Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №160/10888/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокуСправа №160/10888/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2023 №20522 «Про результати службового розслідування» в частинах стосовно ОСОБА_1 щодо:

- встановлення вини у втраті ручного гранатомету РПГ-7 № ВИ-184 внаслідок порушення інструкції № 359 від 29.06.2005 «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України»;

- притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»;

- притягнення до підвищеної матеріальної відповідальності та утримання 133 388,40 грн. та проведення стягнення суми щомісячно в розмірі 20% з щомісячного грошового забезпечення до повного відшкодування;

- позбавлення премії за жовтень 2023 року;

- повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 413 Кримінального кодексу України та скерування матеріалів службового розслідування до територіального управління державного бюро розслідувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Як наслідок, в описовій частині службового розслідування не міститься обґрунтування причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась, причин та, умов, що сприяли правопорушенню, не наведено мотиви відхилення пояснень позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що службове розслідування призначено та проведено у відповідності до діючого законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 року №47, солдата запасу, який призваний на військову службу по мобілізації, ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх її видів забезпечення.

20.09.2023 року відповідно до рапорту ОСОБА_1 (вх.№41801 від 17.09.2023 року) наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування, за фатом знищення майна НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону закріпленого за солдатом ОСОБА_1 під час бойових дій 10.04.2022 року в населеному пункті АДРЕСА_1 , а саме: РПГ-7 №ВИ 184 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 20.09.2023 року №18399).

Актом службового розслідування від 27.10.2023 встановлено, що згідно з записом закріплення зброї за особовим складом 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, солдат ОСОБА_1 отримав, під підпис, особисті зброю НОМЕР_4 , що також підтверджується записом та печаткою у військовому квитку.

Згідно з записом в відомості закріплення зброї з а особовим складом 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, солдат ОСОБА_2 отримав, під підпис, особисту зброю НОМЕР_5 , що також є підтвердження запис у військовому квітки солдата ОСОБА_3 .

Згідно з витягу розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №115 від 07.04.2022 року, т а витягом з бойового розпорядження командира 1 мпб № НОМЕР_6 КСП - БАРВІНКОВЕ від 07.04.2022 року: Командиру 3 мотопіхотної роти до 00:00 10.04.2022 року зайняти ротний опорний пункт в н.п. ДМИТРІВКА (3763). Виставити вогневі позиції, створити систему вогню нанесення вогневого ураження військам Російської Федерації з напрямку ІЗЮМ, ВЕЛИКА КОМИШУВАХА.

Згідно розпорядження командира військової частини та бойового розпорядження командира НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_7 мотопіхотна рота цього ж батальйону, 10.04.2022 року зайняла ротний опорний пункт в населеному пункті Дмитрівка для нанесення вогневих уражень військам російської федерації з напрямку Ізюм, Велика Комишуваха, з метою унеможливлення подальшого просування військ російської федерації в глиб території України. З 06:00 ранку того ж дня, по позиціям 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, противник наносив масовані артилерійські обстріли та вівся зустрічний бій. За переважаючих сил противника підрозділ був вимушений відійти на запасні позиції. Під час обстрілу позицій 3 мотопіхотної роти, було пряме попадання в автомобіль ЗІЛ – 131 шасі № НОМЕР_8 який був знищений разом із військовим майном 3 мотопіхотної роти. Згідно з витягу журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №5/окп/т) за 9 травня 2022 року, зброя РПГ – 7 № ВИ 184 як втрачена чи знищена не рахується.

Під час проведення службового розслідування солдатом ОСОБА_1 було надано та до матеріалів службового розслідування приєднано пояснення в якому ОСОБА_4 зазначив що, при переміщенні з Сумського напрямку на Харківський всю колективну зброю погрузили в автомобілі ЗІЛ -131 та КАМАЗ, туди ж свою зброю у виді РПГ – 7 № ВИ 184 поклав і ОСОБА_1 , при собі залишивши тільки автомат. Зазначає що зброя була покладена до автомобілів за вказівкою командира роти. Приблизно о 06:00 ранку 10.04.2022 року при артилерійському та мінометному обстрілі противником позицій 3 мотопіхотної роти, ОСОБА_5 побачив як один із снарядів потрапив в ЗІЛ – НОМЕР_9 , і автомобіль загорівся, в цьому автомобілі знаходилась зброя позивача, а саме НОМЕР_4 .

Капітан ОСОБА_6 при наданні пояснень пояснив наступне, що з березня по вересень 2022 року обіймав посаду командира 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Облік зброї в підрозділі вів особисто, зброю видавав теж особисто. В березні 2022 року підрозділ прибув в район бойових дій, з того часу видав зброю особисто підлеглим в том числі і солдату ОСОБА_1 . Солдат ОСОБА_1 отримав особисту зброю, а саме: НОМЕР_4 , за яку він розписався в відомості закріплення зброї. На початку квітня 2022 року 3 мотопіхотну роту НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону перекинули на Харківський напрямок. Перед маршем, капітан ОСОБА_6 наказав командирам взводів погрузити всю колективну за залишкову зброю, запас БК в автомобілі ЗІЛ-131 з номером НОМЕР_8 та КАМАЗ. Особиста зброя військовослужбовців залишалась при них. Хто дав команду солдату ОСОБА_1 покласти особисту зброю, а саме НОМЕР_4 в автомобіль ЗІЛ – 131, він не знає оскільки сам такої команди не давав. По прибуттю в Харківську область м. Барвінкове, автомобілі не розвантажували, так як чекали наказу від командира батальйону на зайняття позицій. 09.04.2022 року від командира батальйону поступило бойове розпорядження про зайняття позицій в населеному пункті Дмитрівка, Ізюмського району, Харківської області. Приблизно в 01:00 год. 10.04.2022 року 2 мотопіхотний взвод під командуванням командира взводу старшого лейтенанта ОСОБА_7 , зайшов в населений пункт ОСОБА_8 де вони повинні були зосередитись та зайняти позиції. Також, разом з взводом прибули дві автівки ЗІЛ – 131 та КАМАЗ в яких знаходилось майно, зброя, боєприпаси. Чому автівки одразу не розвантажили не знає. Капітан ОСОБА_9 в цей час намагався завести в населений пункт Дмитрівка іншу частину свого підрозділу. Приблизно з 06:00 години ранку противник розпочав обстріл населеного пункту ОСОБА_8 з різних видів артилерії та мінометів, а згодом піхота противника за підтримки та механізованої техніки пішли в наступ. У зв`язку з переважаючою силою противника та з метою збереження життя залишившимся військовослужбовцям, командир взводу дав команду відступити на запасні позиції. Під час обстрілу позицій, противником було здійснено пряме попадання в автомобілі ЗІЛ – 131 та КАМАЗ, які загорілися та були знищенні разом з майном підрозділу, зброєю та боєприпасами. Коли залишки підрозділу зібрались на запасних позиціях то серед особового складу був солдат ОСОБА_1 , але при собі РПГ-7 не було.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 27.10.2023 року №20522 за порушення вимог статей 11, 16 "Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України", відповідно до статей 45, 48 "Дисциплінарного статуту Збройних Сил України" та завдання матеріальної шкоди державі притягнути навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та підвищеної матеріальної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА".

Також вищевказаним наказом вирішено:

не виплачувати солдату ОСОБА_1 премію за жовтень 2023 року у повному обсязі на підставі пункту 5 розділу XVI "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260;

суму шкоди, завданої державі в розмірі 133 388 грн., 40 коп. занести до книги обліку грошових стягнень і нарахувань відносно навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону солдата ОСОБА_1 та проводити утримання у розмірі 20 відсотків його щомісячного грошового забезпечення до повного відшкодування;

заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 у термін 10 діб з моменту підписання наказу про результати службового розслідування, підготувати та направити копію матеріалів службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п.13 Розділу III).

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п.14 Розділу III).

Пунктом 3 розділу ІV Порядку передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).

Згідно положень розділу VIII Порядку уразі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).

Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:

1) дії непереборної сили;

2) необхідної оборони;

3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5) виправданого службового ризику;

6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;

7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:

- по-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;

- по-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність;

- по-третє, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

Так, в акті службового розслідування відображено факт влучання в ЗІЛ-131 та факт знищення майна, що закріплено за позивачем.

Проте, саме службовим розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Суд зазначає, що в акті службового розслідування не міститься жодних посилань на встановлення під час його проведення умов, передбачених частиною третьою статті 3 Закону № 160-IX для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність, які визначені частиною першою статті 9 Закону № 160-IX.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується; характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Службовим розслідуванням не встановлено наявність причинного зв`язку між поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди, які згідно з вимогами Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як підвищена матеріальна відповідальність.

За таких обставин, суд зазначає, що службовим розслідуванням не установлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів про заподіяння позивачем державі шкоди та наявність підстав для покладення на позивача підвищеної матеріальної відповідальності.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2124-IX (набрав чинності 21.03.2022) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.

Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначений закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.

Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету у позивача не перевірялися.

Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Крім того, у зв`язку із притягненням позивача до матеріальної відповідальності спірним наказом також його було позбавлено щомісячної премії за жовтень 2023р.

Враховуючи те, що судом визнано неправомірним притягнення до матеріальної відповідальності позивача, тому вимога про нарахування та виплату премії за березень 2023 року є похідною від вимоги про скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, отже, є такою, що також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати п.1, п.3 (п.3.1 та п.3.2 включно), п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2023 № 20522 «Про результати службового розслідування».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова