Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №140/16276/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/16276/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1) про визнання протиправними дії щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.07.2025; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 22.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.02.2007 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років, яка передбачена нормами Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII). У зв`язку з досягненням пенсійного віку на підставі поданої заяви позивачу з 22.07.2025 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для визначення розміру пенсії за віком відповідачем 1 було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.

Позивач вважає, що своїми діями ГУ ПФУ у Волинській області порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такого виду пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (у цьому разі за 2022-2024 роки).

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 22.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, яка відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області із прийняттям відповідного рішення про перерахунок пенсії. При цьому на підставі вказаного рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області обчислено розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (три роки, що передує року призначення пенсії), оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, немає підстав, так як положення статті 40 вказаного Закону застосовуються саме при призначенні пенсії, а не її перерахунку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено ГУ ПФУ в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач-2).

ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву від 21.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив та в задоволенні позову просив відмовити у зв`язку з відсутністю на те правових підстав, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, немає підстав, так як положення статті 40 вказаного Закону застосовуються саме при призначенні пенсії, а не її перерахунку.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 у період 01.02.2007 по 21.07.2025 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

22.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого №032350032902 від 31.07.2025 ОСОБА_1 з 22.07.2025 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії за 2014-2016 роки, що підтверджується розрахунком «Форма РС-право» (а. с. 22-28).

На звернення представника позивача 24.11.2025до ГУ ПФУ у Волинській області про надання інформації про причини розрахунку пенсії із застосуванням середнього заробітку за три попередні роки 2014-2016 в сумі 3764,40 грн, листом від 28.11.2025 №0300-0202-8/80309 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило представника позивача, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, немає підстав, так як положення статті 40 вказаного Закону застосовуються саме при призначенні пенсії, а не її перерахунку.

Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та неврахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (частина перша статті 5 Закону №1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до положень статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону №1058-ІV).

Тобто, Законом №1058-IV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом №1058-IV.

Разом з тим, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Тобто чинне законодавство України передбачає також призначення пенсії особі за вислугу років.

Як встановлено судом з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 01.02.2007 за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 26 Закону №1058-ІV. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.

З 22.07.2025 позивачу на підставі його заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Тернопільській області призначено пенсію за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з положеннями частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

З огляду на те, що Закон №2262-XII передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше 22.07.2025, суд вважає, що в спірній ситуації переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону відсутнє.

Верховний Суд України у своїй постанові від 09.06.2016 у справі №21-550а15 та Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №465/5246/17 висловили позицію, згідно з якою при переведенні з пенсії призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ на пенсію відповідно до Закону №1058-ІV показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (№577/2576/17) погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 1-6331а15), про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом №2262-XII, а в подальшому пенсію за віком за Законом №1058-IV, то при розрахунку пенсії за віком такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24.

Крім того, у постанові від 30.09.2025 у справі № 460/26237/23 Верховний Суд зазначив, що «…у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону №1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, такий перехід не може вважатися «переведенням на інший вид пенсії» в розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення”.

Аналізуючи наведені відповідачем аргументи щодо обчислення пенсії позивача за віком з урахуванням покажчика середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 роки, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Разом з тим, відповідач-2 здійснив обчислення пенсії позивача за віком з 22.07.2025 з урахуванням покажчика середньої заробітної плати по країні за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто застосував алгоритм, встановлений пунктом 4-3 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV.

При цьому, відповідач-2 заперечує право позивача на перерахунок його пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (22.07.2025), тобто за 2022-2024 роки.

Такий розрахунок суд вважає необґрунтованим та безпідставним, позаяк вищевказана правова норма підлягає застосуванню при перерахунку з 01.10.2017 пенсій, призначених відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Однак, за обставинами справи, пенсія позивачу підлягає призначенню за нормами іншого закону.

Крім того, суд зазначає, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.

Позивачу до моменту виникнення спірних відносин було призначено пенсію відповідно до Закону №2262, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії відповідно до Закону №2262, а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.

Оскільки пенсія за Законом №2262 і пенсія за віком за Законом №1058 передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за Законом №2262, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.

Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше 22.07.2025.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 359/4709/17, від 21.02.2019 у справі № 211/2459/17, від 28.11.2019 у справі №647/1699/16-а, від 31.07.2019 у справі №720/208/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №2262-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.

При цьому статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина третя статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Таким чином, при зверненні із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV. Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має застосуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.

Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі – Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Так у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії від 22.07.2025 розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області та за результатом її розгляду прийнято рішення №032350032902 від 31.07.2025 про перерахунок позивачу пенсії згідно Закону №1058-ХІІ з 22.07.2025.

Необхідно зазначити, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у цій справі є саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення №032350032902 від 31.07.2025 про перерахунок пенсії.

При цьому, дії ГУ ПФУ у Тернопільській області щодо не застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні пенсії по віку з 22.07.2025 виразилась саме у прийнятті вказаного вище рішення.

Відтак, суд у даній справі прийшов до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Тернопільській області №032350032902 від 31.07.2025 та його скасування, оскільки визнання протиправними дій не є ефективним способом поновлення порушеного права позивача.

Крім того, з огляду на приписи Порядку № 22-1 процедура призначення пенсії за віком в даному випадку покладена на ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку відповідати за цим позовом. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області буде здійснювати позивачу виплату пенсії після її перерахунку.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, на підставі зібраних та досліджених доказів та встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №032350032902 від 31.07.2025 в частині обчислення розміру призначеної позивачу відповідно до Закону №1058-IV пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити позивачу з 22.07.2025 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

Частинами першою, третьою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

І хоч позов задоволено частково, однак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області (згідно з рішенням якого позивачу було обчислено пенсію із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом) необхідно стягнути судовий збір у сумі 968,96 грн (у розмірі, визначеному для однієї вимоги немайнового характеру), сплата якого підтверджується квитанцією від 19.12.2025 №4630-2532-2549-8131 (а. с. 5).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, код ЄДРПОУ 13358826), Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Майдан Волі, 3; код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №032350032902 від 31.07.2025 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 22.07.2025 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський