Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №640/8187/21 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Справа№640/8187/21

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, щодо відмови позивачу у здійсненні починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ;

- зобов`язати відповідача здійснити починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності позивачу, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8187/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23 травня 2022 року ухвалою суду замінено первісного відповідача Пенсійний фонд України на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” (далі – Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/8187/21 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.

11 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/8187/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочато спочатку.

29 січня 2026 року ухвалою суду витребувано у позивача докази додані до позовної заяви, зокрема, копію військового квитка належної якості зображення, доступної для візуального сприйняття.

11 лютого 2026 року представником позивача до суду надано копію військового квитка.

16 лютого 2026 року ухвалою суду витребувано у позивача копію трудової книжки.

17 лютого 2026 року від представником позивача до суду надано копію трудової книжки.

З 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці, з 22 жовтня 2025 року про 24 жовтня 2025 року суддя знаходився у додатковій відпустці, 21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні, з 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року суддя знаходився у відпустці.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (документи в матеріалах справи відсутні, записані за даними позовної заяви).

Позивач має статус учасника ліквідації аварії Чорнобильській АЕС 1 категорії та є особою з інвалідністю 2 групи, отримувачем пенсії, відповідно до Закону України «Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Пенсія обчислюється із заробітної плати, визначеної за період роботи в зоні відчуження з 01.04.1987 року по 01.10.1988 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.04.1987 року до 01.10.1988 року, як військовозобов`язаний, що підтверджується воєнним квитком НОМЕР_3 , виданим Московським районним воєнним комісаріатом, в місті Києві 19.07.1984 року.

Позивач зазначає, Постановою №543 від 26.06.2019 року передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(П)/2019 у справі №14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громад; які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХП; змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок підвід аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно: року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до відповідача, із заявою про обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 25.04.2019.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42098368, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, організаційно-правова форма – орган державної влади.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію по інвалідності II групи в розмірі відшкодування збитків, розмір якої обчислено відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2011 № 2а-706/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2 групи інвалідності - з 18 липня 2010 року по 27 квітня 2011 року, з урахуванням попередніх виплат: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно статті 50 закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком; державної пенсії, згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Пенсія розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період роботи в зоні відчуження з 01.04.1987 по 31.03.1988.

Розмір відшкодування фактичних збитків, який визначений органами медико-соціальної експертизи як відсоток втрати працездатності становить — 70%.

Розмір пенсійної виплати Позивача станом на 01.10.2020 становить 5945,28 грн, в тому числі 5565,68 грн - основний розмір пенсії; 379,60 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особи, віднесеної до потерпілої 1 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі, визначеному Постановою № 1210.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543, за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Частиною першою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. (Словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019).

Отже, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно із частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-ХІІ тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Рішенням від 25 квітня 2019 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення „ дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796 за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробовувань у із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби, набудуть право на обчислення розміру пенсії після внесення відповідних змін до частини третьої статті 59 Закону № 796 та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011№1210 „ Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

До законодавчого врегулювання питання визначення розміру пенсії провадилося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 12.10.2011.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 №543 внесено зміни до абз.1 пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема; військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій ті випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього сталі особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січні відповідного року.

З огляду на положення статті 10 Закону У країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються військовослужбовці, до яких належать, зокрема, особі начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

В матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували проходження військової служби в період ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому провадити перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати немає підстав.

Дослідивши докази надані сторонами суд встановив наступне.

Профмаршрут від 30 липня 2001 року №1448 затверджений ГСП ЧАЕС, містить наступні відомості (далі мова оригіналу, російська): «Ф. И. О.: ЗЕМЕЛЕВ ЮРИЙ КОНСТАНТИНОВИЧ; название предприятия, его адрес - ГСП Чернобыльская атомная электростанция. 07100, г. Славутич Киевской обл., п/я 10/11; Цех, отдел: реакторный цех; Профессия (период работы): дежурный электрослесарь; Условия труда (указать период работы): ОВУТ: 01.04.87г. - 01.10.88г.; характер выполняемой работы: физический труд средней степени тяжести; работа сменная, продолжительность смены 12 часов; рабочая поза разнообразная, периодически ходьба; средняя степень напряженности анализаторных функций; Гигиенические условия выполняемой работы: работа выполнялась в помещениях блока N4, постоянное воздействие ионизи рующего излучения, периодическое воздействие повышенного уровня шума, низких температур воздуха в помещениях в холодный период года, пыли; Индивидуальная доза облучения за период работы на ЧАЭС составила: 3,38 сЗв (три целых тридцать восемь сотых сЗв); Дополнительные сведения (если имеются), не имеются».

Згідно військового квитка НОМЕР_3 від 19.07.1984 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивача прийнято на облік 19.07.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно розділу V військового квитка «Відомості про медичне освідування та щеплення», 09.04.1984 року позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час, у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 30 «б» гр. І наказ № 185 від 1973 року; 29 червня 1989 року позивач визнаний придатним до нестройової служби за ст. 30 «б» гр. І наказ № 260 від 1987 року.

Згідно п/п б п. 30 Розкладу хвороб та фізичних недоліків, введеного в дію Наказом Міністром оборони СРСР від 09.09.1987 N 260, особи із захворюваннями черевної порожнини з помірним порушенням функцій непридатні до військової служби у мирний час, придатні до нестройової служби у воєнний час.

Згідно розділу 15 військового квитка «Проходження дійсної військової служби», позивач «не служив».

Згідно обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_3 від 19.07.1984 року, позивачу присвоєно військове звання рядовий.

Згідно записів наданої позивачем трудової книжки від 27 вересня 1975 року:

- № 6, 01.09.1976 року позивача звільнено з підприємства Київський завод «Кинап» у зв`язку з призовом на військову службу;

- №№ 7-8, з 26.09.1976 року по 27.11.1976 року позивач працював водієм 3 класу на Автобазі швидкої медичної допомоги Київського місськздороввідділу, звільений за власним бажанням;

- №№ 19-20, з 01.04.1987 року по 01.10.1988 року позивач працював на Чорнобильській атомній електростанції електрослюсарем (черговим) за 7 групою в реакторний цех № 4, звільнений на підставі п. 6 ст. 15 Основ законодавства СРСР та союзних республік про працю через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (перехід на безвахтовий режим експлуатації ЧАЕС з міста Славутича).

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обставини справи щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача на підтверджено відповідачем, вони підтверджені наданими стороною позивача доказами, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Відповідно до ст. 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, * Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно ст. 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII, пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

При обчисленні пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа військовослужбовців, у тому числі військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт під час проходження військової служби (військових зборів), внаслідок чого стали особами з інвалідністю, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (первісна редакція), визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12) (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пунктом 7 вказаного Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Пунктом 9 цього Порядку було визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П=Зс х Кзс х Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою Кзс= Ск / К, де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + ... + Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках; К - кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати.

Коефіцієнт заробітної плати (Кз1, Кз2, Кз3, ..., Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження, який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою Кз = Зв / Зсм, де Кз - коефіцієнт заробітної плати; Зв - сума заробітної плати за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986-1990 років; Зсм - показник середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 47, ст. 2431), за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986-1990 років.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається: для пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи; для пенсій по втраті годувальника - як співвідношення кількості непрацездатних членів сім`ї до кількості таких членів сім`ї з урахуванням потерпілого (у відсотках) Кв = Ку / (Ку+1) х 100%, де Ку - кількість непрацездатних членів сім`ї.

Під час визначення коефіцієнта заробітної плати у випадках, передбачених цим пунктом, середня заробітна плата за рік у відповідному періоді вважається середньомісячною платою робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, відповідного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 851 затверджено Зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно п.п. 1. 2 яких, у першому реченні пункту 1 слова і цифри “статей 54 і 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” замінено словами і цифрами “статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Доповнити Порядок пунктом 9-1 такого змісту: “9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П= Зс х Кзс х Кв / 100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = (Зп (мін) х 5) / Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 543 затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, згідно п. 2 якої абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3343; 2017 р., № 94, ст. 2841), викладено в такій редакції: “9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року […].

Рішенням Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виникнення права на перерахунок позивач пов`язує саме з ухваленням Конституційним судом України рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19), вважає, що після ухвалення цього рішення на нього поширюються приписи ст. 59 Закону № 796-XII, оскільки на момент участі у ліквідації аварії на ЧАЕС він мав статус військовозобов`язаного.

Відповідно до п. 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; […].

Згідно даних військового квитка НОМЕР_3 від 19.07.1984 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.07.1984 року позивача прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас, згідно розділу V військового квитка «Відомості про медичне освідування та щеплення», 09.04.1984 року позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час, у воєнний час придатний до нестройової служби за ст. 30 «б» гр. І наказ № 185 від 1973 року; 29 червня 1989 року позивач визнаний придатним до нестройової служби за ст. 30 «б» гр. І наказ № 260 від 1987 року (п/п б п. 30 Розкладу хвороб та фізичних недоліків, введеного в дію Наказом Міністром оборони СРСР від 09.09.1987 № 260 «особи із захворюваннями черевної порожнини з помірним порушенням функцій непридатні до військової служби у мирний час, придатні до нестройової служби у воєнний час»).

Згідно розділу 15 військового квитка «Проходження дійсної військової служби», позивач не служив.

Згідно ст. 3 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» від 12 жовтня 1967 року (чинний на час взяття позивача на військовий облік та час участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), усі чоловіки - громадяни СРСР, незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання, зобов`язані проходити дійсну військову службу у лавах Збройних Сил СРСР.

Згідно ст.ст. 5, 6 вказаного Закону, військова служба складається із дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР.

Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а які перебувають у запасі - військовозобов`язаними.

Згідно ст.ст. 47, 53, 55, 56 вказаного Закону, запас Збройних Сил СРСР поділяється на дві категорії - першу та другу.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які прослужили на дійсній військовій службі менше одного року, а також військовозобов`язані, які не призивались з різних причин на дійсну військову службу.

Військовозобов`язані, зараховані до запасу другого розряду, що призиваються на навчальні збори 1 - 2 рази на строк до двох місяців щоразу.

Військовозобов`язані можуть бути покликані крім навчальних зборів на перевірочні збори терміном до 10 днів.

Строки навчальних зборів для різних груп військовозобов`язаних у межах, встановлених статтями 49 – 55 цього Закону визначаються Міністерством оборони СРСР.

Міністр оборони СРСР має право у разі потреби затримувати військовозобов`язаних на навчальних зборах на строк до двох місяців понад строки, встановлені цим Законом, а також збільшувати кількість навчальних зборів для солдатів, матросів, сержантів та старшин запасу першого та другого розрядів, не перевищуючи загального часу знаходження їх на зборах, встановленого статтями 49, 50 та 53 цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 названого Закону, громадяни звільняються з роботи у встановленому порядку на час виконання обов`язків, пов`язаних з військовим обліком, припискою до призовних ділянок, закликом на дійсну військову службу, навчальні та перевірочні збори, а також командирські заняття. За робітниками, службовцями та колгоспниками, що залучаються до виконання зазначених обов`язків, зберігається середній заробіток за місцем їхньої постійної роботи.

За робітниками, службовцями та колгоспниками, призваними на збори або залученими до командирських занять, зберігається за час зборів (командирських занять), включаючи і час прямування в шляхи до військової частини і назад, займана посада (робота) та виплачується їм за місцем роботи середній заробіток.

Норми Закону № 796-XII в контексті спірних правовідносин слід тлумачити комплексно.

Виходячи із системного аналізу приписів ст.ст. 10, 59 Закону № 796-XII, приписи ч. 3 ст. 59 цього Закону поширюються на осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, військовозобов`язаних, призваних на військові збори, військовослужбовців-жінок, а також сержантів (старшини), солдатів (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Слід також урахувати, що мотивуючи рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) Конституційний суд України зазначив, що автори клопотань вказували на те, що відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону правове регулювання щодо обчислення пенсії по інвалідності не поширюється на військовослужбовців із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим вони отримують пенсію "у три рази нижчу ніж солдати строкової служби", що порушує їх конституційні права, визначені частиною першою статті 9, частинами першою, другою статті 24 Конституції України.

Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби (!) брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Проаналізувавши матеріали конституційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , положення законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону та прийнятих на його виконання підзаконних актів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах) (!), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Відтак, у спірних правовідносинах приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII поширюються не на всіх військовозобов`язаних, а тільки на тих, які були призвані на військові збори та під час зборів брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Системно дослідивши обставини справи в контексті зазначених вище нормативно-правових актів, суд встановив, що військовий квиток прямо підтверджує, що позивач не проходив дійсну військову службу, а також не містить відомостей відносно призову позивача на збори (у тому числі з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків).

Натомість, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, трудовою книжкою та профмаршрутом підтверджено, що у період з 01.04.1987 року по 01.10.1988 року позивач працював на Чорнобильській атомній електростанції електрослюсарем (черговим) за 7 групою в реакторному цеху № 4, та був звільнений на підставі п. 6 ст. 15 Основ законодавства СРСР та союзних республік про працю через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (перехід на безвахтовий режим експлуатації ЧАЕС з міста Славутича).

Відтак, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як працівник цього підприємства, а не як дійсний військовий або військовозобов`язаний, призваний на збори у зв`язку ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

З огляду на означене, приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII на позивача не поширюються.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відтак, у контексті приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач діяв правомірно.

Ураховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (паспорт громадянина України паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про: визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплати основної державної пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання відповідача здійснити починаючи з 25.04.2019 обчислення та виплату основної державної пенсії по інвалідності позивачу, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко