Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №160/23037/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокуСправа №160/23037/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, -

УСТАНОВИВ:

11.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.07.2025, винесену головним державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Арутюнян Ернестом Бабкеновичем у виконавчому провадженні №78330879 на суму 5100 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25.07.2025, винесену головним державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Арутюнян Ернестом Бабкеновичем у виконавчому провадженні №78330879 на суму 10 200 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №78330879 було винесено постанови про накладення штрафів та винесено повідомлення про вчинення нею кримінального правопорушення.

З цими постановами та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення позивач категорично не погоджується оскільки Управлінням (позивачем) виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №160/31292/24 в повній мірі як те допускали обставини справи. Так, листом від 14.05.2025 за вих.№20/11-6/381 Управлінням капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (копія додається) на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №160/31292/24 надано ГО «Платформа Громадський Контроль» копії документів в електронному виді згідно інформаційного запиту ГО «Платформа Громадський Контроль» №2338/24 від 28.10.2024 року, крім тих, що вилучені на підставі ухвал слідчих суддів в рамках проведення заходів забезпечення кримінального провадження. Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, а постанови про накладення штрафів такими, що прийнято всупереч чинному законодавству позивач звернувся з цим позовом до суду.

22 серпня 2025 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позову у справі № 160/23037/25.

Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою від 25.11.2025 року апеляційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року в справі № 160/23037/25 - задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

22.01.2026 року адміністративна справа №160/23037/25 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу справ передана судді О.С. Рябчук для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу Громадську організацію «Платформа громадський контроль».

Копію ухвали про відкриття провадження отримано Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) 23.01.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідач до суду не звертався.

03.02.2026 року Громадською організацією «Платформа громадський контроль» подано пояснення у справі, за яких третьою особою зазначено про визначений Конституційний обов`язок виконання судового рішення, що набрало законної сили. Так, зазначають що за наслідок невиконання судового рішення у справі № 160/31292/24 було встановлено судовий контроль, що також підтверджує правомірність оскаржуваних постанов державного виконавця.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5, ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, у справі №160/31292/24 за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, офіс 9, ЄДРПОУ 39689459) до Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36220643) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський контроль».

Зобов`язано Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (надалі - Управління) надати всі запитувані документи та письмову інформацію, які б містили повні та вичерпні дані, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (надалі – ГО «Платформа Громадський Контроль») №2338/24 від 28.10.2024 року. Стягнуто судові витрати.

23.05.2025 на виконання вимог вищевказаного судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/31292/24.

10.06.2025 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Арутюнян Ернеста Бабкеновича від 10.06.2025 про відкриття виконавчого було відкрито виконавче провадження №78330879 (ВП № 78330879).

В подальшому постановою цього ж державного виконавця від 10.07.2025 про накладення штрафу, констатовано, що державним виконавцем Державним виконавцем 25.06.2025, за вих.№18871 на адресу боржника була направлена вимога державного виконавця щодо надання документів на підтвердження виконання рішення суду. Відповідно до заяви стягувача від 09.07.2025 вимоги виконавчого документа станом на 09.07.2025 виконано частково, не в повному обсязі. У зв`язку з цим, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено накласти на боржника: Управління штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Зазначено, що постанова про накладення штрафу є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці. Копію постанови направити боржнику. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» (копія додається).

Постановою цього ж державного виконавця про накладення штрафу 25.07.2025 також зазначено, що державним виконавцем 25.06.2025, за вих.№18871 на адресу боржника була направлена вимога державного виконавця щодо надання документів на підтвердження виконання рішення суду. Проте, станом на 25.07.2025 на адресу відділу від боржника не надходила інформація або документи на підтвердження виконання рішення суду. Відповідно до заяви стягувача від 09.07.2025 вимоги виконавчого документа станом на 09.07.2025 виконано частково, не в повному обсязі. З огляду на це, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЕНО: За невиконання рішення суду накласти на боржника: Управління штраф на користь держави у розмірі 10200 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Вважаючи протиправними прийняті державним виконавцем постанови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

Так, суд зауважує, що рішенням суду було покладено зобов`язання на Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (надалі - Управління) надати всі запитувані документи та письмову інформацію, які б містили повні та вичерпні дані, запитувані в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (надалі – ГО «Платформа Громадський Контроль») №2338/24 від 28.10.2024 року.

Надання інформації на запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» не в повному обсязі не заперечується й позивачем, оскільки листом від 14.05.2025 за вих.№20/11-6/381 Управлінням капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (копія додається) на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №160/31292/24 надано ГО «Платформа Громадський Контроль» копії документів в електронному виді згідно інформаційного запиту ГО «Платформа Громадський Контроль» №2338/24 від 28.10.2024 року, крім тих, що вилучені на підставі ухвал слідчих суддів в рамках проведення заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, суд вважає недоведеним невиконання судового рішення з поважних причин, що могло стати підставою скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови в межах виконавчого провадження ВП № 78330879 відповідають вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Управління капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено розподілу судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Управління капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук