Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №300/9021/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2026 р. справа № 300/9021/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його бабуся є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду.

До зазначеної заяви позивачем було долучено необхідні документи, яких, на його думку, було достатньо для прийняття відповідачем рішення про надання йому відстрочки. Проте, відповідач повідомив позивача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що у його бабусі є дві дочки, які не є військовозобов`язаними і відповідно до закону зобов`язані утримувати матір з ІІ групою інвалідності. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

13.01.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної відмови у наданні від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

09.09.2025, 29.09.2025, 06.10.2025 та 06.11.2025 ОСОБА_1 направляв на адресу відповідача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи, зайнятим постійним доглядом за бабою – ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.19-30).

До заяви долучив: паспорт громадянина України на своє ім`я та РНОКПП; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про розірвання шлюбу; паспорт громадянина України ОСОБА_2 ; витяг про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 ; висновок від 21.07.2025 за №1538; рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі; військово-обліковий документ; довідки про отримання допомоги; заяву ОСОБА_3 про неможливість та небажання здійснення догляду за ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням спілкування та тим, що постійно проживає в Чеській Республіці; заяву ОСОБА_4 про неможливість та небажання здійснення догляду за ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням спілкування та тим, що постійно проживає в Словацькій Республіці (а.с.32-68).

Повідомленням від 12.11.2025, відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням, оформленим протоколом за №44 від 12.11.2025 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з таких підстав: "відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення. Згідно поданих документів, особа з інвалідністю за якою Ви хочете здійснювати догляд має двох дочок, а саме ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які не є військовозобов`язаними і відповідно до закону зобов`язані утримувати матір з ІІ групою інвалідності"(а.с.43).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 7статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Приписами статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пункту 14 частини 1статті 23 Закону №3543-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Водночас, зі змісту статті 23 Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Так, позивачем подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини 1статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XIIє:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначає, що він є єдиною особою, яка має як законодавчий обов`язок, так і реальну можливість утримувати свою бабусю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошує на тому, що його мати, ОСОБА_4 та тітка ОСОБА_3 тривалий час проживають за межами України і наміру повертатись в Україні не мають. Інших членів сім`ї першого ступеня споріднення у ОСОБА_2 немає. Відтак усю відповідальність за утримання та догляд за бабусею, позивач взяв на себе, як її онук.

Однак, надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 14 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

по-перше, зайнятість військовозобов`язаного, який є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;

по-друге, відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.

При цьому щодо інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю, то їх наявність не може бути перешкодою для оформлення відстрочки виключно у разі якщо такі особи: самі є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Будь-які інші об`єктивні або суб`єктивні чинники, як-от відсутність у вказаних осіб фактичної чи матеріальної можливості утримувати своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, небажання особи виконувати свій обов`язок, не свідчать про дотримання такої обов`язкової умови для набуття військовозобов`язаним права на відстрочку відповідно до п. 14 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону повинні утримувати визначених даною нормою осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України діти зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків.

Відтак, перебування матері та тітки позивача за кордоном, не звільняє їх від обов`язку утримувати своїх батьків та забезпечувати догляд за ними у разі такої необхідності.

Законодавство України передбачає, що члени сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, подружжя) мають пріоритетний обов`язок щодо догляду за своїми родичами, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного піклування. Цей обов`язок залишається чинним незалежно від того, де знаходяться ці члени сім`ї, включаючи їхнє можливе перебування за межами країни.

Суд звертає увагу, що приписами п. 14 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII наявність членів сім`ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов`язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов`язків такими членами сім`ї першого ступеня споріднення.

Однак, позивачем не надано, та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили неможливість матері та тітки позивача здійснювати догляд за свою матір`ю, зокрема, висновок ЛКК або МСЕК про потребу матері та тітки у постійному догляді або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відсутність таких документів є підставою для висновку про непідтвердження права на відстрочку з відповідних правових підстав.

Відтак, суд доходить висновку про правомірність рішення відповідача про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.