Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №303/9034/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/9034/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегура Наталія Романівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2025 року, повний текст якого складено 10 березня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Монич В.О., в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська міська рада про захист прав споживачів

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська міська рада про захист прав споживачів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Тривалий час позивач перебувала за кордоном. Повернувшись додому, а саме 26.04.2023, виявила факт від`єднання її квартири від водопостачання.

Згідно з інформацією викладеною в листі на адвокатський запит, який надійшов від КП «Міськводоканал» від 15.05.2023, що 02.01.2023 диспетчерською службою підприємства було отримано інформацію в телефонному режимі від мешканки АДРЕСА_2 щодо витоку води в шахті, у зв`язку з чим бригадою аварійної служби, було здійснено виїзд в ході якого було проведено заглушку труби за вказаною адресою та складено Акт № 8055 від 02.01.2023.

Позивач також неодноразово усно зверталася до КП «Міськводоканал» про відновлення водопостачання, але на її звернення ніхто не реагував.

17 вересня 2024 року позивач із заявою звернулася до КП «Міськводоканал» про те, щоб надіслали технічного виконавця для перевірки труби на витік та при наявності несправності труби яка приєднана до її квартири, замінити трубу, а у разі відсутності такої несправності відновити водопостачання до квартири.

19 вересня 2024 року інженер мережі КП « Міськводоканал», прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , по питанню відновлення водопостачання, не виявив жодних порушень щодо витоку води та шляхом приєднання муфти Д 25 до врізки відновив водопостачання до квартири позивача та складено акт про відновлення водопостачання.

Тобто, із 02.01.2023 по 19.09.2024 позивач, як власник житлового будинку та споживач знаходиться без водопостачання.

Отже, незаконні дії відповідача призвели до відсутності води у позивача більше року, у зв`язку з чим її права, як споживача, істотно порушено та завдано моральну шкоду. Проживання в квартирі без води становить загрозу для життя та її здоров`я. У квартирі антисанітарні умови. Позивач була змушена набирати воду у ємкості, підігрівати її на газовій плиті, що створювало великі незручності в побуті.

Крім того ускладнювало ситуацію відчуття невизначеності через відсутність повідомлень відповідача про терміни відновлення надання послуги, у зв`язку з чим моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 60 000,00 грн, яку остання просила стягнути з відповідача.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегура Н.Р. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення суду про задоволення позову.

Вказує, що незаконні дії відповідача щодо відключення водопостачання до належної позивачу квартири призвели до відсутності води більше року, у зв`язку з чим порушено її права, як споживача комунальних послуг. Проживання позивача в квартирі без води становить загрозу її життю та здоров`ю та створює незручності в побуті. Такими діями відповідача завдано їй моральної шкоди.

КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих доказів які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачкою не доведено той факт, що саме з вини відповідача порушено її права як споживача та завдано їй моральної шкоди внаслідок зазначеної нею ситуації.

До початку розгляду справи від третьої особи – Мукачівської міської ради надійшло клопотання від 03.02.2026 про розгляд справи за відсутності їх представника.

У судове засідання з`явились – адвокат Стегура Н.Р., яка діє в інтересах Юрченко Н.П. та Масяк В.М., який діє в інтересах КП «Міськводоканал».

Адвокат Стегура Н.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала вимоги апеляційної скарги, просила рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Масяк В.М., який діє в інтересах КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачка ОСОБА_1 повідомлялась шляхом надсилання судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася 01.09.2025 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, касаційний суд виснував, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради існують правовідносини водопостачання та централізованого водовідведення.

Згідно з інформацією викладеною в листі на адвокатський запит, який надійшов від КП «Міськводоканал» від 15.05.2023, що 02.01.2023, диспетчерською службою підприємства було отримано інформацію в телефонному режимі від мешканки АДРЕСА_1 щодо витоку води в шахті.

Бригадою аварійної служби було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого проведено заглушку труби та складено Акт № 8055 від 02.01.2023, що підтверджується рапортом СВМ «КП «Місьководоканал» ММР.

В Акті №8055 від 02.01.2023 зазначено, що власниця квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по словам сусідів на даний час проживає за кордоном.

01.05.2023 складено Акт представником КП «Міськводоканал ММР» згідно якого власниця квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по словам сусідів на даний час проживає за кордоном, а тому відновлення водопостачання є неможливим.

27.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до КП «Місьководоканал» ММР із заявою в якій просила зробити обстеження і з`ясувати причину відключення її від водопостачання.

12.02.2025 на адресу суду надійшов лист від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідно до якого позивач ОСОБА_1 перебувала закордоном, а саме: 24.04.2023 року – в`їзд на територію України, 11.05.2023 року – виїзд за кордон; 05.09.2024 року – в`їзд на територію України, 24.09.2024 року виїзд за кордон.

Актом №б/н від 19.09.2024 підтверджено факт відновлення водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що у водопровідній шахті відновлено водопостачання в кв. АДРЕСА_3 , шляхом приєднання муфти Д25 до врізки.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що між ОСОБА_1 та КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради існують правовідносини у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення, тобто на такі правовідносини поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 є споживачкою послуг, які надає відповідач.

Позивачка зазначає, що факт відключення її від водопостачання у період з 02.01.2023 по 19.09.2024 завдало їй моральної шкоди, оскільки остання не могла користуватися водою, що стало причиною антисанітарних умов у квартирі. Позивачка змушена була набирати воду у ємкості та проживати без води довгий час, а тому вважає, що має право на відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди в розмірі 60 000,00 гривень.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачка не надала допустимих та належних доказів завдання їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

У своїх доводах апеляційної скарги позивачка зазначила, що незаконні дії відповідача призвели до відсутності води у позивача більше року у зв`язку з чим її права, як споживача, істотно порушено та завдано моральну шкоду. Проживання у квартирі без води становить загрозу для життя і здоров`я. Оскільки, остання змушена була докладати додаткових зусиль для влаштування свого життя в таких важких умовах, то вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків відмовляючи у задоволенні позову.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним судом, відключення води відбулось 02.01.2023 у зв`язку з витоком води в шахті, а саме інженером мереж ОСОБА_2 було здійснено виїзд, в ході якого було проведено заглушку води.

З відповіді на адвокатський запит, КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради від 15.05.2023 №212/8/152-23 вбачається, що заглушку води за адресою: АДРЕСА_1 здійснено на межі експлуатації абонента ОСОБА_1 .

В даній відповіді також зазначено, що 27.04.2023 на заяву ОСОБА_1 працівниками підприємства, а саме інженером ОСОБА_2 в телефонному режимі було проінформовано абонентку про причини відключення води за адресою: АДРЕСА_1 та подальших її дій щодо належного відновлення послуги.

В Акті №8055 від 02.01.2023 зазначено, що власниця квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по словам сусідів на даний час проживає за кордоном.

01.05.2023 складено Акт представником КП «Міськводоканал ММР» згідно якого власниця квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по словам сусідів на даний час проживає за кордоном, а тому відновлення водопостачання є неможливим.

З листа від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала за кордоном, а саме: 24.04.2023 – в`їзд на територію України, 11.05.2023 – виїзд за кордон; 05.09.2024 – в`їзд на територію України, 24.09.2024 - виїзд за кордон.

Тобто, позивачка знала про відключення води з 27.04.2023, однак не вчиняла активних дій задля відновлення водопостачання. Більше того, до 11.05.2023 ОСОБА_1 перебувала на території України, що не перешкоджало їй спонукати відповідача до дій щодо відновлення водопостачання.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 вбачається висновок про те, що для стягнення моральної шкоди необхідно встановити наступне: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Тягар доказування наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою лежить на позивачці, однак така не надала суду доказів, що саме з вини КП «Міськводоканал» ММР їй не надавались послуги з водопостачання та водовідведення у період з 02.01.2023 по 19.09.2024.

Однак, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів наявності такого причинно-наслідкового зв`язку та не довела, що такими незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, а тому висновки суду першої інстанції є вірними та відповідають наявним у справі матеріалам. А рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2025 року, повний текст якого складено 10 березня 2025 року, відповідає нормам процесуального та матеріального права. Протилежного доводи апеляційної скарги не доводять.

Отже, апеляційний суд, керуючись ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стегура Наталія Романівна, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 19 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: