Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №160/33604/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокуСправа №160/33604/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді Пак» до Південно – Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

25.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Південно-Східної митниці, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Відповідно до контракту 02.01.2025 № 2025-2026/DP та додаток від 13.08.2025 № 6 (далі – Контракт), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денді Пак» та «VEDHAA POLYPACK LLP» Китай на митну територію України завезений товар – мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену. Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із винесеними рішеннями про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Денді Пак», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 р. справу № 160/33604/25 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.12.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Південно - Східної митниці надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Південно - Східною митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією від 20.11.2025 №25UA110140009904U8 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товару від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1, а саме:

Поставка партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах FOB MUNDRA PORT (IN). Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOB продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відвантаження, чи забезпечує надання поставленого таким чином товару, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ст.335 МКУ, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі, в тому числі, транспортні (перевізні) документи. Декларантом до митного контролю не надано всіх транспортних (перевізних) документів, враховуючи маршрут прямування заявленої партії товару з Індії до України, а саме не надано документ на морське перевезення – коносамент.

Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення укладено договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 26.06.2025 № 26062025 між ТОВ «ДЕНДІ ПАК» (замовник) та ТОВ «Марлайн» (виконавець).

У заявці на ТЕО №5 від 16.10.2025 вказано вагу вантажу 28000,00 кг, що не відповідає загальній вазі брутто заявленої партії товару, та номер коносаменту AKKМUN25007039, що до митного контролю декларантом не наданий.

В наданому декларантом інвойсі від 19.10.2025 №EXP/VP52/2025-26 вказано комерційні умови поставки FOB без конкретизації місця/порту відправки/ завантаження. Згідно рахунку на оплату ТОВ «Марлайн» від 18.11.2025 №3563, вартість міжнародного морського перевезення за межами території України складає 203749,51 грн, вантажно-розвантажувальних робіт порт призначення на території України – 16089,52 грн, оформлення документів – 893,86 грн, транспортноекспедиційного обслуговування на території України – 2681,59 грн, автоперевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м.Одеса (ЧМТП) – м.Кам`янське, Дніпропетровська обл., Україна – 45572,58 грн, винагороди експедитора на території України – 3000,00 грн.

Згідно ЕМД від 20.11.2025 №25UA110140009904U8, декларантом до митної вартості заявленої партії товару додано витрати на навантаження – 16089,52 грн та транспортування – 223972,47 грн, що не обчислюється згідно наданого рахунку від 18.11.2025 №3563. Декларантом не надано до митного контролю документ щодо якості від заявленого виробника «VEDHAA POLYPACK LLP» (Індія) на товар №1 за ЕМД від 20.11.2025 №25UA110140009904U8.

В зв`язку із цим дані документи не є належними документами, які підтверджують заявлену митну вартість.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Південно - Східної митниці разом з митною декларацією від від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.12.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Південно - Східною митницею подано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позов підписано особою, що не наділена повноваженнями на вчинення таких дій.

09.12.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Південно - Східною митницею подано клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.

11.12.2025 року ТОВ «Денді Пак» надано пояснення щодо повноважень представника позивача.

11.12.2025 року Південно – Східною митницею надано додаткові пояснення щодо посадової особи вчиняти представництво посадовою особою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Південно – Східної митниці про розгляд адміністративної справи № 160/33604/25 в порядку загального позовного провадження.

Також суд зауважує про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду оскільки питання наявності повноважень на представництво юридичної особи вирішувалось судом при відкритті провадження у адміністративній справі № 160/33604/25.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «ДЕНДІ ПАК» (далі – Позивач) уклало контракт від 02.01.2025 № 2025-2026/DP та додаток від 13.08.2025 № 8 з «VEDHAA POLYPACK LLP» Китай на закупівлю товару - мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену (далі – товар). Умови поставки FOB Mundra (Китай). Для перевезення товару за маршрутом Mundra (Китай) - Черноморськ – Дніпро, Позивач уклав Договір на транспортноекспедиційні послуги з перевезення вантажу від 26.06.2025 №26062025 з експедитором. 21.11.2025р. товар надійшов до Митного посту "ДніпроЛівобережний", Південно-західна митниця, Україна.

Особою відповідальною за декларування, згідно договору доручення про надання послуг митного брокера № 31/10/2022-1 від 31.10.2022, визначено ТОВ "ІНТЕР БРОК СЕРВІС" (далі – Декларант).

Декларантом, з метою випуску товару у вільний обіг, подано додаткову ЕМД типу ДЕ від 21.11.2025 N 25UA110140009904U8.

До декларації надано наступні документи:

1. Зовнішньоекономічний контракт від 02.01.2025 № 2025-2026/DP;

2. Додаток від 13.08.2025 № 8 до контракту від 02.01.2025 № 2025-2026/DP;

3. Додаток від 19.10.2025 N8-2 до Додатку від 13.08.2025 N8 (специфікація);

4. Інвойс-проформа від 13.08.2025 № PI/2025-2026/DP/5;

5. Інвойс-проформа від 19.10.2025 N PI.2025-2026.DP.5-2;

6. Інвойс-фактура від 19.10.2025 N EXP.VP52.2025-26;

7. Лист постачальника від 19.10.2025 N1-DP;

8. Лист постачальника від 19.10.2025 N2-DP;

9. Платіжне доручення в іноземній валюті від 20.08.2025 N17;

10. Платіжне доручення в іноземній валюті від 21/10.2025 N21;

11. Договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 26.06.2025 N26062025;

12. Договір перевезення від 07.10.2022 N071020222;

13. Заявка на ТЕО від 16.10.2025 N5;

14. Автотранспортна накладна від 17.11.2025 №425;

15. Рахунок на оплату від 18.11.2025 N3653;

16. Платіжна інструкція від 19.11.2025 N1131;

1-10 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах FOB Mundra;

11-16 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Mundra - Черноморськ - Дніпро (Україна).

Нараховано до сплати наступні митні платежі: мито (020 вид платежу) в розмірі 110665,66 грв та ПДВ (028 вид платежу) в розмірі 418065,70 грв, разом – 528731,36 грн.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митницею було направлено повідомлення відповідно до якого Позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) документ щодо якості товару;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митниці від 21.11.2025 декларантом надіслано повідомлення від 21.11.2025 №12111-1 щодо неможливості надання інших додаткових документів у строк, передбачений ст.53 МКУ.

За відсутності додаткових документів та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.

Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1 з обґрунтованням у графі 33 , а саме:

Поставка партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах FOB MUNDRA PORT (IN). Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOB продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відвантаження, чи забезпечує надання поставленого таким чином товару, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ст.335 МКУ, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі, в тому числі, транспортні (перевізні) документи. Декларантом до митного контролю не надано всіх транспортних (перевізних) документів, враховуючи маршрут прямування заявленої партії товару з Індії до України, а саме не надано документ на морське перевезення – коносамент.

Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення укладено договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 26.06.2025 № 26062025 між ТОВ «ДЕНДІ ПАК» (замовник) та ТОВ «Марлайн» (виконавець).

У заявці на ТЕО №5 від 16.10.2025 вказано вагу вантажу 28000,00 кг, що не відповідає загальній вазі брутто заявленої партії товару, та номер коносаменту AKKМUN25007039, що до митного контролю декларантом не наданий.

В наданому декларантом інвойсі від 19.10.2025 №EXP/VP52/2025-26 вказано комерційні умови поставки FOB без конкретизації місця/порту відправки/ завантаження. Згідно рахунку на оплату ТОВ «Марлайн» від 18.11.2025 №3563, вартість міжнародного морського перевезення за межами території України складає 203749,51 грн, вантажно-розвантажувальних робіт порт призначення на території України – 16089,52 грн, оформлення документів – 893,86 грн, транспортноекспедиційного обслуговування на території України – 2681,59 грн, автоперевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м.Одеса (ЧМТП) – м.Кам`янське, Дніпропетровська обл., Україна – 45572,58 грн, винагороди експедитора на території України – 3000,00 грн.

Згідно ЕМД від 20.11.2025 №25UA110140009904U8, декларантом до митної вартості заявленої партії товару додано витрати на навантаження – 16089,52 грн та транспортування – 223972,47 грн, що не обчислюється згідно наданого рахунку від 18.11.2025 №3563. Декларантом не надано до митного контролю документ щодо якості від заявленого виробника «VEDHAA POLYPACK LLP» (Індія) на товар №1 за ЕМД від 20.11.2025 №25UA110140009904U8.

За основу для обрахунку митної вартості взято інформацію щодо вартості товару Митну вартість товару №1 скориговано до рівня 2,55 дол. США/кг, що ґрунтується на митній вартості товару, оформленого за ЕМД від 18.11.2025 №25UA403030014034U0, з урахуванням характеру зовнішньоекономічної операції, країн виробництва, походження та відправлення, обсягу ввезення, у наближений до митного оформлення час. Митну вартість товару №2 скориговано до рівня 2,389738 дол. США/кг, що ґрунтується на митній вартості товару, оформленого за ЕМД від 31.10.2025 №25UA100320041776U0, з урахуванням характеру зовнішньоекономічної операції, країн виробництва, походження та відправлення, комерційних умов поставки, обсягу ввезення, у наближений до митного оформлення час.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, відповідачем, на виконання положень статей 52-64, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з ЕМД встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, за МД задекларовано умови FOB – Mundra ( Китай).

Згідно з положеннями «Інкотермс-2010», за умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення.

З огляду на умови поставки за контрактом до митної вартості додаються транспортні витрати, які поніс покупець на доставку товару до митного кордону України.

Відповідно до п.п. 1, 5-7 ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, при перевіці правильності визначення митної вартості товару позивачем, митний орган зобов`язаний перевірити і таку складову митної вартості товару як транспортні витрати.

Так, при винесенні оскаржуваного рішення митницею вказано, що до митного оформлення декларантом не було надано коносаменту.

Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Коносамент виписується (підписується капітаном або агентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт. Таким чином підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі).

Так, статтею 137 Кодексу торговельного мореплавства визначено, що після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.

Статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства визначено реквiзити коносамента:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному суднi;

2) найменування перевiзника;

3) мiсце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування вiдправника;

5) мiсце призначення вантажу чи, при наявностi чартеру, мiсце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (iменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу вiдправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кiлькiсть мiсць чи кiлькiсть та/або мiра (маса, об`єм), а в необхiдних випадках - данi про зовнiшнiй вигляд, стан i особливi властивостi вантажу;

7.1) для небезпечних вантажiв - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини вiдповiдно до прийнятої Органiзацiєю Об`єднаних Нацiй системи, клас (пiдклас), група сумiсностi для вантажiв класу 1, додатковi види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;

8) фрахт та iншi належнi перевiзнику платежi або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згiдно з умовами, викладеними в рейсовому чартерi або iншому документi, чи зазначення, що фрахт повнiстю сплачено;

9) час i мiсце видачi коносамента;

10) кiлькiсть складених примiрникiв коносамента;

11) пiдпис капiтана або iншого представника перевiзника.

Представником позивача у адміністративному позові зазначено, що коносамент було надано митнці пізніше, однак не зазначено дату, коли підприємством було надано цей документ до митного оформлення, а також копію коносаменту не було долучено до матеріалів адміністративної справи.

Також судом відхиляються доводи щодо підтвердження витрат на транспортування довідками ТЕО, оскільки останні видані на підставі коносаменту, що не було надано до митного органу під час прийняття оскаржуваного рішення та не було надано до суду.

Відтак, суд не може констатувати надання всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 5-7 ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Проте позивачем, не доведено подання достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - Mundra ( Китай) всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.

Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 Кодексу.

Відтак, з урахуванням обставин справи, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1 діяв в межах законодавства.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в недостовірності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.11.2025 № UA110140/2025/000048/1 позивачем не наведено та не надано.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03 квітня 2025 року не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді Пак» до Південно – Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук