Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №687/992/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 687/992/25>

Провадження № 22-ц/820/378/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області в складі судді в складі судді Борсука В.О. від 18 листопада 2025 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року позивач ТОВ «Факторинг партнерс», звертаючись в суд з цим позовом, вказував, що між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua) укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 62355398. Відповідно до умов кредитного договору товариство взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 3000 грн.; - строк користування кредитними коштами 730 днів, з 02.04.2024 по 01.04.2026 (включно). ТОВ «ЕкоФін» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачці кредитні кошти.

Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 15575 грн., яка складається з 2500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12700 грн. заборгованості за відсотками, 375 грн. заборгованості за відсотками з моменту відступлення права вимоги.

08.09.2025 року було укладено договір факторингу № 08-09/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 62355398. Тому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 15575 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитним договором в сумі 5500 грн., судовий збір у сумі 865,04 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3213,90 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факторинг партнерс» просить рішення суду в частині відмови у стягненні процентів в повному обсязі скасувати та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що розмір заборгованості за процентами не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. При цьому суд помилково послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року, відповідно до якої суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Натомість проценти, встановлені умовами кредитного договору №62355398, є платою за користування кредитними коштами і не маються правової природи відповідальності. Відповідачка, підписавши кредитний договір, підтвердила, що ознайомлена з умовами договору, розуміє їх та погоджується з ними.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 02.04.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит/Кредитний договір №62355398, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) 3000 грн.

Згідно п. 2.3. договору строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається з 02.04.2024 та закінчується 01.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що дисконтний (пільговий період) складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.04.2024 (рекомендована дата платежу).

Згідно п. 2.5 договору поточний період складає 716 день, що настає з дня наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 01.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

За пунктом 2.6 договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять – 0,01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 2.7 договору).

18.04.2024 року ТОВ «Еко Фін» та відповідачка уклали додатковий договір про пролонгацію №1/62355398, відповідно до умов якого сторони погодили пролонгувати дисконтний період до 02.05.2024 року, дисконтний період складає 31 день, поточний період складає 699 днів.

Згідно виписки АТ «Універсал Банк» за період з 02.04.2024 року по 03.10.2025 року 02.04.2024 року на карту ОСОБА_1 зараховано кошти в розмірі 3000 грн.

08.09.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 08-09/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 62355398.

Згідно реєстру боржників від 08.09.2025 року заборгованість за договором станом становить 15200 грн., з яких 2500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12700 грн. заборгованості за процентами.

Станом на 16.09.2025 року заборгованість відповідачки за договором про споживчий кредит №62355398 від 02.04.2024 року становить 15400 грн., з яких 2500 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 12900 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Згідно наданого розрахунку ТОВ «Факторинг Партнерс» у період з 09.09.2025 року по 16.09.2025 року здійснено нарахування процентів у сумі 200 грн., а також відповідачем було сплачено заборгованість за кредитом в розмірі 1010 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за користування кредитом не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, нараховані кредитором проценти у розмірі 12900 грн. перевищують розмір неповернутого кредиту більш ніж у п`ять разів, а тому підлягають стягненню в розмірі тіла кредиту, 3000 грн.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цього висновку суду є безпідставними, зважаючи на таке.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору сторонами та отримання відповідачкою кредиту на умовах, визначених договором про споживчий кредит/кредитним договором №62355398 від 02.04.2024 року.

ТОВ «Факторинг партнерс» станом на 16.09.2025 року нарахувало 15400 грн. заборгованості, з яких 2500 грн. - тіло кредиту, 12900 грн. заборгованість за простроченими процентами.

За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору; якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідно до пункту 5 частини 3статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції правильно констатував, що позивач просить стягнути з відповідачки проценти у розмірі 12900 грн., що перевищує розмір неповернутого кредиту більш ніж у п`ять разів, що не відповідає засадам справедливості та добросовісності.

З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а тому підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19 лютого 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк