Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №640/36548/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Додаткове рішення

Іменем України

19 лютого 2026 року № 640/36548/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати відповідь на звернення ОСОБА_1 № 07/09/21-6 від 07 вересня 2021 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління житлово -комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії Управління житлово комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 № 07/09/21-6 від 07.09.2021. Зобов`язано Управління житлово комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути запит ОСОБА_1 № 07/09/21-6 від 07.09.2021 та надати обгрунтовану відповідь.

12.06.2024 ОСОБА_2 було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу 7750 грн. та 3000 грн витрат за подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Представником Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації було подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач звертає увагу, що позивачем не надано квитанцію до прибуткового касового ордеру або платіжне доручення про передачу коштів адвокату. Тобто, витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати). А самі документи на які посилається адвокат позивача, носять фіктивний характер по причині вдаваності наданих послуг та необґрунтованості вартості зазначених послуг.

Ухвалою суду від 07.10.2025 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення було повернуто заявнику без розгляду.

У листопаді 2024 канцелярією суду було зареєстровано заяву адвоката Григоренка Андрія Олександровича від 12.06.2024 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача 7750 грн., а також 3000 грн за подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Вказана заява мотивована тим, що при ухваленні рішення у справі судом не було вирішено питання про судові витрати щодо стягнення судового збору з відповідача та витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, зазначає, що 12.06.2024 між адвокатом Григоренком А. О. та позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги. Позивачем додатково понесено витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн у зв`язку з необхідністю підготовки та подання заяви про ухвалення у справі додаткового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 - скасовано, а справу щодо розгляду заяви представника позивача - адвоката Григоренка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, з огляду на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 20.08.2025, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки рішення в цій справі було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та доводи поданої заяви, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. (частина третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частин першої, сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такі висновки щодо надання доказів про підтвердження понесення витрат на правову допомогу, викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справ № 520/2948/23 та від 26.02.2025 у справі № 200/11893/19-а.

Як вбачається судом з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем було надано до суду копії документів, а саме: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2021, договору про надання правової допомоги № 0706/21 від 07.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Володимир Бондар і партнери в особі керуючого Бондаря Володимира Борисовича, додатку № 1 від 07.06.2021, додаткової угоди № 2 від 07.06.2021 та Акту №29/10/21-6 про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги від 29.10.2021.

Відповідно до Акту №29/10/21-6 про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги від 29.10.2021, відповідно до договору про надання правової допомоги № 0706/21 від 07.06.2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Володимир Бондар і партнери в особі керуючого Бондаря Володимира Борисовича, виконавець надав такі види правової допомоги: консультація - 500 грн, підготовка клопотання - 2700 грн, аналіз судової практики - 950 грн та підготовка позовної заяви до суду - 3600 грн. Разом 7750 грн.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

В той час, в матеріалах справи міститься заява представника позивача - адвоката Бондаря Володимира Борисовича про припинення повноважень представника позивача, додатком до якої було долучено лист (повідомлення-вимогу) від 20.12.2021 щодо розірвання договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 з вимогою сплати гонорару за фактично надану правничу допомогу відповідно до підписаних позивачем Актів приймання-передачі в десятиденний термін з моменту отримання такого повідомлення.

Разом з тим, 12.06.2024 між адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги, додаток № 1 до нього та Акт № 1 приймання-передачі правничої до договору про надання правничої допомоги № 12-06/24 від 12.06.2024 та додатку № 1 від 12.06.2024.

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі правничої до договору про надання правничої допомоги № 12-06/24 від 12.06.2024, розмір гонорару за надання правничої допомоги складає 3000 грн.

У постанові від 20.08.2025 колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також судом апеляційної інстанції було зазначено аналогічну позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Проаналізувавши надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що вони підтверджують надання такої допомоги.

Таким чином, з урахуванням висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 20.08.2025, суд зазначає, що надані позивачем документи на підтверджують витрати позивача на правову допомогу.

Водночас, суд, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Питання щодо застосування вищенаведених норм процесуального права вирішувалось Верховним Судом й у справі №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019), у якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Беручи до уваги положення вищенаведених норм права, а також сформовану Верховним Судом практику щодо їх застосування, виходячи із встановлених законом критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та значення справи для сторін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Законодавцем при цьому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. При цьому оцінку співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд має здійснювати в межах заперечень відповідача.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вони є до певної міри обґрунтованими та мають бути враховані судом при вирішенні питання щодо співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Дослідивши надані позивачем документи та матеріали справи, суд зазначає, що позовна заява була складена та підписана та подана через систему "Електронний суд" самим позивачем.

Будь-яких процесуальних документів по справі адвокат Бондар В.Б. до суду не подавав та матеріали справи не містять.

Також, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката Григоренка А. О. по складанню та поданню заяви про ухвалення додаткового рішення, суд також вважає заявлені витрати значно завищеними, про що вбачається зі змісту такої заяви. На думку суду, є необґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3000 грн витрат на правову допомогу за підготовку та подання такої заяви через систему "Електронний суд", оскільки складання такої заяви не потребувала значних витрат часу та коштів на надання правової допомоги з указаного питання.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 22/17, оф. 26, ЄДРПОУ 37393735).

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Діска А.Б.