Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №607/19348/21 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19348/21Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/183/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря — Дідух М.Є.

та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишина В.Й., представника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції — Кацан А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/19348/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року, постановлену суддею Позняком В.М., у справі за поданням старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції — Кацан А.Б. звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 — задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 607/19348/21 від 22.02.2022, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В.Й. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутнє злісне ухилення щодо виконання рішення, через те, що їй не було відомо про рішення та виконавче провадження про стягнення з неї коштів.

В матеріалах справи відсутні відомості про вручення листів, викликів ОСОБА_1 до ДВС, тому твердження виконавця про належне повідомлення є необґрунтованим.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

Отже, невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У справі, немає доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його намірів ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, виконавцем не надано.

Долучені до подання копії матеріалів виконавчого провадження не свідчать про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішеннями обов`язків у виконавчих провадженнях в розумінні ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на предмет розгляду даної категорії справ, саме виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, оскільки сама по собі наявність в провадженні виконавця на виконанні виконавчих листів, не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Янчишин В.Й. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В.Й. подану апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції — Кацан А.Б. апеляційної скарги не визнала, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № 7896204, у складі якого перебувають виконавчі провадження:

1) ВП № 69568945 з примусового виконавчого листа № 607/19348/21 виданого 22.02.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди нежитлових приміщення від 06 лютого 2019 року в розмірі 2100 дол США,що еквівалентно 58446 грн та 22849,72 грн заборгованість за спожитий природний газ та 908 грн сплаченого судового збору.

2) ВП № 75782226 з примусового виконавчого листа № 607/3105/24 виданого 06.08.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором позики від 01.08.2021 у сумі 67675 доларів США з яких: 42000 доларів США основного боргу, 25200 доларів США процентів за користування кредитом за період 01.08.2021 по 30.11.2021, 475 доларів США 3 % річних за період з 01.12.2021 по 24.02.2022. Стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за Договором позики від 01.08.2021 у сумі 73314 євро 60 центів з яких: 45500 євро основного боргу, 27300 євро процентів за користування кредитом за період 01.08.2021 по 30.11.2021, 514 євро 60 центів 3% річних за період з 01.12.2021 по 24.02.2022. Стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 14650 гривень 15 копійок судового збору.

3) ВП № 77927650 з примусового виконавчого листа № 607/24217/23 виданого 30.01.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3055,27 доларів США суми позики, згідно договору позики, оформленого розпискою від 30.08.2021 року.

Загальна сума боргу яка підлягає стягненню 6 311 527,32 грн.

Стягнуто в процесі виконання з арештованих рахунків 39007,28 грн.

05.08.2022, 16.08.2024, 29.04.2025 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та винесено постанови про стягнення виконавчого збору (т. 1 а.с. 85-86, 166, 231).

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Боржником декларація про доходи та майно не подана.

05.08.2022, 16.08.2024, 29.04.2025, 07.09.2025. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Також, державним виконавцем у рамках виконавчого провадження з метою виявлення доходів та майна боржника неодноразово направлялися запити до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржника юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи, до Міністерства внутрішніх справ України - відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, в реєструючі установи для перевірки майнового стану боржника - гідно відповіді на запит № 59/07-2 від 03.02.2025 до ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернополі, згідно відповіді на запит № 28 від 06.02.2025 до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в Тернопільському районі Тернопільської області не проведена, згідно відповіді на запит від 07.02.2025 до ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області - с/г та інші механізми за боржником не зареєстровані, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.09.2025 за № 442581653 встановлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

Викликом державного виконавця від 05.08.2022, ОСОБА_1 зобов`язана з`явитись до виконавця 11.08.2022 о 9:30 за адресою: АДРЕСА_1 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Боржник не з`явилась, не повідомила причин неявки.

20.10.2024 виходом державного виконавця для перевірки майнового стану за місцем реєстрації боржника, встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться діюча автошкола «Форсаж», боржник за даною адресою не проживає. 20.02.2025 на адресу відділу надійшла заява вх. № 3702 від стягувача про фактичне місце проживання боржника за адресою АДРЕСА_3 .

17.03.2025 виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_3 не вдалось перевірити майновий стан боржника, на чисельний стукіт у двері ніхто не відчинив, про що складено акт державного виконавця.

Згідно відповіді на запит №: 248190427 від 31.01.2025 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону: Номер відповіді: 1512357411 Дата перетину кордону: 24.10.2024 04:19 Виїзд; Номер відповіді: 1512415372 Дата перетину кордону: 24.10.2024 18:28 В`їзд; Номер відповіді: 1513670656 Дата перетину кордону: 06.11.2024 04:21 Виїзд; Номер відповіді: 1513732894 Дата перетину кордону: 06.11.2024 21:14 В`їзд; Номер відповіді: 1515366382 Дата перетину кордону: 27.11.2024 04:29 Виїзд; Номер відповіді: 1515416413 Дата перетину кордону: 27.11.2024 19:05 В`їзд; Номер відповіді: 1519281958 Дата перетину кордону: 08.01.2025 03:15 Виїзд; Номер відповіді: 1519283349 Дата перетину кордону: 08.01.2025 03:50 В`їзд; Номер відповіді: 1519286969 Дата перетину кордону: 08.01.2025 05:02 Виїзд; Номер відповіді: 1519352120 Дата перетину кордону: 08.01.2025 20:44 В`їзд, ПІБ боржника: ОСОБА_5 , ПІБ боржника латинськими літерами: VASYNIUK KATERYNA, Вид документу: закордонний паспорт Серія, номер документу/ID карта: НОМЕР_1 , Громадянство: Україна.

Викликом державного виконавця від 31.01.2025, ОСОБА_1 зобов`язана з`явитись до виконавця 10.02.2025, 11:00 за адресою: АДРЕСА_4 , щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Виклик направлено рекомендованим листом №0601107792334 від 31.01.2025.

10.02.2025 складено акт державного виконавця, про неявку боржника без поважних причин.

Викликом державного виконавця від 03.09.2025, ОСОБА_1 зобов`язана з`явитись до виконавця 08.09.2025, 12:00 за адресою: АДРЕСА_4 , щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Виклик направлено рекомендованим листом № 4600100403619 від 03.09.2025. 08.09.2025 складено акт державного виконавця, про неявку боржника без поважних причин.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання рішення суду, зокрема, ігнорує виклики державного виконавця, вимоги щодо подання декларації про свої доходи та майно.

Крім того, виходом державного виконавця за зареєстрованим місцем проживання боржника, її там не виявлено, що свідчить про невиконання обов`язку, передбаченого частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення про зміну місця проживання.

При цьому, з інформації виконавця вбачається, що боржник неодноразово перетинала державний кордон, разом із тим, при наявності значної суми боргу, не вживає заходів щодо погашення заборгованості.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Зокрема, статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржник за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

На момент звернення до суду з вказаним поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Таким чином, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Проте, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон.

Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, сам факт наявності невиконаного рішення суду чи іншого органу боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Відповідно до другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи.

З аналізу приписів статті 81 ЦПК України у системному зв`язку з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що саме на виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін`юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні державного виконавця про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, і підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Системний аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що законодавством України передбачено надіслання копій постанов виконавця та інших документів виконавчого провадження боржнику саме за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 161/11434/17 (провадження № 61-597св19).

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20), від 26 липня 2021 року у справі № 757/33710/14-ц (провадження № 61-6879св21), від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13-ц (провадження № 61-18721св20).

Як вбачається із матеріалів справи на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № 7896204, у складі якого перебувають виконавчі провадження: 1) ВП № 69568945 з примусового виконавчого листа № 607/19348/21 виданого 22.02.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області; 2) ВП № 75782226 з примусового виконавчого листа № 607/3105/24 виданого 06.08.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області; 3) ВП № 77927650 з примусового виконавчого листа № 607/24217/23 виданого 30.01.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Отже, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню становить 6 311 527,32 грн.

05.08.2022, 16.08.2024, 29.04.2025 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, копії яких були направлені на адресу боржника, зазначену у виконавчих листах, відповідно рекомендованими поштовими відправленнями за №№ 4600117489681, 4600117489690, № 0600953528069 (т. 1 а.с. 87, 167)

Таким чином, ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення, оскільки їй надіслано постанови про відкриття виконавчих проваджень за адресою, зазначеною у виконавчому документі, рекомендованими поштовими відправленнями.

05.08.2022, 16.08.2024, 18.09.2024, 29.04.2025, 07.09.2025 на підставі ст. 56 Закону “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з відповіді на запит від № 142800351 від 05.08.2022, № 146138408 від 21.09.2022, № 149930575 від 24.10.2022, № 158399898 від 21.03.2023, № 162305544 від 14.05.2023, № 180471688 від 07.11.2023 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою, через свої відокремлені підрозділи - боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Згідно з відповіді на запити № 180470630 від 07.11.2023, № 187025519 від 05.01.2024, № 221141817 від 16.08.2024, № 248190250 від 31.01.2025, № 267037006 від 06.05.2025, № 268279312 від 12.05.2025, № 290299548 від 03.09.2025, до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи - особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу.

Згідно з відповіді на запит державного виконавця за № 142800349 від 05.08.2022, № 146138410 від 21.09.2022, № 147953750 від 06.10.2022 № 162209784 від 12.05.2023, № 180472387 від 07.11.2023, №: 187025577 від 05.01.2024, № 221141828 від 16.08.2024, № 267037005 від 06.05.2025, № 268279311 від 12.05.2025, № 265857333 від 29.04.2025 до Міністерства внутрішніх справ, України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Викликом державного виконавця від 05.08.2022, який направлений за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до виконавця 11.08.2022 о 9:30 за адресою: АДРЕСА_4 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.

Боржник не з`явилась, не повідомила причини неявки.

20.10.2024 виходом державного виконавця для перевірки майнового стану за місцем реєстрації боржника, встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться діюча автошкола «Форсаж», боржник за даною адресою не проживає.

20.02.2025 на адресу відділу надійшла заява вх. № 3702 від стягувача про фактичне місце проживання боржника за адресою АДРЕСА_3 .

17.03.2025 виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_3 не вдалось перевірити майновий стан боржника, на чисельний стукіт у двері ніхто не відчинив, про що складено акт державного виконавця.

Також, викликом державного виконавця від 31.01.2025, ОСОБА_1 зобов`язана з`явитись до виконавця 10.02.2025, 11:00 за адресою: АДРЕСА_4 , щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Виклик направлено рекомендованим листом № 0601107792334 від 31.01.2025.

10.02.2025 складено акт державного виконавця, про неявку боржника без поважних причин.

Державним виконавцем вчинено запити в реєструючі установи для перевірки майнового стану боржника.

Згідно з відповіді на запит № 59/07-2 від 03.02.2025 до ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернополі.

Згідно з відповіді на запит № 28 від 06.02.2025 до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, станом на на 01.01.2013 державно реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в Тернопільському районі Тернопільської області не проведена.

Згідно з відповіді на запит від 07.02.2025 до ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області - с/г та інші механізми за боржником не зареєстровані.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.09.2025 за № 442581653 встановлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

Викликом державного виконавця від 03.09.2025, ОСОБА_1 зобов`язана з`явитись до виконавця 08.09.2025, 12:00 за адресою: 46025, Тернопільська обл., Тернопільський p., м. Тернопіль, вул. Острозького Василя Костянтина, буд. 14, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, для. пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Виклик направлено рекомендованим листом № 4600100403619 від 03.09.2025.

08.09.2025 складено акт державного виконавця, про неявку боржника без поважних причин.

Запис про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки внесення відомостей до реєстру відбувається автоматично. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» п. 1. Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово, а саме: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем на виконання рішень суду здійснено ряд виконавчих дій з метою розшуку доходів та майна боржника ОСОБА_1 та проведені всі необхідні виконавчі дії відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Також, судом першої інстанції встановлено, що судові рішення щодо боржника в добровільному порядку не виконуються з грудня 2021 року по теперішній час та ОСОБА_1 в добровільному порядку суму боргу не погасила.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 свідомо не виконує покладені на неї обов`язки рішеннями судів, будучи в силу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» належним чином повідомленою про відкриття виконавчих проваджень, за наявності, при цьому можливостей вчинити дії в порядку їх виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Не заслуговують на увагу доводи представника заявника, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ухиляється від явки до виконавця на його вимогу, не надає пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи в інший спосіб порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, оскільки матеріалами зведеного виконавчого провадження за №7896204 доведено, що ОСОБА_1 систематично, протягом трьох років ухиляється від виконання рішень судів, ігнорує виклики державного виконавця, вимоги про надання декларації про свої доходи та майно, тощо.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про необхідність застосування до боржника такого виключного заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі є справедливим.

Крім того, обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника ОСОБА_1 до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів.

Таке обмеження пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним.

Суд першої інстанції задовольняючи подання державного виконавця щодо обмеження права у виїзді ОСОБА_1 за кордон, врахував, що застосування до боржника такого крайнього заходу впливу задля виконання рішення не є позбавленням боржника права на вільне пересування, право вільно покидати Україну та повертатися до України, оскільки таке є тимчасовим і діє до виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Янчишин В.Й., підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома