Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №320/30590/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року № 320/30590/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Діски А. Б.,

за участі секретаря судового засідання - Мирончук Д. Р.,

представника позивача - Фоменка М. С.,

представників відповідача - Маюрової В.В., Перунова Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСЕНСВІТ" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Р» від 12.03.2025 №19634000706 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 13156932,50 грн., у тому числі за основним платежем – 10525546 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 2631386,50 грн.;

визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення – рішення форми «В1» від 12.03.2025 №19734000706 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ – 2122898 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій – 530724,50 грн.;

визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення – рішення форми «ПС» від 12.03.2025 №19534000706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169320 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені відповідачем на підставі даних та висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам ведення фінансово-господарської діяльності позивачем, спростовуються наявними у нього первинними документами, що спростовують висновки контролюючого органу про відсутність реальності здійснених фінансово – господарських операцій.

Вказує, що наявна в інформаційно-аналітичних електронних базах податкова інформація відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить інформативний характер та підлягає оцінці разом з іншими доказами у їх сукупності щодо кожної операції та контрагента та не є беззаперечним доказом відсутності реальності здійснених господарських операцій.

Зазначає, що придбані товариством у контрагентів товарно – матеріальні цінності (пшениця та кукурудза) та послуги з транспортного експедирування пов`язані із спрямованою на отримання доходу господарською діяльністю. Придбані сировина використана на виготовлення комбікормів для вигодовування курей.

Позивач зазначає про необґрунтованість застосування штрафу за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП, у зв`язку з неврахуванням відповідачем принципу укрупнення інформації; застосування штрафу поза межами встановленого строку позовної давності; вважає, що неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для фінансової відповідальності згідно податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 справу №320/30590/25 прийнято до провадження суддею, ухвалено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено відсутність факту реальності здійснених господарських операцій по взаємовідносинах позивача із визначеними контрагентами; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення придбання товарів; метою їх оформлення є створення штучного податкового кредиту з ПДВ; придбаний товар є товаром невідомого походження від невизначених постачальників. При цьому посилається на наявність в інформаційно-аналітичних електронних базах ДПС негативної податкової інформації відносно контрагентів суб`єкта господарювання, у тому числі по ланцюгах постачання, яка у сукупності ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій, та спрямована виключно на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ, та не мають реального товарного характеру.

Зазначає про законність застосування до позивача штрафу за неподання до контролюючого органу повідомлень за формою №20-ОПП з огляду на приписи податкового законодавства.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03.11.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 22.12.2025, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справи №320/30590/25 зі справою №320/46851/25, яка перебувала на розгляді під головуванням судді Білоноженко М.А, в одне провадження у зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові та додаткових поясненнях.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказів від 25.11.2024 №237, від 20.01.2025 №7 відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - у зв`язку з оскарженням питань, що викладені у запереченнях платника податків від 11.11.2024 №13/11 до акту від 21.10.2024 №666/34-00-07-06/32619343 – відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань, що стали предметом розгляду письмових заперечень, за період діяльності з 01.01.2018 по 31.03.2024, за наслідками якої був складений акт від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем допущено умисне порушення податкового законодавства України, а саме:

п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст.9, ч.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток, визначений у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2022 по 31.03.2024, в сумі 69971014 грн. у тому числі: за 2022 р. в сумі 17109789 грн., за 2023 р. – 39180870 грн., за І квартал 2024 р. – 13680355 грн.

пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201, п.200.1, п. 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 р. №21, ТОВ «Ясенсвіт» занижено ПДВ в сумі 13846457 грн., в тому числі: за січень 2018 р. на суму 116429 грн., лютий 2018 р. на суму 1577010 грн., березень 2018 р. на суму 667110 грн., квітень 2018 р. на суму 303044 грн., червень 2018 р. на суму 1343044 грн., грудень 2019 р. на суму 9781038 грн. та жовтень 2021 р. на суму 58782 грн.

пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201, п.200.1, п. 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21, ТОВ «Ясенсвіт» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 всього в розмірі 2122898 грн., в тому числі: за квітень 2020 р. на суму 1314626 грн., вересень 2020 р. на суму 47173 грн., жовтень 2020 р. на суму 253645 грн., квітень 2021 р. на суму 212109 грн., травень 2021 р. на суму 257084 грн., червень 2021 р. на суму 38261 грн.

частини 2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 та статті 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами і доповненнями, в частині недотримання термінів надходження валютної виручки за контрактом від 06.05.2019 № YAS-06/05/19-1176 укладеним з нерезидентом OAE FOOD TRADE FZE, OAE (дата здійснення операції – 06.04.2023) та за контрактом від 02.01.2019 № YAS-02/01/19-3 укладеним з нерезидентом OvostarEurope LLC, Латвія (дата здійснення операції – 22.07.2022, 13.09.2022).

пункту 63.3 статті 63 ПК України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 до контролюючого органу не подано Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП по 166 об`єктам.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними у акті від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343 подав до ПМУ ДПС по роботі з ВПП заперечення від 03.03.2025 № 03/03-2025/1 на висновки акту перевірки. Відповідно до листа відповідача від 12.03.2025 №569/6/34-00-07-06 письмові заперечення позивача частково враховані; з мотивувальної та резолютивної частин акту перевірки від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343 виключено як необґрунтоване та незаконне податкове правопорушення, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 69971014 грн.; в інших частинах висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343 з врахування Висновку, складеного за результатами розгляду заперечень від 12.03.2025 № 13/61-25/34-00-07-06 та відповіді від 12.03.2025 № 569/6/34-00-07-06, відповідачем винесені, крім іншого, податкові повідомлення – рішення:

форми «Р» від 12.03.2025 №19634000706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 17308071,25 грн., у тому числі за основним платежем 13846457грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 3461614,25 грн.;

форми «В1» від 12.03.2025 №19734000706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2122898 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції – 530724,50 грн.;

форми «ПС» від 12.03.2025 №19534000706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП – 169320 грн.

У подальшому позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до ДПС України зі скаргою від 28.03.2025 №28/03-2025/1 про скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням ДПС України від 28.05.2025 №15267/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача від 28.03.2025 №28/03-2025/1 задоволено частково, податкові повідомлення – рішення форми «Р» від 12.03.2025 №19634000706 (в оскаржуваній частині), форми «В1» від 12.03.2025р. №19734000706, форми «С» від 12.03.2025 №19834000704 та форми «ПС» від 12.03.2025р. №19534000706 – залишені без змін.

Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а) п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Абзацом 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абзацом абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Згідно із п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.

При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, так само як і відсутність сертифікатів якості на поставлений товар, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Щодо встановлених податковим органом порушень, суд зазначає наступне.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, вчинені ТОВ «Ясенсвіт» податкові правопорушення ґрунтуються на висновках про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача при придбанні пшениці та кукурудзи у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ», ТОВ «ВАЯРКО»; фактах неподання до контролюючого органу повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП.

Як вбачається з акту перевірки від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343 відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 12648444грн., а саме:

в сумі 7307719грн. при придбанні ТМЦ (пшениці та кукурудзи) у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ», у тому числі: за квітень 2018 року на суму 146566,25 грн., травень 2018 року на суму 1488862,51 грн., червень 2018 року на суму 2498288,00 грн., липень 2018 року на суму 558971,17 грн., серпень 2018 року на суму 266376,00 грн., вересень 2018 року на суму 1053257,96 грн., жовтень 2018 року на суму 802466,70 грн. та листопад 2018 року на суму 492930,59 грн.;

в сумі 5340725грн. при придбанні ТМЦ (пшениці та кукурудзи) у ТОВ «ВАЯРКО», у тому числі: за січень 2018р. – 32 655грн., лютий 2018 – 28 195грн., березень 2018 – 146 430грн., квітень 2018 – 105 670грн., травень 2018 – 139 683грн., червень 2018 – 104 078грн., вересень 2018 – 244 272грн., листопад 2018 – 26 667грн., грудень 2018 – 92 429грн., червень 2019 – 47 326грн., липень 2019 – 74 651грн., серпень 2019 – 597 668грн., вересень 2019 – 568 005грн., жовтень 2019 – 52 085грн., листопад 2019 – 606 847грн., грудень 2019 – 345 480грн., січень 2020 – 186 252грн., лютий 2020 – 272 763грн., березень 2020 – 175 183грн., квітень 2020 – 667 130грн., серпень 2020 – 312 657грн., вересень 2020 – 80 871грн., жовтень 2020 – 89 367грн., листопад 2020 – 222 580грн. та грудень 2020 – 121 481грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2018 між ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (Покупець) та ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» (Постачальник) укладено договір поставки за №ЯС-18/04/18-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю (товар) (п.1.1).

Загальна кількість товару, що поставляється за Договором, становить кількість товару по всіх підписаних сторонами Специфікаціям з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого товару +/- 10% відповідно до видаткових накладних (п.2.4).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в Специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п`ять) банківських днів з дати поставки товару в такому порядку: 80% від вартості партії товару Покупець може оплатити на підставі наданих Постачальником оригіналів Договору, товарно - транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару, копії видаткової накладної та відповідної Специфікації; остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання Постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх документів та зареєстрованої податкової накладної.

Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресами: Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 та Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Леніна, 100 (п.4.1).

Моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно – транспортних накладних або видаткових накладних уповноваженими представниками сторін (п.4.7).

На виконання умов укладеного договору поставки від 18.04.2018 №ЯС-18/04/18-10 та підписаних сторонами специфікацій до нього від 18.04.2018 №1, від 21.04.2018 №2, від 21.04.2018 №3, від 02.05.2018р. №4, від 03.05.2018 №5, від 06.05.2018 №6, від 10.05.2018 №7, від 15.05.2018 №8, від 16.05.2018 №9, від 23.05.2018 №10, від 26.05.2018, №11, від 09.06.2018 №11-1, від 11.06.2018 №12, від 27.06.2018 №13, від 23.07.2018 №14, від 30.07.2018 №15, від 01.08.2018 №16, від 03.08.2018 №17, від 03.08.2018 №17-1, від 08.08.2018 №18, від 10.08.2018 №19, від 14.08.2018 №20, від 16.08.2018 №21, від 17.08.2018 №22, від 21.08.2018 №23, від 24.08.2018 №24, від 01.09.2018 №25, від 04.09.2018 №26, від 10.09.2018 №27 та від 10.09.2018 №28, ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» поставлено в адресу позивача ТМЦ (пшеницю та кукурудзу) на загальну суму 43846314,90 грн., у тому числі ПДВ – 7307719,15грн.; сума без ПДВ – 36538595,75 грн., що підтверджено підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними.

За отримані від ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» ТМЦ (пшеницю та кукурудзу) позивачем перераховано на поточний рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 43846314,90 грн., у тому числі ПДВ – 7307719,15грн.; сума без ПДВ - 36538 595,75грн. Відповідно до платіжних доручень (інструкцій), банківських виписок та бухгалтерських регістрів по рахунку 631, станом на 31.12.2018 кредиторська/дебіторська заборгованість позивача перед ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» відсутня.

У відповідності до вимог ПК України, ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 43846314,90грн., у тому числі ПДВ – 7307719,15 грн.; сума без ПДВ - 36538595,75 грн.

Крім того 09.08.2017 між ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (Покупець) та ТОВ «ВАЯРКО» (Постачальник) укладено договір поставки за №ЯС-09/08/17-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю (товар) (п.1.1).

Загальна кількість товару, що поставляється за Договором, становить кількість товару по всіх підписаних сторонами Специфікаціям з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого товару +/- 10% відповідно до видаткових накладних (п.2.4).

Відповідно до п.3.3 договору оплата партії товару здійснюється покупцем за погодженими в Специфікації цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п`ять) банківських днів з дати поставки товару в такому порядку: 80% від вартості партії товару Покупець може оплатити на підставі наданих Постачальником оригіналів Договору, товарно - транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару, копії видаткової накладної та відповідної Специфікації; остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання Постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх документів та зареєстрованої податкової накладної.

Доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресами: Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 та Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Леніна, 100 (п.4.1).

Моментом переходу права власності та ризиків на товар є підписання товарно – транспортних накладних або видаткових накладних уповноваженими представниками сторін (п.4.7).

На виконання умов укладеного договору поставки від 09.08.2017 №ЯС-09/08/17-11 та підписаних сторонами специфікацій до нього від 03.01.2018 №9, від 05.02.2018р. №11, від 28.02.2018 №12, від 10.04.2018 №13, від 16.04.2018 №14, від 05.05.2018 №15, 12.06.2018р. №16, від 03.09.2018 №17, від 10.09.2018 №18, від 15.09.2018 №19, від 12.11.2018 №20, від 13.12.2018 №21, від 17.12.2018 №22, від 18.06.2019 №23, від 01.07.2019 №24, від 24.07.2019 №25, від 01.08.2019 №26, від 06.08.2019 №27, від 19.08.2019 №28, від 19.08.2019 №29, від 21.08.2019 №30, від 27.08.2019 №31, від 31.08.2019 №32, від 09.09.2019 №33, від 17.09.2019 №34, від 18.09.2019 №35, від 21.09.2019 №35-1, від 27.09.2019 №36, від 30.10.2019 №37, від 02.11.2019 №38, від 05.11.2019 №39, від 12.11.2019 №40, від 14.11.2019 №40-1, від 18.11.2019 №41, від 20.11.2019 №42, від 22.11.2019 №43, від 09.12.2019 №44, від 16.12.2019 №45, від 21.12.2019 №46, від 27.12.2019 №47, від 08.01.2020 №48, від 11.01.2020 №49, від 04.02.2020 №50, від 18.02.2020 №51, від 19.02.2020 №52, від 02.03.2020 №53, від 01.04.2020 №54, від 06.04.2020 №55, від 07.04.2020 №56, від 09.04.2020 №57, від 13.04.2020 №58, від 05.08.2020 №60, від 06.08.2020 №61, від 13.08.2020 №62, від 31.08.2020 №63, від 22.09.2020 №64, від 22.09.2020 №65, від 28.10.2020 №66, від 31.10.2020 №67, від 10.11.2020 №68, від 17.11.2020 №69, від 08.12.2020 №70 ТОВ «ВАЯРКО» поставлено в адресу позивача ТМЦ (пшеницю та кукурудзу) на загальну суму 32044350,86 грн., у тому числі ПДВ – 5340725,14грн.; сума без ПДВ – 26703625,72грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними.

За отримані від ТОВ «ВАЯРКО» ТМЦ (пшеницю та кукурудзу) позивачем перераховано на поточний рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 32298099,36грн., у тому числі ПДВ – 5383016,64грн.; сума без ПДВ – 26915082,72грн. (з врахуванням погашення існуючої станом на 01.01.2018 кредиторської заборгованості в сумі 253748,50грн. з ПДВ). Відповідно до платіжних доручень (інструкцій), банківських виписок та бухгалтерських регістрів по рахунку 631, станом на 31.12.2021 кредиторська/дебіторська заборгованість позивача перед ТОВ «ВАЯРКО» відсутня.

У відповідності до вимог ПК України, ТОВ «ВАЯРКО» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 32044350,86грн., у тому числі ПДВ – 5340725,11грн.

Вичерпний перелік зазначених вище документів – договорів (з додатками, специфікаціями), видаткових, податкових та товарно – транспортних накладних, платіжних доручень (інструкцій) (дата, номер, номенклатура та інші реквізити) вказані (систематизовані) відповідачем в акті перевірки від 12.02.2025 №77/34-00-07-06/32619343.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи первинні документи на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства України, суд виходить з того, що будь-які недоліки (дефектність) складених первинних документів при придбанні позивачем ТМЦ у вказаних в акті перевірки контрагентів в частині своєчасності, достовірності складання та заповнення видаткових накладних, актів приймання – передачі послуг та податкових накладних, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі в акті перевірки не зазначено.

Доказів того, що досліджені податковим органом первинні документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів нормам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положенню №88 матеріали справи не містять.

Відповідач на підтвердження відсутності факту реальності здійснених господарських операцій в акті перевірки зазначає про ненадання в ході проведення перевірки довіреностей на отримання продукції та журналів реєстрації довіреностей позивача.

Щодо вказаного, суд зазначає наступне.

Форма, порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, були затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, який втратив чинність з 01.01.2015 відповідно до наказу Міністерства фінансів України 30.09.2014 № 987

Цим же наказом доповнено п.2.5 глави 2 Положення №88 новим абзацом такого змісту:

«повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо».

Як вбачається з наданих позивачем копій видаткових накладних, придбані позивачем у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО» ТМЦ (пшениця та кукурудза) отримувалися уповноваженими особами товариства: Коркушко Олексієм Володимировичем та Круглецбким Андрієм Анатолійовичем – менеджерами з постачання відділу закупівлі сировини, які уповноважені на здійснення господарських операцій (отримання товару), підписання видаткових накладних відповідно до внутрішнього наказу позивача від 29.12.2017 за №ЯС-29/12/17-1766 за підписом генерального директора товариства (т. 7 а.с. 8).

А тому суд доходить висновку, що відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки обов`язкова наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства, а повноваження працівників позивача на здійснення господарських операцій (отримання товару), підписання видаткових накладних визначено внутрішнім наказом підприємства.

Крім того, відповідно до абз. 27 глави 1, абз.1 п.11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, яка є основним документом на перевезення вантажів.

Відповідно до досліджених судом однотипних договорів поставки ТМЦ та специфікацій до них, укладених з ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО», п.4.1 передбачено, що доставка всієї кількості товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за адресами: Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 та Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин, вул. Леніна, 100.

За умовами поставки DAP (Інкотермс 2010) - продавець повинен зробити товари доступними для покупця в обраному місці. Якщо товар відправляється на основі DAP, продавець несе відповідальність за доставку товару, включаючи транспортні витрати, до зазначеного пункту призначення у покупця.

Під час фінансово – господарських відносин ТОВ «Ясенсвіт» з ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО» при придбанні у останніх ТМЦ, сторонами (учасниками транспортних відносин) складені (оформлені) товарно – транспортні накладні на кожне окреме перевезення відповідно до умов укладених договорів.

Податковим органом зроблено висновок про нереальний характер господарських операцій з огляду на відсутність у товарно-транспортних накладних номерів, наявність одних і тих самих номерів однієї дати на різних товарно-транспортних накладних, складених одним вантажовідправником.

На стор.40-41 акту перевірки відповідачем зазначено про складання 24.07.2018 шести ТТН за №№ 1, 2 та 3, з яких кожні дві мають однакові номери, однакові транспортні засоби, причіпи, перевізників, водіїв; ТТН №1 та №3 місять однакові дані щодо маси брутто.

Позивач вказує, що ТОВ «ЯСЕНСВІТ» отримано ТМЦ від постачальника ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» за трьома товарно-транспортними накладними: від 24.07.2018 №01: перевізник ТОВ «ДАГЕРС», автомобіль MAN НОМЕР_1 , причіп (напівпричіп) НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_3 ), товар – кукурудза, брутто 54680 кг, нетто – 39 770 кг; від 24.07.2018 №02: перевізник ТОВ «ДАГЕРС», автомобіль MAN НОМЕР_4 , причіп (напівпричіп) НОМЕР_5 , водій ОСОБА_2 (посвідчення НОМЕР_6 ), товар – кукурудза, брутто 50380 кг, нетто – 34160 кг; від 24.07.2018 №03: перевізник ТОВ «ДАГЕРС», автомобіль MAN НОМЕР_7 , причіп (напівпричіп) НОМЕР_8 , водій ОСОБА_2 , товар – кукурудза, брутто 57180 кг, нетто – 40520 кг.

Приймання ТМЦ саме по трьох ТТН, а не шести, як зазначає відповідач в акті перевірки, підтверджується записами в книзі вагаря за 2018 рік, в якій зафіксовано розвантаження 3 (трьох) автомобілів від постачальника ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ».

Відповідачем вказані доводи позивача будь-яким чином не спростовано, в судовому засіданні представник відповідача вказав, що податковим органом не може бути надано копії інших товарно-транспортних накладних, про які йдеться в акті перевірки.

Отже, відповідачем протиправно задвоєні товарно – транспортні накладні від 24.07.2018 №1, 2 та 3. У зв`язку з чим безпідставними є і доводи відповідача про нереальний характер надання послуг з перевезення водієм ОСОБА_2 , який за твердженням податкового органу, чотири рази на добу подолав велику відстань.

Крім того податковий орган зазначив в акті про здійснення протягом доби одними й тими ж водіями по 2 рейси на відстань, що перевищує розрахунково можливу.

Так, у таблиці на стор.41-44 акту перевірки, відповідач зазначає, що протягом періоду квітень – вересень 2018р. мали місце факти здійснення одними й тими ж водіями по 2 рейси на добу за маршрутом Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Індустріальна, 2 – Київська область, Васильківський район, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11.

Проте, як вбачається з товарно-транспортних накладних від 20.06.2018 №11, від 18.06.2018 №18, від 15.06.2018 №15, від 14.06.2018 №11, від 04.06.2018 №4, від 30.05.2018 №4, від 29.05.2018 №11, від 28.05.2018 №6, від 08.05.2018 №5, від 06.05.2018 №2, від 03.05.2018 №2, у вказаних товарно-транспортних накладних зазначено водія автомобіля ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , як зазначено відповідачем в акті перевірки, у товарно-транспортних накладних від 30.05.2018 №7, від 29.05.2018 №7, від 28.05.2018 №3 зазначено водія автомобіля ОСОБА_5 , а не ОСОБА_6 , як вказано відповідачем в акті перевірки, у товарно-транспортних накладних від 30.05.2018 №1 та від 28.05.2018 №11 зазначено водія автомобіля ОСОБА_7 , а не ОСОБА_8 , як вказано відповідачем в акті перевірки.

Посилання відповідача в акті перевірки, у відзиві на позовну заяву та запереченнях на недоліки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, є безпідставними, оскільки позивач, відповідно до умов поставок не може відповідати за правильність оформлення транспортних документів; недоліки в заповненні транспортної документації носять оціночний характер.

Товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 1740/2380/18.

Більше того, перераховані податковим органом в Додатку № 19 до акта перевірки ТТН, складені щодо постачання товару ТОВ «Ваярко», містять достатні реквізити для встановлення дати перевезення, товару, ваги, транспортного засобу, водія та пунктів навантаження та розвантаження.

Крім того на стор.151-153 акту перевірки відповідач зазначає, що ТМЦ від ТОВ «ВАЯРКО» відповідно до ТТН отримано вагарем ОСОБА_9 (табельний номер 0000000393), але в табелі робочого часу за грудень 2018 р., вересень 2019 р., листопад 2019 р. ОСОБА_9 не працював (-ла).

Проте, як вбачається з табелів обліку використання робочого часу з грудень 2018 р., вересень 2019 р. та листопад 2019 р., за датами фактичного розвантаження авто та отримання вагарем ОСОБА_9 . ТМЦ від ТОВ «ВАРЯКО» (дата складання ТТН 15.12.2018 №653350 (дата розвантаження авто – 16.12.2018); дата складання ТТН 29.09.2019 №772246 (дата розвантаження авто – 29.09.2019); дата складання ТТН 28.09.2019 №772250 (дата розвантаження авто – 29.09.2019); дата складання ТТН 28.09.2019 №772249 (дата розвантаження авто – 29.09.2019); дата складання ТТН 28.09.2019 №768698 (дата розвантаження авто – 29.09.2019); ТТН №769727 (дата розвантаження авто – 29.09.2019); дата складання ТТН 01.11.2019 №3110-2 (дата розвантаження авто – 02.11.2019); дата складання ТТН 01.11.2019 №3110-1 (дата розвантаження авто – 02.11.2019); дата складання ТТН 28.09.2019 №768700 (дата розвантаження авто – 29.09.2019)), остання належним чином табелювалася.

Суд зазначає, що сам факт наявності у товарно-транспортних накладних певних недоліків не повинен автоматично вказувати на безпідставність підтвердження обставин здійснення господарської операції. Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків (позивача) відповідальність за внесення до таких документів даних іншою особою.

Недоліки, товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася. Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, відповідно до яких, наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО» пшениці та кукурудзи, кожна партія товару згідно товарно-транспортної накладної ідентифікувалася шляхом присвоєння відповідного ідентифікатора (штрих-коду).

Належне оприбуткування (отримання) придбаних ТОВ «Ясенсвіт» у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО» ТМЦ (пшениці та кукурудзи), крім первинної бухгалтерської документації, додатково підтверджується записами у книгах вагаря за 2018-2020 рр., які містять дату оприбуткування (доставки), номер відвантажування; номерний знак транспортного засобу; вагу (масу) брутто, тара, нетто; назву вантажу; призначення (куди, звідки), номер документа та ПІБ відповідальної особи.

Як зазначав представник позивача, після цього уповноваженими фахівцями атестованої лабораторії проводиться відбір зразків та під ідентифікованим штрих-кодом проводилось лабораторне дослідження у власній сертифікованій лабораторії з метою встановлення фактичних показників вологості, сміттєвої домішки, зернової домішки придбаної продукції, що підтверджується відповідними записами у журналах проведення лабораторних досліджень (аналізів), які містить ідентифікатор (штрих-код) партії товару згідно товарно – транспортної накладної, найменування сировини, фактичні показники вологості, смітної та зернової домішок за результатами проведених лабораторних досліджень (аналізів).

При цьому, оприбутковується та оформлюється видатковими накладними тільки та сировина, яка пройшла лабораторний контроль (дослідження), за результатами яких підтверджується якість поставленої сировини. ТМЦ, які не відповідають показникам якості за наслідками лабораторних досліджень, повертається та відображається у журналі реєстрації невідповідностей вхідної сировини.

Суд також звертає увагу, що в ході проведення перевірки відповідачем не надано належної об`єктивної оцінки факту подальшого використання придбаних ТОВ «ЯСЕНСВІТ» ТМЦ у контрагентів в межах власної господарської діяльності.

Як зазначає позивач, пшениця та кукурудза є складовими частинами рецептури комбікормів, які самостійно виготовляються позивачем та використовуються для вигодовування птиці. Відповідно до наявних у матеріалах справи первинних та інших документів, придбана позивачем у ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» та ТОВ «ВАЯРКО» протягом 2018-2020 років сировина поставлялась на комбікормовий цех виробничої площадки «ВАСИЛЬКІВ» (Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11) для виробництва комбікормів.

Фактичне використання (передача у виробництво) пшениці та кукурудзи підтверджується щоденними виробничими звітами використання сировини та виготовлення кормів за 2018-2020рр., зокрема, по виробничій площадці «ВАСИЛЬКІВ», у яких зазначається назва та кількість виготовленої продукції (комбікормів), щоденна кількість витраченої пшениці та кукурудзи на їх виробництво у процентному та кількісному виразі.

Крім того суд відхиляє твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості на зернові культури, що були придбані у контрагентів на підставі укладених договорів, з огляду на скасування з 26.04.2014 обов`язкової сертифікації якості зерна, продуктів його переробки, а також сертифікацію послуг зерносховищ відповідно до Закону України від 09.04.2014 № 1193-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру».

Відповідно до ст.18 Закону України від 26 грудня 2002 року № 411-IV «Про насіння і садивний матеріал» (зі змінами та доповненнями) сертифікації підлягає: насіння і садивний матеріал сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України; насіння і садивний матеріал сорту, занесеного до Переліку сортів рослин ОЕСР, тих рослин, до схем сертифікації яких приєдналася Україна та які вирощуються з метою експорту. Насіння - рослинний матеріал, що використовується для сівби, включаючи власне насіння (насінину), плоди, супліддя (ст.1).

Наявними у справі доказами підтверджується, що придбані позивачем у контрагентів зернові культури не використовувалися для сівби, тобто не є насінням у розумінні ст.1 Закону «Про насіння і садивний матеріал» та не внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення у Україні. Як наслідок, дані культури не підлягають обов`язковій сертифікації. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Суд наголошує на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, досліджені докази в їх сукупності підтверджують обставину придбання позивачем у контрагентів товарів, а відтак, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу щодо того, що надані позивачем на перевірку документи не дають можливості підтвердити реальність господарських операцій.

Наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Наявна в інформаційно-аналітичних базах (ІС «Податковий блок ДПС, Єдиний реєстр податкових накладних, Єдиний державний реєстр судових рішень тощо) податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання (І, ІІ та інших), як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, така інформація, носить виключно інформативний характер; під час опрацювання такої інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Верховний Суд у своїх постановах, які сформували єдину правозастосовну практику, зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 03.11.2021 по справі № 826/1694/17; від 18.10.2021 у справах № 813/1300/18 та № 620/816/19; від 13.10.2021 у справі № 280/1197/19; від 03.09.2021 у справі № 816/155/17 та інші).

Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів по ланцюгах постачання, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин ТОВ «ЯСЕНСВІТ» із його контрагентами.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених первинних документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанови КАС ВС від 16.04.2019 у справі № 804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі № 815/253/16, від 13.01.2021 у справі №810/1811/17, від 02.03.2023 у справі № 320/2798/21).

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеним у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару/послуг і господарською діяльністю позивача.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №826/5762/15.

Отже, саме лише твердження про недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, без будь-яких пояснень щодо підстав такого висновку, алгоритму його формування, наведення відповідних розрахунків є неприпустимим узагальненням та не може зумовлювати притягнення особи до юридичної відповідальності.

Посилання ж відповідача на інформацію про відсутність у безпосередніх контрагентів позивача та/або контрагентів по ланцюгах постачання господарських операцій щодо придбання товарів у інших постачальників, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, є необґрунтованим, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.03.2025 №19634000706 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 13156932,50 грн., та №19734000706 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ - 2122898 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій – 530724,50грн., у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку винесеному відповідачем податковому повідомленню – рішенню форми «ПС» від 12.03.2025 №19534000706 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169320 грн., суд виходить з наступного.

У зазначеному податковому повідомленні – рішенні до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 169320 грн. за порушення п.63.3 ст.63 ПК України внаслідок не подання до органу ДПС повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об`єкти оподаткування, місця торгівлі або об`єкти, що підлягають оподаткуванню по 166 об`єктам оподаткування по 1020 грн. за кожне неподання, з них: житлові квартири - 2 (продаж яких відбувся у листопаді 2018 р.); власне майно - 3 об`єкти (Додаток 3.7.1); орендоване майно - 161 об`єкт (Додаток 3.7.2).

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об`єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).

Порядок подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – повідомлення за ф. № 20-ОПП), встановлений розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Згідно з п. 8.2 розд. VIIІ Порядку № 1588 об`єктами є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розд. ПК України.

Відповідно до п. 8.4 розд. VIIІ Порядку № 1588 у повідомленні за ф. № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Будь-який суб`єкт господарювання, незалежно від форми ведення підприємницької діяльності, зобов`язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об`єкт оподаткування.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, за результатами перевірки позивача, податковим органом було застосовано штрафні санкції за неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо нежитлових будівель та приміщень, офісних приміщень, нерухомого майна та квартир в кількості 16 одиниць, за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , м. Київ, вул. Л. Толстого, 63А, АДРЕСА_3 , тупік Тяжилівський, буд. 1, АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , вул. Петропавлівська, 34, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , Київська обл., м. Біла церква, вул. Леваневського, 77, АДРЕСА_7 .

Доказів подання повідомлень про вказані об`єкти матеріали справи не містять.

Так, позивач, обгрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, вказує, що деякі об`єкти оподаткування було створено, зареєстровано чи відкрито до 2011 року (дати прийняття наказу ДПА України від 22.12.2010 № 979, яким вперше запроваджено форму 20-ОПП), тому підстав для подання відповідного повідомлення товариства не виникло.

Проте, такі доводи підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). При цьому до 01.01.2011 суб`єкти господарювання не були зобов`язані подавати інформацію про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, до податкових органів, у зв`язку з чим останні не мали повної інформації про наявні до указаної дати об`єкти оподаткування у платників податків.

Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 ПК України у всіх без виключення платників податків виник обов`язок із надання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Суд враховує, що чинним законодавством не передбачено терміну, протягом якого необхідно було подати таке повідомлення щодо об`єктів, створених, відкритих чи зареєстрованих до 2011 року (на відміну від десятиденного строку, встановленого пунктом 8.3 розділу VIII Порядку №1588 у випадку реєстрації, створення чи відкриття відповідних об`єктів оподаткування).

Відповідно до пункту 111.5 статті 111 ПК України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на лютий 2025 року є підставою для притягнення до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2023 у справі №260/2584/21.

З огляду на що, суд відхиляє також доводи позивача про можливість застосування штрафних санкцій не пізніше 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

Згідно з п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог, встановлених ПК України, – тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.

Проте, суд враховує, що під час надання повідомлень за ф. № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування – офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Як вбачається з матеріалів справи та спірного рішення, податковим органом було враховано, що за адресою Київська область, Обухівський район, м. Кагарлик, провулок Серпневий, 6 наявний «комплекс». Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, у зв`язку з чим, з урахуванням наданої товариством інформації, за вказаною адресою було враховано лише один об`єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера.

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за ф. № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування» (п. 8.4 розділу VІІІ Порядку № 1588).

Отже, принцип укрупнення інформації про об`єкти оподаткування передбачає групування об`єктів оподаткування за ознакою їх однотипності. Тому, керуючись принципом укрупнення інформації, відомості про основні засоби, призначені для ведення господарської діяльності та фізично розміщені у приміщеннях платника податків (офіси, склади, гаражі, магазини, місця зберігання тощо), про які вже повідомлено контролюючі органи як про об`єкт оподаткування, можуть не зазначатись у повідомленні за формою № 20-ОПП.

З огляду на викладене, застосування штрафних санкцій за неподання повідомлення про виробниче обладнання, розташоване в Київській області, Білоцерківський район, смт Ставище, вул. Вересневі, 1, Київській області, Білоцерківський район, с. Ромашки, вул. Покровська, 22А, Київській області, Фастівський район, смт. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, Київській області, Фастівський район, с. Мала Солтанівка, вул. Гагаріна, 62а, в кількості 89 об`єктів оподаткування, неподання повідомлення про транспортні засоби, розташовані в Київській області, Фастівський район, смт. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 та Київська область, Фастівський район, с. Мала Солтанівка, вул. Гагаріна, 62 а, в кількості 54 об`єктів оподаткування, не може бути обґрунтованим та правомірним.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 12.03.2025 №19534000706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 145860 грн.

Оскільки позов задоволено частково судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30231,5 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСЕНСВІТ" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 12.03.2025 № 19634000706 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 13 156 932,50 грн., у тому числі за основним платежем - 10 525 546 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2631 386,50 грн.;

- форми «B1» від 12.03.2025 № 19734000706 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 122 898 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 530 724,50 грн.;

- форми «ПС» від 12.03.2025 № 19534000706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 145860,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСЕНСВІТ" (вул. Покровська, буд. 22-А, с. Ромашки, Рокитнянський район, Київська область, 09623, код ЄДРПОУ 32619343) суму судового збору в розмірі 30231,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65015, код ЄДРПОУ 44104032).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.02.2026.

Суддя Діска А.Б.