з клопотаннями про виділення коштів за бюджетною програмою КПКВК 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Питання виділення коштів на фінансування виконання судових рішень вказаної категорії справ перебуває у компетенції Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та безпосередньо Міністерства юстиції України. Державна установа «Шепетівська виправна колонія (№98)» є бюджетною неприбутковою організацією, основним видом діяльності якої є «Діяльність у сфері юстиції та правосуддя», а саме виконання покарань щодо засуджених до позбавлення волі осіб з метою їх виправлення і ресоціалізації.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" фінансування діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Органом управління державної установи є Міністерство юстиції України. Державна установа є розпорядником бюджетних коштів третього рівня і повністю фінансується з державного бюджету, здійснюючи свої видатки в межах кошторису, який затверджується на бюджетний рік Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з п.п. 9 п. 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом; відшкодування судових витрат.

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

У цьому випадку виконавець необґрунтовано не взяв до уваги те, що часткове невиконання судового рішення позивачем мало місце через відсутність необхідного фінансового забезпечення/ фактичну відсутність коштів, що не могло вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки об`єктивно не залежало від позивача. Зважаючи на це, спірна постанова про накладення штрафу не є обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Водночас, що стосується постанови про стягнення виконавчого збору від 02.01.2026 на суму 34588 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження” одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стаття 27 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, виконавчий збір належить до обов`язкових наслідків відкриття виконавчого провадження; він пов`язаний безпосередньо з початком примусового виконання рішення державним виконавцем; державний виконавець зобов`язаний нарахувати і стягнути виконавчий збір при відкритті провадження, якщо примусове виконання може супроводжувати стягнення збору.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним та визначений у статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”

Водночас, у справі відсутні належні докази того, що виконання рішення суду/виконавчого документа здійснюється за рахунок окремо визначеної бюджетної програми в порядку, визначеному саме Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. У справі, що розглядається, механізм виконання відповідає загальному порядку примусового виконання, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”.

Сам по собі статус державного органу/установи не звільняє позивача від обов`язку сплати виконавчого збору, який не є фінансовим обтяженням, натомість є платою за примусове виконання, яка стягується незалежно від форми власності боржника.

У справі відсутні докази того, що рішення суду було виконано до прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, що б звільняло боржника від обов`язку сплати виконавчого збору.

Будь-які інші підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору судом також не встановлені і належними доказами не підтверджуються.

Як зазначалось вище, інша постанова про стягнення виконавчого збору на суму 30572,30 грн. від 30.12.2025 ВП№76775481, яка заявлена як предмет оскарження, була скасована Шепетівським відділом державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується постановою від 02.01.2026 про скасування процесуального документа (а.с. 58 зворот). Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вказане, позов є частково обґрунтованим, отже підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу ВП №76775481 від 19.01.2026.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 лютого 2026 року

Позивач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60,с. Климентовичі,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30464 , код ЄДРПОУ - 08564788)

Відповідач:Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Героїв Небесної Сотні, 45,м. Шепетівка,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30405 , код ЄДРПОУ - 34639183)

Головуючий суддя І.С. Козачок