Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №140/9220/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/9220/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – Військова частина НОМЕР_1 , відповідач 1), в якому, з урахуванням клопотань про збільшення позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) підполковника ОСОБА_2 від 25.07.2025 №764-ОС, яким контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу від 25.07.2024 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 , продовжено понад встановлені строки;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 23.07.2025 (який зареєстрований в електронній системі документообігу ІНФОРМАЦІЯ_4 за №9/12/57484/25-Вн від 25.07.2025) про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, далі – Закон №2232-XII), що викладена у відповіді №08/57701/25-Вн від 26.07.2025 на рапорт від в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.07.2025 (який зареєстрований в електронній системі документообігу ІНФОРМАЦІЯ_4 за №9/12/57484/25-Вн від 25.07.2025) про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII), та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час воєнного стану;

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 «По особовому складу» №905-ОС від 25.08.2025, в частині виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення з 25.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 );

визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списку особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС в частині що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_1 ) на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

25.07.2024 між позивачем та відповідачем 1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу.

Згідно із пунктом 3 контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодження сторін на 1 рік з 25.07.2024 по 24.07.2025. Контракт набрав чинності 25.07.2024 на підставі наказу від 25.07.2024 №761-ОС.

23.07.2025 керуючись підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII позивач звернувся до в.о. начальника прикордонного ІНФОРМАЦІЯ_4 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням терміну дії контракту.

26.07.2025 позивач отримав відповідь №08/57701/25-Вн від 26.07.2025, в якій відповідач 1 зазначив, що враховуючи той факт, що молодшим сержантом ОСОБА_1 у встановлені чинним законодавством терміни не було подано рапорт щодо звільнення з військової служби (дата реєстрації рапорту електронній документообігу ІНФОРМАЦІЯ_4 25.07.2025) його контракт було продовжено понад встановлені строки на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022№2102-IX, листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 №08/31454-24-Вих, про що видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.07.2025 №764-OC.

Позивач вважає, що наказ від 25.07.2025 №764-ОС про продовження контракту позивача понад встановлені строки прийнятий без достатніх на те правових підстав, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

В обґрунтування такої позиції вказує, що право військовослужбовця на звільнення військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII виникає за наявності таких обставин: укладання контракту під час дії воєнного стану; закінчення строку дії такого контракту; відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Як вбачається із відповіді №08/57701/25-Вн від 26.07.2025 відповідач 1, керуючись приписами пункту 35 Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі – Положення №1115/2009), зробив висновок, що позивач у встановлені чинним законодавством терміни не подав рапорт щодо звільнення з військової служби, оскільки дата реєстрації рапорту електронній системі ІНФОРМАЦІЯ_9 25.07.2025.

Однак, позивач звертає увагу, що пункт 35 Положення №1115/2009, регулює зовсім інші відносини щодо строку подання рапорту про укладення нового контракту військовослужбовцем у якого закінчується строк його контракту та який має бажання продовжувати проходження військової служби.

У свою чергу норми Положення №1115/2009 не визначають строків подання рапорту про звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії контракту.

При цьому подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням терміну контракту підтверджує його небажання продовжувати службу.

Крім того, на думку позивача, видання оскаржуваного наказу суперечить пункту 3 контракту відповідно до якого зміни та доповнення до контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству. Позивач не надавав таку згоду, будь-які заходи щодо узгодження з позивачем внесення змін доповнень до контракту відповідачем не вживались, спільної згоди сторін внесення змін та доповнень до контракту досягнуто не було.

Щодо відмови відповідача 1 звільнити його з військової служби позивач зазначає, що виконав всі умови необхідні для звільнення його з військової служби, які встановлені підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII, а саме: контракт укладено 25.07.2024 - під час дії воєнного стану (строком на 1 рік); строк дії контракту позивача закінчився; позивач не висловив бажання продовжувати військову службу чи укласти новий контракт, а навпаки подав рапорт про звільнення з військової служби зв`язку із закінченням терміну контракту; абзаци 2, 4 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХII виключають можливість продовження контракту понад встановлені строки за наявності випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII.

Як станом на час укладання позивачем контракту 25.07.2024, так і станом час відмови відповідача у задоволенні рапорту редакція підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII, яка діє і зараз, передбачала припинення контракту та право військовослужбовця на звільнення з військової служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, а абзаци 2, 4 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХII, виключали можливість продовження дії контракту понад встановлені строки.

Позивач укладаючи 25.07.2024 контракт строком на 1 рік розраховував та передбачав конкретні наслідки своїх дій, а саме розраховував на реалізацію права на звільнення з військової служби при закінченні терміну контракту на підставі приписів підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII та враховував заборону на продовження дії контракту понад встановлені строки визначену в абзацах 2, 4 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХII.

Тобто позивач мав легітимні (законні) очікування на реалізацію свого права на звільнення керуючись зазначеними нормами, які були чинними станом на час укладання позивачем контракту 25.07.2024, та продовжують діяти зараз, а тому у зв`язку відмовою відповідача 1 у реалізації права на звільнення, позивач потребує захисту цих очікувань.

Щодо способу захисту порушеного права позивач зазначає, що відповідач 1 за результатами розгляду його рапорту про звільнення з військової служби може прийняти два рішення: задовольнити рапорт і звільнити його з військової служби; відмовити у задоволенні рапорту.

Враховуючи, що відмова відповідача 1 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням терміну контракту на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається (оскільки позивач повністю виконав умови для звільнення з військової служби наведені у підпункті «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII, пунктах 39 та 288 Положення №1115/2009), то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення про звільнення позивача з військової служби, відповідач 1 не має.

Тому з метою виключення подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення з метою уникнення необхідності повторного звернення до суду, і забезпечення виконання рішення, суд може відновити порушене право позивача на звільнення з військової служби шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про звільнення позивача з військової служби.

Також позивач повідомив, що наразі виконав свої обов`язки перед відповідачем 1 згідно з укладеним 25.07.2024 контрактом строком на 1 рік, але вимушений продовжувати проходити військову службу через неправомірну відмову відповідача 1 у реалізації його права на звільнення з військової служби. Будь-які затягування зі звільненням позивача з військової служби лише продовжують порушувати права позивача. Тому єдиним ефективним способом захисту законних очікувань позивача і відновлення порушеного права на звільнення є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням терміну контракту та прийняти рішення про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; прийнято до розгляду клопотання про збільшення позовних вимог та вирішено розгляд справи продовжити проводити з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі другого відповідача – НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (далі – Військова частина НОМЕР_3 , відповідач 2) (а.с. 51-52, 53-54).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 прийнято до розгляду клопотання про збільшення позовних вимог; розгляд справи вирішено продовжити проводити з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі відповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України (далі – відповідач 3) (а.с. 131-132).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.26-30) представник відповідача 1 позовних вимог не визнала та повідомила, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно із наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» №761-ОС від 25.07.2024 позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; укладено контракт про проходження громадянином України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 1 рік з 25.07.2024 по 24.07.2025; зараховано до списку особового складу; поставлено на всі види забезпечення; призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметником другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

Згідно із наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» №764-ОС від 25.07.2025 позивачу продовжено дію контракту понад встановлені строки з 25.07.2025 на період дії воєнного стану.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» №905-ОС від 25.08.2025 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 25.08.2025 як такого, який вибуває для подальшого проходження військової служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Наразі позивач не проходить військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

По суті заявлених позовних вимог, представник відповідач 1 зазначила, що 25.07.2024 між ОСОБА_1 та Вйськовою частиною 9971 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу строком на 1 рік з 25.07.2024 по 24.07.2025.

Однак, до статті 23 Закону №2232-ХII були внесені відповідні зміни, згідно з якими дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Одночасно з цим, до 24.07.2025 позивач не звертався з рапортом про те, що не бажає продовжувати військову службу за контрактом.

На виконання зазначеної норми закону відповідачем 25.07.2025 видано наказ №764-ОС, яким продовжено дію контракту, укладеного з ОСОБА_1 понад встановлені строки з 25.07.2025 на період дії воєнного стану.

Цього ж дня (25.07.2025), після продовження дії контракту понад встановлені строки позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

За результатом розгляду поданого рапорту №9/12/57484/25-Вн від 25.07.2025 позивачу було відмовлено у звільненні, в зв`язку із тим, що контракт було продовжено понад встановлені строки на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 №08/31454-24-Вих, про що видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.07.2025 №764-ОС.

На момент видачі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.07.2025 №764-OC відповідачу 1 не було відомо про те, що позивач не бажає продовжувати проходити військову службу.

Також представник відповідача 1 повідомляє, що у зв`язку із виключенням зі списків особового складу молодшого сержанта ОСОБА_1 з 25.08.2025 як такого, який вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - у відповідача відсутні права щодо призначення, звільнення чи вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби позивачем, адже, позивач не проходить військову у Військовій частині НОМЕР_1 .

Щодо підстав звільнення з військової служби, представник відповідача 1 зазначає, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону 2232-ХПI виникає після закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану, тобто у спірному випадку після закінчення контракту, укладеного позивачем з ДПСУ терміном дії 1 рік з 25.07.2024, тобто після 24.07.2025.

Разом з тим, абзацом 4 частини восьмої статті 23 Закону №2232-XІI встановлено імперативну норму щодо продовження дії контракту понад встановлені строки в період дії воєнного стану.

На реалізацію вказаної норми, начальником НОМЕР_4 прикордонного загону винесено спірний наказ від 25.07.2025 №764-ос та продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Станом на 24.07.2025 (крайній день дії контракту) в розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 не було відомостей/рапорту позивача про небажання продовжувати військову службу.

3 огляду на викладене, представник відповідача вважає, що спірний наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «Про особовий склад» №764-ОС від 25.07.2025 в частині продовження позивачу контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану винесений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема абзацу 4 частини восьмої статті 23 Закону №2232-XІІ та з урахуванням того, що молодший сержант ОСОБА_1 не повідомив про своє небажання продовжувати проходити військову службу.

Станом на момент звернення позивача з рапортом про звільнення (25.07.2025) вже було продовжено дію контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану, а тому позивачу було правомірно відмовлено у задоволенні його звернення щодо звільнення з військової служби за зазначеною ним підставою.

Позовна вимога про зобов`язання розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XІІ, на думку представника відповідача 1, також задоволенню не підлягає, оскільки реалізація вказаної норми можлива лише після закінчення дії контракту, який продовжено понад встановлені строки на період дії воєнного стану (наразі діє воєнний стан).

Зважаючи, що станом на час подання позивачем рапорту від 25.07.2025 дія контракту позивача не закінчилась, а також чинний та законний наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №764-ос, яким продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки на період дії воєнного стану, слід прийти до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Крім того, представник відповідача 1 вказує, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Станом на 09.09.2025 у відповідача 1 відсутні повноваження щодо звільнення чи вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби позивачем, адже, ОСОБА_1 не проходить військову у Військовій частині НОМЕР_1 .

З наведених підстав, представник відповідача 1 вважає, що діяння посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 були в межах та у відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Військової частини НОМЕР_3 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та зазначила, що згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 №939-ОС сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 26.08.2025 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону.

Підставою для видання вказаного наказу є наказ Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС, припис від 25.08.2025 №328-П/9971.

На думку представника відповідача 2, оскаржуваний позивачем наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 №939-OС про зарахування позивача у списки Військової частини НОМЕР_3 - є актом індивідуальної дії відносно позивача, тобто актами одноразового застосування. Станом на час вирішення даної справи, оскаржуваний наказ вичерпав свою дію внаслідок зарахування позивача у списки особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_3 .

Також представник відповідача 2 зазначає, що видаючи наказ про зарахування позивача у списки особового складу Військової частини НОМЕР_3 , виходив з того, що направляючи особу до Військової частини НОМЕР_3 відповідачем 1 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, щодо заборони переміщення позивача. Відповідач 2 не мав права не зарахувати позивача до особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, адже мав беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

Відтак, після направлення позивача на підставі наказу Голови державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669 та припису від 25.08.2025 №328-П/9971 з Військової частини НОМЕР_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону, командування Військової частини НОМЕР_3 не могло відмовити у зарахуванні його до особового складу військової частини.

Оспорюваний наказ було видано саме в межах норм - на підставі наказу вищого органу управління, після фактичного прибуття військовослужбовця до частини, із дотриманням вимог до дати зарахування та змісту наказу.

Враховуючи вищевикладене, наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 №939-ОС є правомірним та виданий у відповідності до вимог законодавства України.

Представник відповідача 2 також зауважує, що позивач обґрунтовує неправомірність наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.08.2025 №393-ОС виключно відмовою Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту на звільнення.

Однак, сам факт подання рапорту не створює заборони на переміщення чи інше кадрове рішення стосовно військовослужбовця, адже закон не пов`язує момент подання рапорту з моментом звільнення. Переміщення позивача до Військової частини НОМЕР_3 не позбавляє його жодного з прав, передбачених законодавством, у тому числі права на подання рапорту про звільнення вже за новим місцем проходження служби.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача 2 вважає заявлені до нього позовні вимоги безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.61-67).

Позивач подав відповідь на відзив відповідача 2, в якій зазначив, що у зв`язку із фактичним припиненням контракту позивача після закінчення його строку та не виявленням позивачем бажання продовжувати службу, подальше проходження позивачем військової служби, зарахування позивача до особового складу відповідача 2 згідно з наказом №939-ОС від 29.08.2025, є незаконним, оскільки є наслідком протиправної бездіяльності відповідача 1, який не виконав свого обов`язку передбаченого підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XІI та не звільнив позивача з військової служби та наслідком видання відповідачем 1 протиправного наказу від 25.07.2025 №764-ОС про продовження контракту позивача понад встановлені строки.

Приймаючи наказ №939-ОС від 29.08.2025, яким позивача, зараховано у списки особового складу відповідача 2 видав цей наказ без урахування усіх обставин та видав наказ, який призвів до несприятливих наслідків для позивача у виді незаконного продовження проходження військової служби після фактичного закінчення строку контракту, з порушенням права позивача на звільнення.

На думку позивача, відповідач 2 приймаючи наказ №939-OС від 29.08.2025, фактично скористався протиправними діями відповідача 1 та ігноруючи ці порушення прийняв незаконне рішення щодо зарахування позивача у списки свого особового складу у власних інтересах.

Отже, підсумовуючи вищевикладене позивач вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача на звільнення з військової служби є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення права позивача на звільнення з військової служби (а.с.94-101).

Відповідач 2 подав заперечення, в яких вказує, що відповідь на відзив за своїм змістом не містить обґрунтованого заперечення проти наведених стороною відповідача обставин та тверджень та у переважній частині обмежена лише викладенням основних (загальних) положень законодавства України та обставин, які вже вказувались у раніше поданих процесуальних документах.

Вказує, що контракт позивача було продовжено чинним наказом рівнозначного органу охорони державного кордону - Військовою частиною НОМЕР_1 . Цей наказ не був скасований, не зупинений і не визнаний незаконним у встановленому порядку, а тому Військова частина НОМЕР_3 не мала жодних повноважень ставити його під сумнів.

Оскаржуваний наказ №939-OC від 29.08.2025 прийнято на підставі наказу Голови ДПСУ, який є обов`язковим до виконання усіма підпорядкованими органами.

Також представник відповідача 2 додатково повідомляє, що на момент видання наказу №939-ОС особова справа позивача - у якій міститься контракт ще перебувала у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач 2 фізично не володів жодними матеріалами особової справи і не міг оцінити зміст або строк дії контракту (а.с.105-110, 113-117).

Представник відповідача 1 подала до суду додаткові пояснення, в яких повторно наголосила, що предметом спору є правомірність продовження контракту і відмови у звільненні на цій підставі. Право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХII виникає після закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану, тобто у спірному випадку після закінчення контракту, тобто з моменту припинення воєнного стану. На момент подачі рапорту про звільнення строк дії контракту не закінчився, а був продовжений у порядку, встановленому законом.

Отже, у відповідача не було підстав для звільнення позивача зі служби, оскільки в імперативному порядку передбачено продовження контракту на період дії воєнного стану, що виключає звільнення з військової служби до його припинення.

Виходячи з положень абзацу 4 пункту 1 частини восьмої статті 23 Закону №2232-XII, цей наказ про продовження дії контракту понад встановлені строки також є правомірним, оскільки на день його прийняття (25.07.2025) норма закону передбачала саме такий строк та порядок продовження контракту.

Крім того, в пункті 1 контракту, підписаного позивачем 25.07.2024, вказано, що ОСОБА_1 добровільно вступає на військову службу і бере на себе зобов`язання протягом дії контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений в Контракті строк проходити військову службу на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Підсумовуючи вищевказане, представник відповідача 1 вважає, що дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу в звільненні є правомірними, та такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України (а.с.123-124).

Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. В обґрунтування такої позиції вказав, що згідно з наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2024 №761-ОС ОСОБА_1 було прийнято на військову службу за контрактом на посадах осіб сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України із запасу та відповідно до пункту 17 Положення №1115/2009, між ним та Державною прикордонною службою України було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, а також присвоєно військове звання «молодший сержант» та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

В подальшому, згідно з наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №764-ОС дію укладеного позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, було продовжено понад встановлені строки - на період дії воєнного стану.

На підставі клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 11.08.2025 №08/7941-25-Вих та клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 15.08.2025 №08/12516-25-Вих, з метою комплектування органів та підрозділів Держприкордонслужби, які спільно зі Збройними Силами України, іншими військовими формуванням сил оборони, приймають участь у відбитті збройної агресії РФ проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій, наказом Голови Держприкордонслужби від 20.08.2025 №1669-0C ОСОБА_1 , який належить до осіб сержантського і старшинського складу, було зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби.

Видання вищезазначеного наказу обумовлено тим, що НОМЕР_4 прикордонний загін структурно належить до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а НОМЕР_2 прикордонний загін - до ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Надалі відповідним наказом начальника 1 прикордонного ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення.

При цьому, станом на 20.08.2025 - день видання наказу від 20.08.2025 №1669-OC, дію укладеного ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №764-ОС було продовжено понад встановлені строки - на період дії воєнного стану, тобто, він був чинним.

На підставі вищезазначеного, представник відповідача 3 вказує, що наказ Голови Держприкордонслужби від 20.08.2025 №1669-ОC в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виданий в межах повноважень та у відповідності з вищезазначеними нормами чинного законодавства.

Крім того наказ Голови Держприкордонслужби від 20.08.2025 № 1669-OC в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, є розпорядчим актом одноразової дії, при цьому, його дія в часі вже закінчилась.

Вказаний наказ жодним чином не впливає на правовідносини щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1 правових підстав для звільнення його з військової служби під час дії воєнного стану.

Також зазначає, що переміщення ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) не позбавляє його жодних прав, передбачених законодавством, у тому числі права на подання рапорту про звільнення з військової служби вже за новим місцем проходження служби.

Отже, сам факт переміщення по службі та зарахування у списки особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби не припиняє це право, а лише визначає інший суб`єкт командування, до якого має бути адресовано рапорт про звільнення з військової служби, оскільки саме до компетенції начальника органу Держприкордонслужби в якому він проходить військову службу на даний час, належить прийняття рішення та видання відповідного наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Фактично переміщення позивача до іншого органу Держприкордонслужби є звичайним кадровим рішенням, яке не порушує жодного з прав позивача, зокрема і права на звільнення з військової служби, у разі наявності у нього такого права.

З наведених підстав представник відповідача 3 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Адміністрації Держприкордонслужби стосовно визнання протиправним та скасування наказу Голови Держприкордонслужби від 20.08.2025 №1669-OC в частині зарахування його у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Просить в задоволені позову відмовити (а.с.150-152).

Позивач подав відповідь на відзив відповідача 3, в якій підтримав позовні вимоги з тих же підстав, які були викладені ним раніше в поданих заявах по суті спору (а.с.138-145).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав із НОМЕР_4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт набрав чинності з 25.07.2024 на підставі наказу від 25.07.2024 №761-ОС (а.с.14-15).

Так, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2024 №761-ОС ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, зараховано до списку особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметником другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) (а.с.31).

Згідно із службовим посвідченням від 25.07.2024 серії НОМЕР_5 позивач займає посаду військовослужбовця підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Позивач звернувся до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортом по команді, в якому просив розглянути питання щодо звільнення його в запас в зв`язку з закінченням терміну дії контракту (а.с.35, зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 25.07.2025).

У відповідь на вказаний рапорт листом від 26.07.2025 №08/57701/25-Вп відповідач 1 повідомив, що враховуючи той факт, що молодшим сержантом ОСОБА_1 у встановлені чинним законодавством терміни не було подано рапорт щодо звільнення з військової служби (дата реєстрації рапорту в електронній системі документообігу ІНФОРМАЦІЯ_4 25.07.2025) його контракт було продовжено понад встановлені строки на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного, стану в Україні» (із змінами), затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 №08/31454-24-Вих, про що видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.07.2025 №764-ОC (а.с.13).

Відповідно до витягу з наказу в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №764-ОС позивачу продовжено дію контракту понад встановлені строки: з 25.07.2025 на період дії воєнного стану (а.с.32).

Згідно із витягом з наказу в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.08.2025 №905-ОС cержанта ОСОБА_1 (П-096096), інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 25.08.2025 (а.с.33).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 №939-ОС позивача, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 26.08.2025. Підстава: наказ Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС, припис від 25.08.2025 №328-П/9971 (а.с.77).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон №2232-ХІІ).

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині п`ятій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема: у мирний час (пункт 1), під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2), під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).

Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі – Закон №3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024, було внесено зміни до деяких законів України, зокрема викладено статтю 26 Закону №2232-ХІІ в новій редакції.

Так, підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) було встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Аналізуючи наведену правову норму, суд приходить до висновку, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає на наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Більше того, зміни внесені до Закону № 2232-ХІІ Законом №3633-ІХ гармонізували між собою положення статті 23 Закону №2232-ХІІ та підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Так відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній станом на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням №1115/2009.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 2 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

Згідно із пунктом 6 Положення №1115/2009 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом №2232-XII.

Нормами пункту 15 Положення №1115/2009 прийняття громадян на військову службу за контрактом здійснюється Головою Державної прикордонної служби України та начальниками органів Держприкордонслужби, які мають право видавати накази по особовому складу згідно з повноваженнями, визначеними пунктом 29 цього Положення.

Згідно із пунктом 17 Положення №1115/2009 з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 18 Положення №1115/2009 перший контракт про проходження військової служби укладається на строки, визначені частинами другою, третьою і п`ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із пунктом 26 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Нормами підпункту 1 пункту 27 Положення №1115/2009 визначено, що днем припинення (розірвання) контракту є, зокрема день закінчення строку контракту.

Відповідно до пункту 30 Положення №1115/2009 контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою органу Держприкордонслужби. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.

Згідно із пунктом 35 Положення №1115/2009 для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення.

Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Строки, зазначені в абзацах першому та другому цього пункту, можуть бути скорочені за згодою сторін, але не менше ніж до двох тижнів.

Відповідно до пункту 39 Положення №1115/2009 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та своєчасно не виявили бажання укласти новий контракт, звільняються з військової служби в установленому порядку.

Чинна редакція пункту Положення №1115/2009 визначає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та своєчасно не виявили бажання укласти новий контракт, звільняються з військової служби в установленому порядку, крім випадків, визначених пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ.

Нормами пункту 41 Положення №1115/2009 передбачено, що про продовження строку контракту про проходження військової служби видається наказ.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону №2232-ХІІ, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та НОМЕР_4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України укладеного контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Контракт набрав чинності з 25.07.2024 на підставі наказу від 25.07.2024 №761-ОС (а.с.14-15).

Пунктом 3 вказаного контракту передбачено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 1 рік з 25.07.2024 по 24.07.2025.

Таким чином, вказаний контракт був підписаний під час дії воєнного стану, який введений на території України з 24.02.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортом від 23.07.2025 про звільнення з військової служби (а.с.17).

За встановленим порядком вказаний рапорт було погоджено в.о. заступником начальника загону – коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування, який клопотав по суті рапорту (а.с.35) та зареєстровано у Військовій частині НОМЕР_1 25.07.2025 за вх. №9/12/57484/25-Вн (а.с.34).

У відповідь на вказаний рапорт від 26.07.2025 №08/57701/25-Вп, відповідач 1, посилаючись на пункту 35 Положення №1115/2009, вказав що молодшим сержантом ОСОБА_1 у встановлені чинним законодавством терміни не було подано рапорт щодо звільнення з військової служби (дата реєстрації рапорту в електронній системі документообігу ІНФОРМАЦІЯ_4 25.07.2025), у зв`язку із чим його контракт було продовжено понад встановлені строки на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного, стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 №08/31454-24-Вих (а.с.13).

Відповідно до витягу з наказу в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.07.2025 №764-ОС позивачу продовжено дію контракту понад встановлені строки: з 25.07.2025 на період дії воєнного стану (а.с.32).

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача 1 про автоматичне продовження строку дії контракту з огляду на неповідомлення позивачем про небажання продовжувати військову службу не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту, оскільки нормами пункту 35 Положення №1115/2009 визначено необхідність подання військовослужбовцем такого рапорту виключно для укладення нового контракту, якщо останній виявив таке бажання.

Також суд констатує, що згідно з пунктом 1 контракту позивач добровільно вступає на військову службу за контрактом і взяв на себе зобов`язання за наявності бажання продовжити військову службу після закінчення строку дії контракту це пізніше ніж за три місяці до дня закінчення цього строку подати відповідний рапорт у порядку підпорядкування посадовій особі, уповноваженій укладати новий контракт.

Натомість у даному випадку, подавши рапорт про звільнення, військовослужбовець (позивач) навпаки висловив своє не бажання продовжувати військову службу.

У матеріалах справи також відсутні відомості про те, що Військова частина НОМЕР_1 у тримісячний строк до завершення контракту зверталась до позивача з пропозицією про продовження строку дії контракту від 24.07.2024.

Крім того, аналіз пунктів 30 та 31 Положення №1115/2009, якими нормативно врегульовано порядок укладення контракту, дає можливість суду дійти висновку, що оскільки контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту, один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця, а відтак будь які зміни, які вносяться у такий контракт, повинні узгоджуватись сторонами укладення такого, підписувати зміни повинні сторони, які погодили внести такі зміни, отримавши свій примірник, як доказ погодження волевиявлення.

Наведене кореспондує пункту 4 контракту, підписаного позивачем та відповідачем 1, де зазначено, що зміни та доповнення до контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

Однак, відповідачем 1 не доведено, що позивачем надавалась згода чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби, будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Натомість у даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Відтак, відповідач 1 на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) зобов`язаний був звільнити позивача з військової служби у зв`язку із закінченням строку служби з 25.07.2025.

На думку суду, передбачена підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII підстава звільнення з військової служби у період дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, є гарантією встановлення розумного строку військової служби для осіб, які добровільно вступили на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану.

Із настанням обставини закінчення строку контракту у військовослужбовця виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління – обов`язок забезпечити його реалізацію.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач мав право на звільнення зі служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яке він і реалізував, звернувшись до командування Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом.

При цьому, судом встановлено дотримання позивачем законодавчо визначеної процедури звільнення з військової служби за контрактом, а саме: подання рапорту, небажання продовжувати військову службу, закінчення строку дії контракту, укладання контракту під час дії воєнного стану, що свідчить про протиправну відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, викладену в листі №08/57701/25-Вн від 26.07.2025 та наявність підстав для скасування наказу в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 25.07.2025 №764-ОС «По особовому складу» про продовження ОСОБА_1 дії контракту понад встановлені строки, з 25.07.2025 року на період дії воєнного стану.

Також матеріалами справи підтверджується, що після прийняття вказаного наказу, ІНФОРМАЦІЯ_12 звернулося до Адміністрації Державної прикордонної служби України із листом від 11.08.2025 №08/7941-25-Вих в якому повідомило, що керівництво ІНФОРМАЦІЯ_13 пропонує розглянути для доукомплектування органів ІНФОРМАЦІЯ_11 сержанта ОСОБА_1 (П-096096), інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.153).

На лист ІНФОРМАЦІЯ_10 від 11.08.2025 №08/7941-25-Вих, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_11 листом від 15.08.2025 №08/12516-25-Вих повідомило, що не заперечує щодо переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, сержанта ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби у розпорядження: начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (а.с.154).

На підставі вищезазначених листів, відповідно до витягу із наказу голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із підпунктом 2 пункту 127 Положення (а.с.155).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордоного загону Державної прикордонної служби України від 25.08.2025 №905-ОС cержанта ОСОБА_1 (П-096096), інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 25.08.2025 (а.с.33).

Згідно із витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2025 №939-ОС позивача, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 26.08.2025. Підстава: наказ Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС, припис від 25.08.2025 №328-П/9971 (а.с.77).

Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи не встановлено порушення вимог чинного законодавства при винесенні наказу Голови Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 №1669-ОС, наказу в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону «По особовому складу» №905-ОС від 25.08.2025 та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) від 29.08.2025 №939-ОС.

Крім того, визнання протиправними та скасування вказаних наказів в судовому порядку не матиме наслідком відновлення прав позивача в контексті спірних правовідносин та заявлених ним підстав позову, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 46 Положення №1115/2009 у разі переміщення військовослужбовця по службі з одного органу Держприкордонслужби до іншого для дальшого проходження військової служби контракт про проходження військової служби не припиняється.

Організацію і механізм обліку особового складу Державної прикордонної служби України в мирний час і в особливий період визначає Інструкція з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 №468 (далі – Інструкція №468).

Відповідно до пункту 23 Інструкція №468 у разі вибуття військовослужбовця до нового місця служби його особова справа в місячний строк надсилається до органу Держприкордонслужби, у який призначений військовослужбовець.

Як встановлено судом, згідно із наказом в.о. начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №905-ОС від 25.08.2025 позивача виключено зі списків особового складу вказаної військової частини та відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) від 29.08.2025 №939-ОС ОСОБА_1 зараховано до списку особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, де останній наразі проходить військову службу.

У відзиві представник Військової частини НОМЕР_1 повідомляє, що у зв`язку із виключенням зі списків особового складу молодшого сержанта ОСОБА_1 з 25.08.2025 як такого, який вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у відповідача 1 відсутні права щодо призначення, звільнення чи вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби позивачем, адже, позивач не проходить військову у Військовій частині НОМЕР_1 .

Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України у відзиві на позовну заяву також вказує про те, що сам факт переміщення по службі та зарахування у списки особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби не припиняє право на звільнення з військової служби, а лише визначає інший суб`єкт командування, до якого має бути адресовано рапорт про звільнення з військової служби, оскільки саме до компетенції начальника органу Держприкордонслужби в якому він проходить військову службу на даний час, належить прийняття рішення та видання відповідного наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить із того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби, а може лише зобов`язати відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Враховуючи той факт, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець, а також те, що відповідно до пункту 23 Інструкції №468 особова справа ОСОБА_1 у місячний термін з дня вибуття його із Військової частини НОМЕР_1 мала бути передана відповідачу 2, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги зобов`язального характеру шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, з урахування висновків суду викладених у даному рішенні.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 00034039) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», викладену в листі №08/57701/25-Вн від 26.07.2025.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 25.07.2025 №764-ОС «По особовому складу» про продовження ОСОБА_1 дії контракту понад встановлені строки, з 25.07.2025 на період дії воєнного стану.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахування висновків суду викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк