Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №200/9880/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Справа№200/9880/25

приміщення суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 1.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код в ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010,: 84121, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 104050005349 від 13.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке полягає у відмові зарахування стажу за періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024, з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000 та з 10.11.2006 по 11.10.2011, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024, з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000 та з 10.11.2006 по 11.10.2011, та переглянути повторно заяву на призначення пенсії з 04.11.2025, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до його страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024, з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000 та з 10.11.2006 по 11.10.2011. Вважає, що відсутність дати заповнення та заповнення із порушенням порядку згідно розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах від 20.06.1974 №162, не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що він жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за її недоліки. Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позов не визнало, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначило, що періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 : з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024 по 04.11.2025, оскільки наданий дублікат трудової книжки не має дати заповнення, відповідні виправлення не внесені до трудової книжки; період роботи з 10.11.2006 по 11.10.2011 в Італії, оскільки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 додані документи про роботу в Італії потребують надання відомостей, що підтверджують зарахування таких періодів у зазначеній державі до страхового стажу на призначення пенсії згідно з їх законодавством, окрім того, наданий переклад іноземних документів не містить інформації про засвідчення в нотаріальному порядку та легалізацію шляхом проставлення апостилю; періоди роботи: з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, оскільки в довідці від 28.08.2025 №8, виданій ВАТ «Чернівціоблпаливо», відсутні відомостей щодо реорганізації або перейменування підприємства. Крім того, позивачем не надано інші документи, які підтверджують відповідний період роботи, або якщо їх надання є неможливим з об`єктивних причин та такий стаж підтверджується показаннями свідків у порядку, визначеному Порядком № 637. Відповідно підстави для зарахування оспорюваних періодів відсутні. З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 13.11.2025 №104050005349 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області правом подання відзиву на позов не скористалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

04.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 104050005349 від 13.11.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що вік заявника на дату звернення 61 рік 9 місяців, необхідний страховий стаж становить 31 рік, страховий стаж особи становить 14 років 09 місяців 22 дні. За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано:

- згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 періоди роботи: з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024 по 04.11.2025, оскільки наданий дублікат трудової книжки не має дати заповнення та заповнено із порушенням порядку згідно розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах від 20.06.1974 №162;

- згідно довідки від 28.08.2025 №8 періоди роботи з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, у зв`язку з відсутністю в ній інформації щодо реорганізацію або перейменування підприємства.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 додані документи про роботу в Італії потребують надання відомостей, що підтверджують зарахування таких періодів у зазначеній державі до страхового стажу на призначення пенсії згідно з їх законодавством. Окрім того, наданий переклад іноземних документів не містить інформації про засвідчення в нотаріальному порядку та легалізацію шляхом проставлення апостилю.

До страхового стажу зараховано періоди згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1998 по 31.05.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відстуності страхового стажу, передбаченого частинами 1 та 2 ст. 26 Закону право призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року - від 15 до 24 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Судом досліджено трудову книжку позивача "дублікат" серії НОМЕР_2 , у якій наявні трудові записи:

№ 1 – 08.1981 прийнятий касиром на склад;

№ 2 – 04.1982 звільнений через призов до армії;

№ 4 – 15.01.1985 прийнятий касиром на склад;

№ 5 – 01.08.1985 переведений касиром;

№ 6 – 15.09.1988 призначений на посаду завідуючого складом;

№ 7 – 01.01.1999 переведений продавцем на склад;

№ 8 – 01.04.2000 звільнений за власним бажанням;

№ 9 – 01.10.2013 прийнятий на посаду охоронця;

№ 10 – 30.08.2024 звільнений за власним бажанням;

№ 11 – 03.10.2024 прийнятий на посаду водія.

Запис про звільнення відсутній.

Записи засвідчені печаткою підприємств та підписами керівників. Тобто, із наведених записів можливо встановити періоди, протягом яких позивач перебував у трудових відносинах; місця роботи та посади; відомості про переведення; підстави звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.

Так на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та Іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі 687/975/17 (реєстраційний номер у ЄДРСР 72366973). (ВС/КАС у справі № 127/9055/17 від 06 березня 2018 р.)

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Адже, невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці "дублікат" серії НОМЕР_2 , яка належить позивачу щодо спірних періодів роботи з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024 по 04.11.2025.

Наведене також стосується посилання відповідача-2 на неприйняття довідки від 28.08.2025 №8, виданій ВАТ «Чернівціоблпаливо» через відсутність відомостей щодо реорганізації або перейменування підприємства, у зв`язку з чим було не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000.

Суд зауважує, що такий недолік як відсутність відомостей про перейменування/реорганізації установи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а; від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

За таких обставин, доводи відповідача-2 щодо не підтвердження страхового стажу, у зв`язку з тим, що в дублікаті трудової книжки НОМЕР_2 не має дати заповнення судом не приймаються, а отже неврахування відповідачем-2 до страхового стажу вищезазначених періодів його роботи, а саме: з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024 по 04.11.2025, підтвердженого дублікатом трудової книжки НОМЕР_2 є необґрунтованим та протиправним.

За даних обставин відповідач-2 фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Враховуючи, наведене та надання позивачем довідки від 28.08.2025 №8, виданій ВАТ «Чернівціоблпаливо» в сукупності підтверджено періоди його роботи, ним доведено наявність у нього страхового стажу за періоди роботи з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000 (з 18.08.1981 по 30.04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з урахуванням довідки від 28.08.2025 №8 ВАТ «Чернівціоблпаливо»), з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024 по 04.11.2025.

Також у спірному рішенні відповідачем-2 вказано, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 додані документи про роботу в Італії потребують надання відомостей, що підтверджують зарахування таких періодів у зазначеній державі до страхового стажу на призначення пенсії згідно з їх законодавством.

У відзиві на позов відповідач-2 вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.11.2006 по 11.10.2011 в Італії, оскільки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 додані документи про роботу в Італії потребують надання відомостей, що підтверджують зарахування таких періодів у зазначеній державі до страхового стажу на призначення пенсії згідно з їх законодавством.

Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.

Пунктом 1 вказаної Постанови серед іншого затверджено Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (надалі Порядок №562).

У Порядку №562 терміни вживаються в такому значенні:

інші держави - іноземні держави, з якими не укладено міжнародний договір України, згоду на обов`язковість якого надає Верховна Рада України;

підтвердні документи - будь-які документи у формі довідок, виписок тощо, виданих іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Цей Порядок визначає механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі (за наявності) для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 Закону. Періоди роботи осіб в іншій державі (за наявності), з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору (п.1 Порядку №562).

Згідно з п.3 Порядку №562 особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи.

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п`яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.4 Порядку №562 після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону.

МЗС не пізніше ніж через п`ять робочих днів після отримання документів, визначених абзацом другим пункту 3 цього Порядку, надсилає їх територіальному органу Пенсійного фонду України. Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує до страхового стажу (стажу роботи) особи періоди роботи в іншій державі, факт зарахування яких підтверджено відповідними документами, в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону.

Дата надходження від іншої держави усіх необхідних документів, що підтверджують зарахування періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави, вважається датою прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України заяви про призначення пенсії особі, якщо такі документи надійшли після закінчення трьох місяців з дня подання особою заяви про призначення пенсії.

За приписами п.5 Порядку №562 у разі коли від іншої держави надійшла відповідь про підтвердження факту зарахування періодів роботи в такій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави, а особами, зазначеними в абзаці першому пункті 3 цього Порядку, не подано заяви про призначення пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє особам про необхідність подання таких заяв.

З огляду на вищезазначене, пенсійний орган мав можливість скористатись зазначеним механізмом, проте доказів, що відповідач таким правом скористалося суду не надано.

Також слід зазначити, що відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.

Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб`єктом владних повноважень власних процесуальних обов`язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб`єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів.

Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів, відповідач-2 наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Доказів того, що відповідач-2 таким правом скористалося суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем-2 не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав відсутності у позивача страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV, та допущена бездіяльність щодо розгляду поданої заяви на предмет призначення пенсії за віком.

Суд також вдруге звертає увагу відповідача-2 на те, що згідно з п. 1.8 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Отже, відповідач-2 міг скористатись зазначеним механізмом та повідомити позивача про недостатність документів, необхідних для прийняття рішення по суті заяви.

Окрім цього, суд наголошує, що відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У вказаному випадку, відповідач-2 розглядаючи заяву позивача, мав достатні повноваження для вжиття заходів, спрямованих на отримання необхідних відомостей.

Проте, відповідач-2 не надав докази вчинення ним, як органом, якому визначено опрацювання заяви позивача про призначення пенсії, будь-яких дій для отримання необхідних документів для прийняття рішення по суті заяви позивача у цій частині.

Зазначене також стосується також посилання відповідача-2 на відсутність засвідчення в нотаріальному порядку та легалізації шляхом проставлення апостилю наданого перекладу іноземних документів.

Крім того, ст. 4 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.

Відповідно до ст. 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач-2 у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов`язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем-2 всіх можливих дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з метою отримання відомостей, необхідних для виконання ним функцій, передбачених зазначеними нормами пенсійного законодавства, останнім суду не наведено та не надано.

За таких обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було передчасно зроблено висновок щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Враховуючи, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу вказані періоди трудової діяльності позивача, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №104050005349 від 13.11.2025 суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.

Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Тобто, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024, з 18.08.1981 по 30.04.1982 та з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з урахуванням довідки від 28.08.2025 №8 ВАТ «Чернівціоблпаливо», дослідивши при цьому підстави для зарахування до страхового стажу з 10.11.2006 по 11.10.2011 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком з додатками та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Судом враховано, що період роботи позивача в Італії у спірному рішенні не визначений. Разом з тим, позивачем в позові вказаний період визначений, як 10.11.2006- 11.10.2011, зазначене також підтверджено відповідачем-2 у відзиві, проте таке питання у спірному рішенні не вирішувалось. Отже, в наведеній частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання пенсійного органу дослідивши підстави для зарахування до страхового стажу та періоду роботи з 10.11.2006 по 11.10.2011 в Італії, оскільки відповідачем-2 не надавалась оцінка наданим позивачем документам та не використовувались необхідні для вирішення цього питання механізми, які описано судом вище.

При цьому відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Тож, дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність висновку пенсійного органу про відмову в призначенні позивачу пенсії та незарахуванні періодів роботи, тому позовні вимоги є підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як суб`єктом владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код в ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010,: 84121, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104050005349 від 13.11.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 з 01.10.2013 по 30.08.2024, з 03.10.2024, з 18.08.1981 по 30.04.1982 та з 08.1981 по 04.1982, з 15.01.1985 по 01.04.2000, з урахуванням довідки від 28.08.2025 №8 ВАТ «Чернівціоблпаливо», дослідивши при цьому підстави для зарахування до страхового стажу з 10.11.2006 по 11.10.2011 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком з додатками та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Зеленов