Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №140/16131/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/16131/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмову протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.01.2026, просить визнати протиправною відмову у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; скасувати п. 2.5 наказу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) від 19.01.2026 №70-ОС; зобов`язати звільнити з військової служби сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.01.2023 ОСОБА_1 укладено контракт з ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про проходження військової служби терміном на 3 роки з 19.01.2023 по 18.01.2026.

20.11.2025 позивач подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Однак, листом №08/93050/25-Вн від 12.12.2025 відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби з тих підстав, що на момент укладення Контракту була чинна інша редакція Закону №2232-ХІІ, яка не містила такої підстави для звільнення як підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 08.01.2025 відповідач - Військова частина НОМЕР_1 позовних вимог не визнає та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що 21.11.2025 сержант ОСОБА_1 звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 із рапортом про звільнення з військової служби (зареєстрований за №2/04.4/87104/25-вн) на підставі пункту 3 частини 5 пiдпункту «ж» статті 26 Закону України «Про вiйськовий обов`язок та вiйськову службу», а саме: у зв`язку з закiнченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати вiйськову службу) у разi закiнчення строку контракту, укладеного пiд час дiї воєнного стану. Станом на день звернення із рапортом про звільнення строк дії контракту, укладеного з позивачем, не закінчився. Листом від 12.12.2025 №08/93050/25-вн позивача було повідомлено, що у задоволенні його рапорту про звільнення відмовлено, у зв`язку із відсутністю правових підстав та зазначено про можливість оскарження такої відповіді.

Відповідач зазначає, що станом на дату укладення Контракту (19.01.2023), строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-XII, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Зі змінами, внесеними Законом №3633-IX (який набув чинності 18.05.2024), строки військової служби під час дії особливого періоду передбачені частиною 8 статті 23 Закону №2232-XII. Так, відповідно до цих змін, строки військової служби під час дії особливого періоду 2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. Однак, Закон №3633-IX не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, зокрема й до спірних у межах даної справи. Тобто, норми Закону №3633-IX, яким були внесені зміни до Закону №2232-XII, включно з впровадженням підстави для звільнення з військової служби передбаченої підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід застосовувати до правовідносин які виникли після 18.05.2024. То ж, умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024. Окрім того, зазначає, що п. 41 Положення 1115/2009 вказує, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Тобто, таке продовження відбувається автоматично і без прямого волевиявлення військовослужбовця. Відповідно до п. 7 Контракту укладеного між Позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 контракт набирає чинності 19.01.2023. Тобто, контракт був укладений та набув чинності до внесення відповідних змін щодо підстав для звільнення з військової служби до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (до 18.05.2024). А отже, зазначена підстава для звільнення не поширюється на правовідносини, які виникли до набуття нею законної сили. На момент укладання Контракту 19.01.2023 діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки. Також відповідач звертає увагу, що в пункті 1 Контракту, підписаного позивачем 19.01.2023, вказано, що ОСОБА_1 добровільно вступає на військову службу і бере на себе зобов`язання протягом дії Контракту, а в разі настання особливого періоду – понад установлений в Контракті строк проходити військову службу на посадах осіб сержантського та старшинського складу. Тобто позивач своїм підписом засвідчив власну згоду проходити військову службу понад встановлений строк у разі настання встановлених Контрактом обставин.

З наведених підстав представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову повністю.

23.01.2026 представником позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог. Зокрема, посилаючись на те, що відповідачем долучено до матеріалів справи витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2026 №70-ОС, відповідно до п. 2.5 якого в односторонньому порядку продовжено дію контракту понад встановлені строки сержанту ОСОБА_1 (П-079126), інспектору прикордонної служби вищої категорії - начальнику другої групи інспекторів прикордонної служби (оператору БпАК) першого відділення інспекторів прикордонної служби сьомої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), з 19.01.2026 на період дії воєнного стану, представник позивача, в доповнення до первинних позовних вимог, просить скасувати п. 2.5 наказу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) від 19.01.2026 №70-ОС.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на підставі контракту, укладеного 19.01.2023 з ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу строком на 3 роки з 19.01.2023 по 18.01.2026 (а. с. 15-16).

20.11.2025 сержант ОСОБА_1 звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 із рапортом про звільнення з військової служби (зареєстрований за №2/04.4/87104/25-вн) на підставі пункту 3 частини 5 пiдпункту «ж» статті 26 Закону України «Про вiйськовий обов`язок та вiйськову службу», а саме: у зв`язку з закiнченням строку служби (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати вiйськову службу) у разi закiнчення строку контракту, укладеного пiд час дiї воєнного стану (а. с. 18) .

Листом №08/93050/25-Вн від 12.12.2025 відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби з тих підстав, що на момент укладення Контракту 19.01.2023 була чинна редакція Закону №2232-ХІІ, яка не містила такої підстави для звільнення як підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану (а. с. 8-10)

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України №706-ОС від 19.01.2026 сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби вищої категорії категорії - начальнику другої групи інспекторів прикордонної служби (оператору БпАК) першого відділення інспекторів прикордонної служби сьомої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), продовжено дію контракту з 19.01.2026 на період дії воєнного стану.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби, а також наказ про продовження дії контракту протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною другою цієї статті передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на різних підставах, які розділено на три умови, а саме: у мирний час, під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а також під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Так, за приписами підпунктів «а» пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту лише у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану).

У свою чергу, за приписами пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на момент укладення контракту) визначено наступні підстави за яких контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Між тим, приписи пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232 (в редакції з 18.05.2024) визначали, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (підпункт «ж») у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Тобто приписами підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII закріплено, що звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, може бути лише у випадку, коли такий контракт укладено під час дії воєнного стану.

Таким чином, з приведеного вбачається, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану не передбачена така умова звільнення з військової служби як закінчення строку дії контракту, який було укладено до початку воєнного стану.

В свою чергу, частина сьома статті 26 Закону №2232-XII наголошує, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на момент видання наказу про продовження дії контракту позивача 19.01.2026) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Схожі приписи містились також і у пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на момент ухвалення оспорюваного наказу від 19.01.2026), зокрема, під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Водночас, кожна із редакцій статті 23 Закону №2232-ХІІ містила положення про те, що в особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, з приведених вище приписів статті 23 Закону №2232-ХІІ вбачається, що, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, серед інших причин звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, визначено і пункт «ж» - у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктом 26 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Законом №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, було внесено зміни до деяких законів України, зокрема викладено статтю 26 Закону № 2232-ХІІ в новій редакції.

Так, підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) було встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Тобто приписами підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232 закріплено, що звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, може бути лише у випадку, коли такий контракт укладено під час дії воєнного стану.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 №478/2025, від 20.10.2025 №793/2025 і від 12.01.2026 №40/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб та з 03.02.2026 на 90 діб.

Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 04.05.2026.

Таким чином, військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби у період з 24.02.2022 по 04.05.2026, підлягають звільненню з військової служби у разі закінчення строку відповідного контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Водночас суд зауважує, що абзац четвертий пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ не передбачає можливість продовження дії такого контракту на період дії воєнного стану без згоди на це самого військовослужбовця.

Суд встановив, що у період дії в Україні воєнного стану (19.01.2023) позивач уклав з начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу, пунктом 3 якого закріплено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки з 19.01.2023 по 18.01.2026 (а. с. 15-16).

20.11.2025 позивач подав командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби, тобто він не висловив бажання продовжувати військову службу після закінчення дії Контракту від 19.01.2023, тому відповідач відповідно до Контракту від 19.01.2023 на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) зобов`язаний був звільнити позивача з військової служби у зв`язку із закінченням строку служби з 18.01.2026, однак листом №08/93050/25-Вн від 12.12.2025 відповідач протиправно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту від 20.11.2025 про звільнення з військової служби, відтак таку відмову слід визнати протиправною, оскільки небажання укладати новий контракт в силу підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є визначальною обставиною для припинення проходження позивачем військової служби.

Що стосується винесення відповідачем оскаржуваного наказу №706-ОС від 19.01.2026, яким сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби вищої категорії категорії - начальнику другої групи інспекторів прикордонної служби (оператору БпАК) першого відділення інспекторів прикордонної служби сьомої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), продовжено дію контракту з 19.01.2026 на період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.

Приписами абзацу 9 пункту 41 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), за яким під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу 19.01.2026, законодавством була передбачена можливість продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті (пункт 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Як вже було зазначено вище, відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту.

Вищенаведене положення стосується лише тих осіб, які уклали контракт під час воєнного стану. Якщо контракт було підписано до 24.02.2022 зазначена підстава не застосовується. Контракт автоматично продовжується до завершення воєнного стану.

Тобто автоматичне продовження контракту можливе лише у випадку його укладання до оголошення в Україні військового стану. В іншому випадку, у разі закінчення дії контракту, за згодою сторін можливе укладання нового контракту із встановленням нового строку його дії.

В даному випадку, судом встановлено, що Контракт між позивачем та в/ч НОМЕР_1 укладено 19.01.2023, тобто під час дії військового стану, строком на три роки.

Відповідно до частини 8 статті 23 Закону №2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Таким чином положення частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ передбачають виключення із правила, коли дія контракту продовжується понад встановлені строки, зокрема, у випадку визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Проте, як встановлено судом із змісту рапорту від 20.11.2025 та встановлено з матеріалів справи, докази висловлення позивачем бажання продовжувати військову службу після закінчення строку такого контракту відсутні, що є визначальною обставиною для припинення проходження позивачем військової служби.

Таким чином, у позивача, на підставі приписів пп. «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній як на дату прийняття оскаржуваного наказу) виникло право на звільнення з військової служби після закінчення строку контракту.

Водночас, аналіз пункту 30 та пункту 31 Положення №1115/2009, якими нормативно врегульовано порядок укладення контракту, дає можливість суду дійти висновку, що оскільки контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракт, а один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця, а відтак будь які зміни, які вносяться у такий контракт, повинні узгоджуватись сторонами укладення такого, підписувати такі зміни повинні сторони, які погодили внести такі, отримавши свій примірник, як доказ погодження волевиявлення.

Як це врегульовано п.31 Положення №1115/2009, оскільки контракт є підставою для видання наказу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, про продовження військової служби за новим контрактом, про залишення військовослужбовця на службі понад граничний вік перебування на військовій службі, відтак і внесення змін у контракт щодо строку дії такого водночас за погодженням сторін контракту, є підставою прийняття наказу, як управлінського документа щодо введення таких змін в дію.

Наведене кореспондує пункту 4 Контракту, підписаного позивачем та відповідачем, де зазначено, що зміни та доповнення до Контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

Між тим, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.01.2025 №70-ОС щодо продовження дії контракту понад встановлені строки без попередньо внесення у контракт від 19.01.2023 змін сторонами контракту, перебував поза межами правового поля.

Більше того, самостійне продовження відповідачем терміну дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану суперечить пункту 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII та абз.9 пункту 41 Положення №1115/2009 та пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону №2232-XII.

У контексті наведеного суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». ЄСПЛ у цій справі зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідачем в односторонньому порядку без узгодження з позивачем протиправно продовжено строку дії його контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) від 19.01.2025 №70-ОС є протиправним, оскільки прийнятий без правових підстав, а відтак є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка викладена у листі №08/93050/25-Вн від 12.12.2025, у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2025 №70-ОС «По особовому складу» про продовження дії контракту понад встановлені строки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський