Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №200/5260/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року Справа№200/5260/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 в сумі 14 594,75 грн;

зобов`язати провести донарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 в сумі 14 594,75 грн та провести виплату донарахованої суми індексації грошового забезпечення з утриманням належних податків та зборів;

визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 в сумі 31812 грн;

зобов`язати провести донарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 в сумі 31 812,00 грн та провести виплату донарахованої суми індексації-різниці грошового забезпечення з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в період проходження служби позивачем з листопада 2017 року по квітень 2019 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач зауважила, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 , надав до суду відзив на позову із наведеними в ньому запереченнями щодо заявлених позивачем вимог.

У відзиві відповідач зауважив на пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами про стягнення індексації, що встановлені ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції від 19.07.2022.

Відповідач також заперечував на встановленні місяцем підвищення доходу січня 2008 року та зазначив, що місяцем підвищення доходу для позивача за період служби до 01.03.2018 включно є грудень 2015 року, що встановлено в абз. 2 п. 3 Постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Згідно з відзивом на виконання вимог п. 3 Постанови № 1013 в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі, через що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) має враховуватися грудень 2015 року.

В обґрунтування незгоди із вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити фіксовану індексацію відповідач зазначив, що в Порядку № 1078 не визначено терміну «фіксована індексація», крім цього, обчислення індексації різниці має також здійснюватися, виходячи з того, що місяцем підвищення доходу для обчислення індексації за період служби до 01.03.2018 є грудень 2015 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 22.07.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_2 , проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач у справі) у період з 17.11.2017 по 28.08.2024. Зазначені обставини підтверджуються витягами з наказів відповідача від 17.11.2017 №245 про прийняття на військову службу за контрактом та зарахуванння до списків особового складу військової частини, від 28.08.2024 №213мтд про припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України, виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з полону, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з «Особистими картками на грошове забезпечення» за 2017-2022 роки, копії яких наявні в матеріалах справи, індексація грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 31.12.2019 позивачу не виплачувалася.

ДОТРИМАННЯ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

Під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про виплату індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 31.12.2019, суд зазначає таке.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

У постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо норм, що підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, далі - Закон України від 01.07.2022 №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд зазначив, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширює свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

У цій справі позивач у липні 2025 року звернулася до суду із позовом про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 31.12.2019.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що до вимог позивача про індексацію грошового забезпечення за період 17.11.2017 по 31.12.2019 застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ

Згідно зі статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі за текстом Закон № 1282-ХІІ), положення якого застосовуються судом в редакції чинній у періоді, нарахування індексації за який є предметом спору в цій справі)

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-ХІІ грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення) підлягають індексації. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі ст. 4 цього Закону в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. До внесення змін редакція цієї статті визначала проведення індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділеного на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до приписів Закону № 1282 та Порядку № 1078 проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №420/3131/22.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 (справа № 825/1987/17), від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до наведених вище положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 , починаючи з 01.12.2015 Порядку № 1078 запроваджено поняття “місяць підвищення доходу”, що є місяцем підвищення доходу, в якому підвищено тарифну ставку (оклад), зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

На відміну від правил визначення базового місяця (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, встановлено обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Втім, на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 підвищено посадові оклади працівникам інших галузей бюджетної сфери, проте військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому грудень 2015 року не став для останніх місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015№1013).

Із встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) є січень 2008 року.

З урахуванням обов`язковості проведення індексації грошового забезпечення та підвищення посадових окладів військовослужбовців з січня 2008 року згідно з постановою № 1294 відповідач мав здійснити нарахування та виплату індексації за період служби позивача з 18.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу січня 2008 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів відповідачем не нараховувалася індексація грошового забезпечення позивачу за період проходження ним служби у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та обґрунтованості вимог позивача в частині визнання такої бездіяльності протиправною.

Під час вирішення вимог позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) – «січень 2008 року» в розмірі 14594,75 грн суд на підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 20.04.2023 по справі №320/8554/21, відповідно до якої під час вирішення спорів про нарахування та виплату індексації судом має бути перевірено обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення.

В постанові від 08.11.2024 у справі 200/16532/21 Верховним Судом вказано на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо нарахування й виплатити позивачу індексації грошового забезпечення у конкретній сумі за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, недопустимість застосування спонукаючого способу захисту, який має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача і не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити.

Відповідно до показників Індексі інфляції, що розраховані Державним комітетом статистики України та розміщені на сайті https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації (із застосуванням місяцем підвищення доходу січня 2008 року) у листопаді 2017 року становив 231,4 %, у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року - 241,7 %.

Згідно із законами України про державний бюджет на 2017-2018 роки, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у листопаді 2017 року становив 1684,00 грн, в період з грудня 2017 року по лютий 2018 року – 1762,00 грн.

Таким чином, сума індексації позивача за період служби з 17.11.2017 по 28.02.2018 має визначатися у спосіб, що зазначений нижче:

за період з 17.11.2017 по 30.11.2017– 1818,50 грн (3896,78 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб 1684,00 грн * величина приросту індексу споживчих цін 231,40 %,) /30*14днів)

грудень 2017 року - лютий 2018 року - 4258,75 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762,00 грн* величина приросту індексу споживчих цін 241,70 %,).

Загальна сума індексації за період з 17.11.2017 до 28.02.2018 становить 14594,75 грн (1818,50 грн+4258,75 грн+ 4258,75 грн+ 4258,75 грн).

Встановлена під час розгляду справи судом сума індексації відповідає сумі, зазначеній позивачем у позові.

Враховуючи наведене вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 14594,75 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 31812,00 грн суд зазначає наступне.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право працівника на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділеного на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Право на виникнення «індексації-різниці» виникає у разі, коли суму підвищення заробітної плати (грошового доходу) є меншою ніж сума нарахованої індексації на час такого підвищення.

Спір в цій справі щодо виплати індексації грошового забезпечення стосується виплати індексації-різниці в період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання індексації (індексації-різниці) за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тобто – на отримання суми індексації-різниці. Якщо вказана умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, зазначена індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідачем нарахування та виплати індексації-різниці за період служби з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Під час визначення наявності підстав для обчислення індексації суд виходить з наведеного нижче.

Як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін) та обчислена таким чином: 2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)*1,011*1,017*1,015*1,021* 2009 рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016 (1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 * березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012(1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03 * 2015 рік-березень 2016 року:1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992)*1,023*0,987*1,02*1,022 (1,007*1,009*0,996*1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009) = 253,30%.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується шляхом добутку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 на величину приросту індексу споживчих цін (1762,00 грн. * 253,30%), що становить 4463,15 грн.

Згідно з наявними в матеріалах справи документами розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 12071 грн, у т.ч. посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військове звання - 30,00 грн, надбавка за виконання особливо-важних завдань – 280,00 грн, премія -6731,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода -4500,00 грн., у березні 2018 року становив 15088,15грн, у т.ч. посадовий оклад 2660,50 грн (2643,00 +17,50), оклад за військове звання - 529,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 643,15 грн, премія -6755,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода -.4500,00 грн. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем у додаткових поясненнях.

При цьому, у документах по справі зазначено про виплату додаткової винагороди АТО у лютому 2018 року в сумі 4500,00 грн та в березні 2018 року в сумі 4500,00 грн. Під час розгляду справи суд не вирішує питання щодо правомірності врахування цієї винагороди у складі грошового забезпечення лютого та березня 2018 року під час визначення розміру підвищення доходу позивача, оскільки відповідно до документів справи таку винагороду виплачено позивачу в однаковій сумі – 4500,00 грн в лютому і в березні 2018 року, її врахування у складі грошового забезпечення для визначення розміру його збільшення не впливає на кінцевий результат (4500-4500=0).

Таким чином, для визначення права на отримання індексації-різниці грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становить 12071,00 грн, у березні 2018 року – 15088,15 грн. Отже, у березні 2018 року дохід позивача підвищився на 3017,15 грн. При цьому, обчислена станом на 01.03.2018 сума індексації становить 4463,15 грн та перевищує суму підвищення доходу позивача у березні 2018 року у порівнянні з доходом за лютий 2018 року, що свідчить про наявність підстав для нарахування індексації різниці.

В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та становить 1446,00 грн (4463,15 грн. -3017,15 грн).

Загальна сума індексації – різниці за період з березня 2018 року по грудень 2019 року (22 місяці) становить 31812,00 грн та відповідає сумі індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, що заявлена позивачем до нарахування та виплати.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 та зобов`язання зобов`язати провести донарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 в сумі 31812,00 грн та здійснити виплату донарахованої суми індексації-різниці грошового забезпечення також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнена від їх сплати.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 17.11.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати індексацію грошового забезпечення за період служби з 17.11.2017 по 28.02.2018 в сумі 14594,75 грн та здійснити виплату донарахованої суми індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 в сумі 31812,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 по 31.12.2019 в сумі 31812,00 грн та здійснити виплату донарахованої суми індексації грошового забезпечення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач), адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Військова частин НОМЕР_2 (відповідач), адреса: АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4

Суддя А.С. Михайлик