Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №380/23807/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 рокусправа № 380/23807/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), оформленого протоколом від 04.09.2025р. №31, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) надати ОСОБА_1 відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.08.2025 позивачем у відповідності до приписів абзацу 10 п. 60 Постанови №560 від 16.05.2024, за формою №4 особисто направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 ст.13 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої долучено документи, які підтверджують право позивача на відстрочку. Відповідач прийняв рішення про відмову у надані відстрочки. Оскільки відсутні відомості про інших осіб, які б могли здійснювати догляд. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№10079 від 09.02.2026).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 12.08.2025 року засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону (форма передбачена Додатком 4 до Постанови №560), оскільки матір позивача— ОСОБА_2 , інвалід 2 групи, а позивач, як дитина зобов`язаний у відповідності до чинного в Україні законодавства її утримувати, зважаючи на відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

До такої заяви позивач долучив :

1. копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

2. копію ІПН позивача.

3. витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання позивача;

4. копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 .

5.належним чином засвідчена копія заключення ЛКК видана ОСОБА_1 .

6.належним чином засвідчена копія заключення ЛКК видана ОСОБА_2 .

7.належним чином засвідчена копія довідки МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності видана ОСОБА_2 .

8.належним чином засвідчена копія висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 інвалідом ІІ групи

9.висновок Опікунської ради при виконкомі Глинянської міської ради від 29.05.2024

10.акт обстеження житлово-побутових умов від 10.05.2024

11.належним чином засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .

Повідомленням від 06.09.2025 за №7384 позивачу повідомлено, що протоколом від 04.09.2025 за №31 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки.

Причиною відмови зазначено, що не надано всіх необхідних документів, які вказані у додатку №5 постанови №560, а саме :

-відомостей щодо відсутності чи наявності інших осіб, які б могли здійснювати догляд;

-відсутності чинного військово-облікового документу;

-недійсності заключення ВЛК на момент звернення із заявою.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні, в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» №2232-ХІІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття у добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХII).

Відповідно з абз. 1 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють командири військових частин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з вимогами абз. 2 п. 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК та СП.

Відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року районні ТЦК та СП, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024 року, яка набрала чинності 18.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в якій у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:

« 56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

57. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ТЦК та СП (відокремлених відділах) утворюються комісії.

58. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ТЦК та СП або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що ОСОБА_2 є його матір`ю, яка обрала із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) сина ОСОБА_1 .

Як слідує зі змісту довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 821954 ОСОБА_2 28.11.2018 встановлено (повторно) ІІ групу інвалідності довічно.

Інших осіб, які б мали здійснювати догляд за ОСОБА_2 (особою з інвалідністю ІІ групи), як зазначає позивач по змісту заяви від 12.08.2025 не має, внаслідок чого, останній має законну підставу для відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Суд зазначає, що позивач для реалізації свого права на відстрочку повинен бути членом сім`ї першого ступеня споріднення з ОСОБА_2 (одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи), та повинні бути відсутні інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Обов`язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Судом встановлено, що до заяви від 12.08.2025 позивачем долучено документи, що підтверджують факт того, що він зобов`язаний у відповідності до чинного в Україні законодавства матір утримувати, зважаючи на відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, Позивачем вчинено дії щодо реалізації належного останньому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону, а саме: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; Копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №821954; акт про обстеження житлово-побутових умов від 10.05.2024.

Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що позивач зобов`язаний утримувати свою матір ОСОБА_2 , яка є непрацездатною в силу інвалідності ІІ групи.

Тому, суд висновує, що підстави відмови в оформленні відстрочки ОСОБА_1 , , які були зазначені у рішенні від 04.09.2025 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії № 31 від 04.09.2025 року.

Відтак, ефективним способом захисту порушеного права позивача, є протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), оформленого протоколом від 04.09.2025р. №31, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.13 ч. ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) надати ОСОБА_1 відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»., суд зазначає наступне.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Ради Європи N R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Отже, виключно у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 3 та 4 статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відтак суд висновує, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), оформленого протоколом від 04.09.2025р. №31, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.13 ч.І ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна