Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №640/22440/20 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 рокусправа № 640/22440/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішення.

Суть справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва 21.09.2020 звернулася ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.05.2019 №0220376-1310-2658, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 99897,03 грн. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К. від 24.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, за результатами якого справа передана на розгляд та вирішення Львівському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.

Ухвалою суду від 10.02.2025 справу №640/22440/20 прийнято до провадження та вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу та ОСОБА_2 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилої будівлі, зареєстрованого в Реєстрі за №1177, належить по нежитлової будівлі загальною площею 490,20 кв.м., що складає лише 21/100 від майнового комплексу площею 2372,60 кв.м. Після проведеної реконструкції загальна площа нежитлового приміщення склала 529,92 кв.м., з яким позивачу належить лише . Однак відповідач під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначив суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 99897,03 грн., оскільки при обчислені суми податку взято до увагу площу об`єкта оподаткування 2683,24 кв.м., в об`єкті нерухомого майна площею 26832,40кв.м.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об?єкта/об?єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об?єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статі 266 ПК України, яким визначено базу оподаткування об?єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформовано податкове повідомлення-рішення позивачу.

Представник позивача подав заяву про звільнення від доказування обставин справи, оскільки у справі №640/16075/20 позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в якому суд вже встановив таку обставину, як площу належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, заяви, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як Продавець, та ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як Покупець, 03.02.2003 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. зареєстрований в реєстрі за №1064, який зареєстрований Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації 03.03.2003 №227-з, що підтверджується реєстраційним написом на договорі купівлі-продажу.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 03.02.2003, ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як власник та Продавець продав, а ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як Покупець купив нежитлову будівлю - адміністративне приміщення (літ. Ш) загальною площею 490,20 кв.м., що складає 21/100 частки від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» набуло право власності безпосередньо на нежилу будівлю - адміністративне приміщення загальною площею 490,20 кв.м., що підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі від 09.02.2003.

ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» (надалі - ТОВ «КППЗТ-ДВА»), як Продавець і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як Покупці, 23.07.2013 уклали договір купівлі-продажу нежилої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., який зареєстровано у реєстрі за №1177.

Предметом вказаного договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23.07.2013 є нежила будівля адміністративного приміщення (літ. Ш), загальною площею 490,20 кв.м. (чотириста дев`яносто цілих та двадцять сотих квадратних метрів, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Корчуватська, 136, яка відчужена ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ДВА» в рівних частках на користь кожного з покупців: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується умовами договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23.07.2013 реєстраційний нотаріальний №1177.

Викладене встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2020 у справі №640/16075/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач із співвласником нежитлового приміщення проведено реконструкцію адміністративних будівель нежитлової будівлі (літ. Ш) після якої загальна площе нежитлового приміщення склала 529,90 кв.м, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта експлуатації та технічним паспортом.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.03.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власником 1/2 об`єкта нерухомості площею 529,90 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , літера Ш; державна реєстрація проведена 22.03.2016.

ГУ ДПС у м. Києві області прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 №0220376-1310-2658, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період – 2018 рік, на загальну суму 99897,03 грн, за нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 2683,24 кв.м.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач за захистом своїх прав звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.1.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із доказів у справі суд встановив, що ГУ ДПС у м. Києві прийняло 30.05.2019 податкове повідомлення-рішення №0220376-1310-2658, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період – 2018 рік, на загальну суму 99897,03 грн, за нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 2683,24 кв.м.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 12 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /арк.спр.30-31/ документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії як підстава виникнення права власності вказано:

- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі номер 1177 виданий 23.07.2013, приватний нотаріус Панченко А.П.;

- декларація про готовність об`єкту до експлуатації, серія та номер кв 142140620316, виданий 03.02.2014, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.

При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зазначено інших документів окрім вказаних, як на підстави виникнення (набуття) права власності у позивача на нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу нежилої будівлі, укладеного 23.07.2013 між ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ-ДВА», як продавцем, та ОСОБА_1 (позивачем) і ОСОБА_2 , як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. і зареєстрованого в реєстрі за номером 1177, Продавець зобов`язується передати у власність Покупців, а Покупці зобов`язуються прийняти у власність, в рівних частках кожний, нежилу будівлю адміністративне приміщення (літ. III), загальною площею - 490,2 кв.м,. що складає 21/100 частин від майнового комплексу площею 2372,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (доказ додано до позовної заяви та знаходиться у матеріалах справи).

Позивач із співвласником нежитлового приміщення після придбання вказаної нежилої будівлі адміністративних приміщень загальною площею 490.2 кв.м., провів реконструкцію адміністративних будівель нежитлової будівлі.

Згідно з декларацією про готовність об`єкту до експлуатації «Реконструкція адміністративних приміщень нежитлової будівлі (Літ. Ш) по вул. Набережна-Корчуватська, 136 в Голосіївському районі м. Київа», що зареєстрована 03.03.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за серією та номером кв 142140620316, загальна площа адміністративної будівлі внаслідок реконструкції склала 529,9 кв.м. /арк.спр. 21-25/.

Отже, у власності позивача ніколи не перебувала частка 10/100 або 2683,24 кв.м. в об`єкті нерухомого майна загальною площею 26832,40 кв.м., розташованому за аресою м. Київ, вул. Корчуватська, 136.

При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з відомостей якого контролюючий орган обчислює базу оподаткування частки об`єкту нежитлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, внесено ще 22.03.2016 відомості про право власності позивача на нежитлового приміщення площею 529,90 кв.м., розташованому за аресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136.

Вказане свідчить, що висновки контролюючого органу про належність позивачу частки нежитлового об`єкта площею 2683,24 кв.м. (10/100 від 26832,40 кв.м.) є необґрунтованими, а оскаржене податкове повідомлення-рішення безпідставне.

Враховуючи викладене та встановленій обставини справи, суд висновує, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позову слід задовольнити повністю.

Сплачений позивачем судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України відшкодовується в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у м. Києві від 30.05.2019 №0220376-1310-2658.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами та доповненнями) подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кравців Олег Романович