Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №683/418/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/418/26

1-кп/683/199/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

законного представника потерпілого ОСОБА_4 –

ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веснянка, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, який не працює, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в:

20 грудня 2025 року біля 20 год. 30 хв. ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та знаходився біля під`їзду №22 будинку, що по

АДРЕСА_2 , в якому він проживає, виник конфлікт із групою неповнолітніх осіб, які на його думку гучно себе поводили поруч із вікнами його квартири тим самим заважали йому відпочивати, про тщо він зробив їм зауваження.

В подальшому, ОСОБА_6 маючи на меті помститися вищевказаній групі неповнолітніх осіб, які на його думку не правильно відреагували на зроблене ним зауваження, щодо припинення галасу під вікнами його квартири, а саме нецензурно лаялись у його бік, пішов до своєї квартири АДРЕСА_3 , де взяв предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а саме кухонний ніж.

Після чого, ОСОБА_6 перебуваючи у квартирі заховав вказаний ніж у лівий рукав куртки в яку був одягнений, вийшов зі своєї квартири та направився до Торгового центру «Familly», що по вул. Ессенська, 9, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, де перебувала група вище вказаних неповнолітніх осіб з метою вчинення хуліганських дій.

Надалі, 20 грудня 2025 року біля 20 год. 50 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в громадському місці, а саме на території Торгового центру «Familly», що по

вул. Ессенська, 9, в м. Старокостянтинів, Хмельницької області, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів помсти та явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, демонструючи зневажливе ставлення до суспільних інтересів, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, з хуліганських спонукань із використанням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень кухонного ножа, підійшов до групи неповнолітніх осіб, діставши із лівого рукава куртки, в яку був одягнутий, вказаний ніж та став погрожувати його застосуванням, після чого умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_4 один удар вказаним ножем в область правого плеча, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення зовнішньолатеральної поверхні верхньої третини правого плеча, рубця по зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині, який являється наслідком загоєння рани, які за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Свою вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_6 визнав у повному обсязі та показав, що 20 грудня 2025 року біля 20 години група підлітків гучно поводилась на вулиці біля його вікон, галасували та стукали у його вікна. Коли він вийшов щоб зробити зауваження, вони порозбігались. Через короткий проміжок часу вони знову зібрались та почали шуміти. Він в цей час знаходився на кухні, у руках у нього був ніж і він так і вийшов на вулицю. Підлітки почали тікати до торгівельного центу, він пішов за ними. Коли він підійшов до гурту хлопців, інші відійшли, залишився потерпілий, і він наніс йому удав в область плеча.

Обмежившись у судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд виходить із положень, визначених в ст.50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Загальні засади призначення покарання визначені у ст.65 КК України, згідно якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.2 та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш

суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008).

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що відповідно до положень ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_6 вчинив один тяжкий злочин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судимий, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, займається благодійною діяльністю, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, зважаючи на положення ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 у межах положень ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_6 під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки, надавав суду пояснення, вчиняв активні дії, спрямовані на досягнення мети слідства, встановлення обставин вчинення ним кримінального правопорушення. Таке сприяння було активним, тобто певною мірою ініціативним. Крім того, ОСОБА_6 добровільно усунув заподіяну потерпілому шкоду, повністю відшкодувавши матеріальну та моральну шкоду, що підтвердила законний представник потерпілого у судовому засіданні, а також повністю відшкодував витрати за лікування потерпілого в закладі охорони здоров`я.

Суд також на підставі ч.2 ст.66 КК України суд вважає за необхідне визнати такою, що пом`якшує покарання іншу, не зазначену в частині першій цієї статті обставину, а саме внесення від імені ОСОБА_6 коштів в сумі 50000 грн на рахунок ЗСУ.

При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який в добровільному порядку у повному обсязі відшкодував потерпілому ОСОБА_4 заподіяну матеріальну та моральну шкоду, визнав свою вину, щиро розкаявся, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення обвинуваченим вчиненого та обсягу завданої шкоди. Судом також враховується думка законного представника потерпілого ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні просила не призначати обвинуваченому покарання, пов`язане із реальним його відбуванням.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальних строків, визначених санкцією ч.4 ст.296 КК України.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, з урахуванням думки законного представника потерпілого, яка не наполягала на суворому покаранні, суд дійшов переконання, що ОСОБА_6 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі суд не вбачає, та вважає, що його

виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням його від нього з випробуванням та з покладанням на нього відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов`язків.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.368-370, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки, пов`язані із звільненням від відбування покарання з випробуванням:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі суду.

Речовий доказ кухонний ніж з маркуванням «SCHEFFLER», який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області (м. Старокостянтинів, вул. Авіаторів, 2) – знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2025 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя