Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №308/5605/15-ц — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/5605/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2024 року у складі судді Бенци К.К., у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір MKMOGA00000267, згідно якого банк надав ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту у розмірі 45 000,00 Доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановленому договором, з кінцевим терміном повернення 01.10.2027 року. За умовами кредитного договору від 02.10.2007 року, ОСОБА_1 зобов`язана була щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Позивач стверджував, що свої зобов`язання за кредитним договором №MKMOGA00000267 від 02.10.2007 виконав. Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Вимогу Банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідачем залишено без задоволення.

Вказував, що відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем 11.04.2015 року було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором MKMOGA00000267 та погашення заборгованості.

Зазначав, що враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, відтак у неї виникла заборгованість, яка станом на 08.04.2015 складає – 174 375,43 дол. США, з яких:

-44966,21 доларів США – заборгованість за кредитом;

-38117,48 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-6210,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-76768,02 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

а також штрафи відповідно до договору:

-10,64 доларів США – штраф (фіксована частина);

-8303,09 доларів США – штраф (процентна складова); яку позивач просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

03.06.2019 позивач подав до суду уточнену позовну заяву відповідно до якої зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 54642,86 доларів США.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17.04.2019 має заборгованість – 236 167,84 доларів США, яка складається з наступного:

-35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

-37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-160162,70 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач вказує, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 121 616,60 доларів США яка складається з наступного:

-35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

-37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-45611,47 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 10.12.2016 по 17.04.2019 р.

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором MKMOGA00000267 між АТ КБ «Приватбанк» та нижчевказаними фізичними особами було укладено:

- договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором MKMOGA00000267.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк»: заборгованість у розмірі 121 616,60 доларів США, що за курсом 26,72 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2019 року складає 3249595,55 грн. станом на 17.04.2019 за кредитним договором MKMOGA00000267 від 02.10.2007, яка складається з наступного:

-35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

-37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

-45611,47 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 10.12.2016 по 17.04.2019 р.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2024 року у задоволенні зменшених позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (провадження №12-85гс20)

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник апелянта в судове засідання жодного разу не з`явився. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явилася. Про дату,час, місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності апелянта та відповідача ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ракущинець А.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову першої інстанції виходив з його необґрунтованості..

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи установлено, що 02.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір MKMOGA00000267, згідно якої банк надав ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту у розмірі 45000,00 Доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 9642,86 Доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше - 01.10.2027 року. За умовами кредитного договору від 02.10.2007 року, ОСОБА_1 зобов`язана була щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 560,42 Доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагороди, а також інші витрати згідно кредитного договору. ( а.с.12-14, Т.1)

02.10.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № MKMOGA00000267, згідно якого остання стала поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. Згідно умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. ( а.с. 16, т.1)

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № MKMOGA00000267 від 02.10.2007 року, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 02.10.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. зареєстрований за №2331.

Згідно п.22 договору іпотеки визначено, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 45 000,00 доларів США, що стверджується заявою на видачу готівки №3 від 02.10.2007 р (а.с. 15т.1), копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ордера-розпорядження від 02.10.2007 року для надання кредиту згідно з договором MKMOGA00000267 від 02.10.2007 року з ОСОБА_1 на суму 45 000,00 доларів США було здійснено проводку 22038053928088 на суму 45 000,00 доларів США під відсоткову ставку – 11,04% річних. (а.с.15.т.1)

У порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором.

11.04.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором MKMOGA00000267 та погашення простроченої заборгованості не пізніше 5 календарних днів з дати одержання повідомлення у розмірі 126654, 24 дол. США, у тому числі: 5732,77 долар США заборгованість за кредитом; 37720,01 долар США заборгованість за користування кредитом:, 6210 долар США заборгованість по комісії, 76991,46 пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

Позивач указує, що враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість, яка станом на 08.04.2015 складає – 174 375,43 дол. США, з яких: -44966,21 доларів США – заборгованість за кредитом; -38117,48 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; -6210,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -76768,02 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: -10,64 доларів США – штраф (фіксована частина); -8303,09 доларів США – штраф (процентна складова); яку позивач просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

Згідно висновку спеціаліста наданим аудиторською фірмою ПП «Стандарт-проф» від 30.11.2015 року встановлено, що розрахунок, поданий банком в обґрунтування позовних вимог, не відображає обрану форму погашення шляхом сплати ануїтету та містить помилки: не враховує суму 800 доларів США, внесену Позичальником на погашення боргу 29.05.2009 року; містить суму заборгованості за основним платежем(тіло кредиту), яка не відповідає даним Виписки банку про погашення кредиту та не має документального підтвердження додаткової видачу кредиту в валюті (доларах США) в розмірі 420,6 доларів США. Виявлена розбіжність в документах, що визначають заборгованість Позичальника за основним платежем (тіло кредиту) (Розрахунок заборгованості за договором та Випискою банку про погашення кредиту від 06.08.2015 року) може бути викликана умовами кредитного договору, викладеними в п.2.1.3 та 2.2.7, на виконання яких Позичальник укладає Договори страхування майна та особистого страхування, страхові платежі за якими має здійснювати банк за заявою позичальника. Але дане збільшення не підтверджується документально. Сукупна сума заборгованості станом на 16.03.2012 року складає 18347,77 дол. США, в тому числі: 12499,09 дол. США – відсотки за використання кредитних коштів, 2880 дол. США – комісія за видачу кредиту в розмірі 0,2% від суми такого кредиту та 2968,69 дол. США – основний платіж (тіло кредиту). (а.с.90- 107 т.1)

Згідно звіту про оцінку майна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з 3-х кімнат, станом на день оцінки – 11.10.2016 року становить 875 928,00 грн.

13.10.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» зареєструвало за собою право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що була предметом іпотеки, на підставі іпотечного договору від 02.10.2007 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Н.М., що підтверджується витягом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №362092654 від 16.01.2024 року.

03.06.2019 позивач подав до суду уточнену позовну заяву відповідно до якої зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17.04.2019 має заборгованість – 236 167,84 доларів США, яка складається з наступного: -35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); -37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; -2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -160162,70 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач вказує, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому заборгованість до стягнення становить 121 616,60 доларів США , яка складається з наступного: -35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); -37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; -2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -45611,47 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 10.12.2016 по 17.04.2019 р.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.(ч.1 ст.1049 ЦК України)

Частиною першою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» (Закон) іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 12 Закону. Аналогічне правило передбачене у ч.2 ст.590 ЦК України).

Статтею 33 Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором ,у зв`язку з чим 11.04.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу про погашення всієї заборгованості за договором MKMOGA00000267 у розмірі 126 654, 24 дол. США, у тому числі: 5732,77 долар США заборгованість за кредитом; 37720,01 долар США заборгованість за користування кредитом:, 6210 долар США заборгованість по комісії, 76991,46 пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

На момент звернення до суду із даним позовом (08.05.2015р.) позивач ПАТ КБ «Приватбанк визначив заборгованість за договором станом на 08.04.2015 у сумі 174 375,43 дол. США, з яких: -44966,21 доларів США – заборгованість за кредитом; -38117,48 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; -6210,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -76768,02 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: -10,64 доларів США – штраф (фіксована частина); -8303,09 доларів США – штраф (процентна складова).

13.10.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» у позасудовому порядку на підставі іпотечного договору від 02.10.2007 року, звернуло стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка була предметом іпотеки, та стало власником даної квартири.

Разом з тим, після звернення на предмет іпотеки, позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.06.2019 року визначив заборгованість за кредитним договором станом на 17.04.2019 року у сумі 236 167,84 доларів США, з яких :-35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); -37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; -2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -160162,70 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Однак, на свій розсуд позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість - 121 616,60 доларів США, яка складається з наступного: -35773,04 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); -37622,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; -2610,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; -45611,47 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 10.12.2016 по 17.04.2019 р.

До уточненої позовної заяви позивач подав розрахунок заборгованості, який взагалі є нечитабельним, з нього неможливо з`ясувати та встановити розмір суми, яка зарахована банком у погашення заборгованості за договором за рахунок іпотечного майна, саме на погашення якої заборгованості (тіла, відсотків, комісії, пені, штрафів) віднесені конкретні суми.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції жодного разу не з`явився, незважаючи на те, що його явка визнавалась обов`язковою.

Згідно із ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Визначена позивачем заборгованість у сумі 121 616,60 доларів США, яку він просить стягнути з відповідачів, є непідтвердженою належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, та необґрунтованою.

Пред`явлення до стягнення даної заборгованості, після задоволення позивачем своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, порушує баланс інтересів сторін договору, призводить до вочевидь несправедливих результатів, і суперечить принципам цивільного права: справедливості, добросовісності та розумності.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не має.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: