Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №160/34986/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокуСправа №160/34986/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії без урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження чим самим зменшивши розмір індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії ОСОБА_1 до 2,90126 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 року виходячи з індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії в розмірі 16,75978.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності (у розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Відповідно до розрахунків з матеріалів пенсійної справи станом на 14.08.2025 р. показник середньої заробітної плати позивача становив 133 985, 56 грн., основний розмір пенсії складав 93 789, 89 грн., що виходять з наступних обрахунків: 7994,47 (середній заробіток) х 16,75978 (індивідуальний коефіцієнт) х 70 % (відсоток втрати працездатності). Розмір пенсії з надбавками відповідно – 23 610, 00 грн. Як зауважено у позовній заяві, факт зменшення розміру пенсії підтверджується розрахунком станом на 17.09.2025 р., згідно з яким пенсія позивача була обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 25 861, 34 та складає 18 102, 94 грн., тобто: 8913, 83 (середній заробіток) х 2,90126 (індивідуальний коефіцієнт) х 70% (відсоток втрати працездатності ). Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії було зменшено до 2,90126, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача з надбавками становить 17 140, 37 грн. Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 16.10.2025 р. щодо надання інформації про причини зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 та надання копій документів з матеріалів пенсійної справи. Відповідач у своєму листі зазначив, що пенсія позивача з 01.09.2025 р. обчислюється, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у зв`язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, та додатково повідомлено, що ОСОБА_1 має змогу звернутися з наданням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та первинні документи на підставі яких визначалися складові довідки про заробітну плату. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.10.2025 р. щодо перерахунку пенсії виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 133 985, 56 грн., що було обчислено до зменшення розміру пенсії. ГУ ПФУ в Донецькій області листом від 25.11.2025 р. відмовлено у здійсненні перерахунку у зв`язку з відсутністю документів в матеріалах електронної пенсійної справи , на підставі яких можна визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплату премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки. Також, відповідач зазначив, що пенсійна справа ОСОБА_1 не оцифрована, а, отже, надати копію довідки не має можливості. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:

-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу);

- належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі;

- розрахунок розміру індивідуального коефіцієнту ОСОБА_1 для обчислення пенсії;

- інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.

29.12.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Так, пенсійний орган зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області (дислокація — м.Курахове) та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991 р. (далі — Закон № 796). Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 р. №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 р. №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон №796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796. Вказані норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (20.03.2024 р.). З врахуванням рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України, щодо механізму виконання означеного Рішення, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону №796, без обмеження максимальним розміром проводиться після перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01.03.2025 р. Відповідач стверджує, що проведення перерахунку на виконання Рішення КСУ від 20.03.2024 р. здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках. За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено відсутність довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. У зв`язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, до надання довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, зазначені в довідці, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року — 25861.34 грн (8913.83 х 2.90126 ). При цьому, відповідач зауважив, що позивач не звертався за перерахунком пенсії з наданням первинних документів на підставі яких визначено складові довідки про заробітну плату (табелі обліку робочого часу за відповідний період перебування в зоні відчуження; особовий рахунок або інші облікові документи за період роботи у зоні відчуження; платіжні або розрахунково-платіжні відомості, які підтверджують фактичні суми нарахувань; відомості щодо тарифної ставки у зазначений період; документи, що підтверджують застосування кратності оплати праці (внутрішні накази або розпорядження, які визначали: конкретних працівників або категорії працівників, які підпадали під підвищену кратність; терміни дії цієї кратності; порядок нарахування тощо); положення про преміювання, чинне на підприємстві у 1986 році; накази, зміни або додатки, які підтверджують внесення змін до положення про преміювання працівників, залучених до робіт у зоні відчуження. Також пенсійний орган наголосив, що приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав Позивача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 р. у справі №752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) та позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок каліцтва (захворювання), пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (втрата працездатності 70 %).

Згідно із довідкою за №1242-5003753438 від 01.08.2025 р. позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу й зазначено, що фактичною адресою місця проживання/перебування ОСОБА_1 є « АДРЕСА_1 ».

Позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 р. (далі – Закон №796-ХІІ).

Згідно із протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 28.02.2024 р. відповідачем було прийнято рішення за №914430143367 про перерахунок пенсії, за змістом якого у період з 01.03.2024 р. по 12.03.2028 р. та з 13.08.2028 р. довічно було визначено позивачу пенсію в розмірі 23 610, 00 грн. та обчислено її наступним чином:

- основний розмір пенсії від середнього заробітку – «93 789, 89»;

- додаткова пенсія інвалідам 2-ої групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (пост. №112 п. 5) – «379, 60»;

- місяць підвищення розміру пенсії – «01.03.2024»;

- обмеження в індексації з 01.03.2023 року – «- 12 797,72»;

- обмеження в індексації з 01.03.2024 року – «- 5415, 22»;

- розмір пенсії з надбавками – «75 956, 55»;

- максимальний розмір пенсії – «23 610, 00».

Згідно із протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 14.08.2025 р. відповідачем було прийнято рішення за №914430143367 про перерахунок пенсії, за змістом якого у період з 01.03.2025 р. по 12.03.2028 р. та з 13.08.2028 р. довічно було визначено позивачу пенсію в розмірі 23 610, 00 грн. та обчислено її наступним чином:

- основний розмір пенсії від середнього заробітку – «93 789, 89»;

- додаткова пенсія інвалідам 2-ої групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (пост. №112 п. 5) – «379, 60»;

- місяць підвищення розміру пенсії – «01.03.2025»;

- розмір пенсії з надбавками – «94 169, 49»;

- максимальний розмір пенсії – «23 610, 00».

У відповідності до розрахунку заробітку для обчислення розміру пенсії позивача станом на 01.05.2004 р. та станом на 01.03.2025 р. під час обрахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом було використано показник середньомісячної заробітної плати - «133 985, 56000».

При цьому, згідно із роздруківки алгоритму розрахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відшкодування фактичних збитків, станом на 01.05.2004 р. та станом на 01.03.2025 р. під час обрахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом було застосовано індивідуальний коефіцієнт на обчислення та суму коефіцієнтів заробітної плати на рівні «16,75978».

У подальшому згідно із протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 14.08.2025 р. відповідачем було прийнято рішення за №914430143367 від 19.08.2025 р. про перерахунок пенсії, за змістом якого у період з 01.09.2025 р. по 12.03.2028 р. та з 13.08.2028 р. довічно було визначено позивачу пенсію в розмірі 17 140, 37 грн. та обчислено її наступним чином:

- основний розмір пенсії від середнього заробітку – «18 102, 94»;

- додаткова пенсія інвалідам 2-ої групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (пост. №112 п. 5) – «379, 60»;

- місяць підвищення розміру пенсії – «01.03.2025»;

- обмеження в індексації з 01.03.2023 року – «- 975, 06»;

- обмеження в індексації з 01.03.2025 року – «- 367, 11»;

- розмір пенсії з надбавками – «17 140, 37».

При цьому, згідно із роздруківки алгоритму розрахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у розмірі відшкодування фактичних збитків, станом на 01.09.2025 р. під час обрахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом було застосовано індивідуальний коефіцієнт на обчислення та суму коефіцієнтів заробітної плати «2,90126».

Представник позивача (адвокат Дзісь А.Р.) в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із адвокатським запитом від 16.10.2025 р. щодо надання інформації про причин зменшення основного розміру пенсії та надання копій документів з матеріалів пенсійної справи.

У відповідь на цей запит ГУ ПФУ в Донецькій області направило представнику позивача лист «Про надання інформації на ОСОБА_1 » за №0500-0202-8/109423 від 21.10.2025 р., зокрема, у зв`язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, до надання довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, зазначені в довідці, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено, виходячи з п`ятикратного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2021 р. згідно п. 9 Порядку №1210.

Додатково в листі пенсійний орган повідомив про право позивача надати до Головного управління довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та первинні документи (за наявності), на підставі яких визначено складові довідки про заробітну плату:

- табелі обліку робочого часу за відповідний період перебування в зоні відчуження;

- особовий рахунок або інші облікові документи за період роботи у зоні відчуження;

- платіжні або розрахунково-платіжні відомості, які підтверджують фактичні суми

нарахувань;

- відомості щодо тарифної ставки у зазначений період;

- документи, що підтверджують застосування кратності оплати праці (внутрішні накази або розпорядження, які визначали: конкретних працівників або категорії працівників, які підпадали під підвищену кратність; терміни дії цієї кратності; порядок

нарахування тощо);

- положення про преміювання, чинне на підприємстві у 1986 році;

- накази, зміни або додатки, які підтверджують внесення змін до положення про преміювання працівників, залучених до робіт у зоні відчуження).

Також у цьому листі відповідач зазначив, що за період з 01.03.2025 р. по 30.09.2025 р. позивачу було нараховано та виплачено пенсію у наступних розмірах, а саме за період з березня по серпень 2025 року в розмірі 23 610, 00 грн. (щомісячно) та у вересні 2025 року в сумі 17 140, 37 грн.

Надалі представник позивача (адвокат Дзісь А.Р.) звернувся в інтересах ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку пенсії від 28.10.2025 р. з проханням, зокрема, провести перерахунок пенсії позивача, виходячи із середньомісячного заробітку 133 985, 56 грн., а також надати довідку про заробітну плату, згідно з якою, було встановлено середньомісячний заробіток 133 985, 56 грн.

У відповідь на вищевказану заяву ГУ ПФУ в Донецькій області направило представнику позивача лист за №53094-48429/А-02/8-0500/25 від 25.11.2025 р., в якому відповідач зазначив, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, до надання довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, зазначені в довідці, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено виходячи з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної пати, встановленої законом на 01.01.2021 р. згідно пункту 9 Порядку №1210. Також пенсійний орган зауважив, що в умовах введеного в Україні воєнного стану, зважаючи на бойові дії на території Донецької області, оголошену евакуацію, а також небезпеку, на яку наражаються спеціалісти Головного управління, на теперішній час відсутній доступ до паперових пенсійних справ одержувачів. За результатами перевірки електронної бази одержувачів пенсії управлінням з`ясовано, що пенсійна справа ОСОБА_1 не оцифрована, у зв`язку з чим відповідач не має можливості надати копію довідки про заробітну дату.

Не погодившись із діями та позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина 2 статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина 1 статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина 3 статті 22).

Отже, за своїм змістом положення частини 2 статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина 1 статті 58 Конституції України).

Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.

Згідно із статтею 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 р. №6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.

Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України, обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. №6-р/2018).

Також Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).

У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци 11, 14 пункту 5 мотивувальної частини).

Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 р. №6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.

Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Повертаючись до спірних відносин, суд зазначає, що згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 1 Закону №796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011р., якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі – Порядок №1210).

Порядок №1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1210, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1307 від 09.12.2021 р. «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 і від 26 вересня 2012 року №886» внесено зміни до пункту 9 Порядку №1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022 р., у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради №207-7 від 10.06.1986 р., оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.

Як установлено судом, та не заперечується відповідачем, пенсію позивача по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 року на підставі відповідної довідки й доказів протилежного до суду не надано й про існування таких суд не повідомлено.

Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування показників відповідної довідки.

Так, відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 54 Закону №796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Частинами 4 і 5 статті 57 Закону №796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 р. обчислювався відповідно до ст. 54 Закону №796-XII.

З 01.09.2025 р. ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувало пенсію позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону №796-XII.

Водночас, суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону №796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.

Як випливає з обставин справи, ОСОБА_1 не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

За таких обставин з урахуванням вимог законодавства орган Пенсійного фонду України не мав права самостійно, без отримання бажання пенсіонера, змінювати порядок обчислення пенсії позивачу. Тим більше, що застосування обраного відповідачем способу обчислення пенсії призвело до суттєвого зменшення розміру пенсії позивача.

Стосовно питання відсутності в оцифрованому вигляді в електронній пенсійній справі позивача певних документів суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі – Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що орган, що призначає пенсію при прийманні документів перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, ГУ ПФУ в Донецькій області відповідальність за оформлення довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження фактично переклало на позивача.

Проте суд критично ставиться до зазначеної інформації з огляду на те, що відповідачем не надано до суду жодного доказу щодо направлення зазначеного запиту до відповідного підприємства та вчинення будь-яких дій спрямованих на перевірку обґрунтованості та достовірності видачі відповідних документів, які стали підставою для призначення та розрахунку розміру пенсії позивача.

Суд звертає увагу, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до будь-яких довідок, які були наявні в матеріалах пенсійної справи (у паперовій формі) у територіальних органах Пенсійного фонду України не було.

Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування показників відповідної довідки, орган Пенсійного фонду України порушив принцип належного урядування.

Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 р. у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 08.11.2019 р. у справі №815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок «неналежного урядування».

В ухвалі від 02.04.2019 р. у справі №510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов`язків.

У постанові від 21.02.2020 р. у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».

Верховний суд у постанові від 12.04.2021 р. у справі № 219/4550/17 дійшов наступного висновку:

" посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії позивача без урахування відповідної довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, на підставі показників якої пенсійним органом розрахувався розмір пенсії позивача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії без урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження чим самим зменшивши розмір індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії ОСОБА_1 до 2,90126 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 р., виходячи з індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії в розмірі 16,75978.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2026 р.

Суддя О.М. Неклеса