Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №683/2040/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2040/25

1-кп/683/110/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, звільненого умовно-достроково ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 січня 2025 року від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з невідбутою частиною покарання – 6 років 11 місяців 6 днів;

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 12 червня 2025 року близько 23 години 30 хвилин, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, перебуваючи у громадському місці, а саме, у приміщенні АЗС «Маркет», що розташоване по вул. Івана Франка,2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, в присутності інших осіб затіяв словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_4 , в ході якого вчинив відносно потерпілого дії, що супроводжувались особливою зухвалістю та виразились у тому, що ОСОБА_5 , використовуючи малозначний привід, почергово, безперервно наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар головою в ділянку обличчя та шість ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа з прокольним розходженням уламків, крововиливу в ділянці спинки носа посередині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; крововиливів у правій навколоочній ділянці з переходом на праву скроневу ділянку та ділянку правої щоки, в ділянці верхньої губи посередині з переходом на слизову оболонку, на фоні якого на слизовій оболонці забійні ранки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав фактичні обставини щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , зокрема визнав обставини щодо місця, способу та механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Проте, не погодився із кваліфікацією стороною обвинувачення його дій за ч.1 ст.296 КК України, вказуючи, що він не мав умислу на вчинення хуліганства, а його умисел був спрямований на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень і виник після слів потерпілого на його адресу, які його сильно обурили. Цивільний позов потерпілого визнав у повному обсязі та просить врахувати, що він повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, а на відшкодування моральної шкоди частково сплатив 7000 грн. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому та просить вибачення у потерпілого.

Незалежно від такої позиції обвинуваченого, його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Так, із показань обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що він у зв`язку із пораненнями, яких зазнав під час виконання бойового завдання, знаходився за місцем свого проживання на лікуванні та реабілітації. 12 червня 2025 року близько 23 години він зі своїм знайомим – таксистом приїхали на заправку АЗС «Маркет», що по вул. Франка в м. Старокостянтинів, щоб придбати спиртні напої та продукти. Однак касир йому відмовила продати вказані товари. Під час спілкування із касиром, до нього підійшов інший працівник АЗС - потерпілий ОСОБА_6 , який щось сказав на його адресу. Що саме потерпілий йому сказав він не пам`ятає, бо був «на емоціях», однак точно пам`ятає, що слова та поведінка потерпілого його сильно обурили. Після цього у нього раптово виникла неприязнь до потерпілого, він взяв потерпілого за руку, однак той його хотів відштовхнути і вони обоє впали на підлогу. Під час падіння у нього на нозі погнулась металева спиця, яка була накладена на ногу з метою лікування, що спричинило йому біль. Тоді він піднявся на ноги та наніс потерпілому один удар головою в ділянку обличчя, а потім ще близько шести ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя. Вказує, що тілесні ушкодження він наніс потерпілому не безпричинно, а після слів потерпілого на його адресу, яких він не пам`ятає, однак які його сильно образили та обурили. Причиною своїх дій називає не відмову у продажі йому алкоголю, а те, як з ним спілкувався та як до нього відносився потерпілий.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що він працює на АЗС «Маркет», що по вул. Франка в м. Старокостянтинів на посаді оператора – помічника заправника. 12 червня 2025 року біля 23 годині 20 хвилин до приміщення АЗС зайшов раніше не відомий йому ОСОБА_5 , який хотів придбати алкогольні напої. Касир йому відмовила продати алкоголь та пояснила, що після 22 години продаж алкоголю заборонено. Тоді ОСОБА_5 почав підвищувати голос та розмовляв з касиром на підвищених тонах. У цей момент він знаходився у підсобному приміщенні, двері якого були відчинені, а тому він чув розмову між касиром та ОСОБА_5 . Йому здалось, що ОСОБА_5 поводив себе неадекватно, а тому він вийшов з підсобного приміщення, підійшов до ОСОБА_5 та запитав у чому проблема, на що ОСОБА_5 відповів: «Чого ти, старий хрич, прийшов сюди». Після цього ОСОБА_5 почав обурюватись та сказав: «Ми кров проливаємо, а ви тут не продаєте алкоголь», на що він відповів ОСОБА_5 : «Доживеш до моїх років і ти не будеш воювати». Після цих слів ОСОБА_5 схопив своєю рукою його за одяг, а він намагався відпихнути його руку від себе, після чого вони разом впали на підлогу. Коли вони піднялись з підлоги, то ОСОБА_5 підійшов до нього та без будь-якої причини наніс один удар своєю головою у його обличчя, після чого він впав, а ОСОБА_5 продовжив його бити кулаком правої руки по обличчю та наніс біля шести ударів. Чому ОСОБА_5 припинив наносити йому удари він не пам`ятає. Касир викликала поліцію та швидку і його забрали до лікарні. Вказує, що від ударів він отримав переломи кісток носу та численні крововиливи в ділянці голови, лікувався десять днів стаціонарно та два тижні амбулаторно, наслідки перелому кісток носу відчуває і по сьогоднішній день. Стверджує, що до події він ОСОБА_5 не знав, жодних образливих слів на його адресу не висловлював, а тому вважає, що ОСОБА_5 безпричинно заподіяв йому тілесні ушкодження, у присутності сторонніх осіб – касира та відвідувачів. Також потерпілий підтвердив, що ОСОБА_5 добровільно відшкодував йому матеріальну шкоду в розмірі 3138,83 грн., а тому у цій частині позовних вимог провадження просить закрити. При вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, просить врахувати, що ОСОБА_5 добровільно відшкодував йому 7000 грн.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , винуватість останнього у вчинені хуліганських дій, підтверджуються сукупністю досліджених судом письмових доказів.

Так, зі змісту протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 червня 2025 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 13 червня 2025 року о 02 годині 15 хвилин повідомив про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, зокрема, вказав, що 12 червня 2025 року близько 23 години 30 хвилин в приміщенні АЗС «Маркет», що по вул. Івана Франка,2 в м. Старокостянтинів, ОСОБА_5 вчинив із ним конфлікт, в ході якого наніс ряд ударів в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження.

У протоколі огляду місця події від 13 червня 2025 року та на фототаблиці, яка є додатком до цього протоколу, зафіксована обстановка на місці події – у середині приміщення АЗС «Маркет», що по вул. І. Франка,2 в м. Старокостянтинів. Зокрема, у приміщенні торговельної зали порушено обстановку з пошкодженням торгівельних товарів, зафіксовано на підлозі наявні розбиті пляшки з алкоголем, уламки скла та розлитий алкоголь, а також численні плями речовини бурого кольору, які знаходились на підлозі у торгівельній залі, на ручках вхідних дверей до приміщення, а також на підлозі у підсобному приміщенні.

За даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки від 19 червня 2025 року, у період часу з 15 год. 05 хв. по 15 год. 35 хв. старший дізнавач сектору дізнання ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 у приміщенні АЗС «Маркет», що по вул. Івана Франка,2 в м. Старокостянтинів, провів зняття інформації з камер відеоспостереження АЗС «Маркет» у виді одного відеофайла, який було поміщено на оптичний DVD-R диск, що є додатком до цього протоколу.

У судовому засіданні було досліджено інформацію, яка зафіксована на вказаному DVD-R диску, та встановлено, що на диску наявний один відеофайл із назвою «АЗС Маркет». При відтворенні вказаного відеофайлу на лівому верхньому куті екрану зазначено дату та час «12.06.2025 23:31:10», а на екрані монітору з`являється торгівельний зал АЗС «Маркет», у якому біля стін та посередині приміщення розташовані полиці із різноманітною продукцією та напоями, у лівому куті приміщення – каса, біля якої знаходиться касир, а на протилежному від каси боці, у правому дальньому куті – складське приміщення, до якого ведуть двері білого кольору, які знаходяться у відчиненому стані. О 23:31:33 до приміщення АЗС на милицях заходить ОСОБА_5 , одягнений у чорні спортивні штани та сіру спортивну куртку, та підходить до касира. За ним до приміщення зайшов ще один чоловік, який став у чергу. ОСОБА_5 про щось розмовляє з касиром (відеозапис не містить звуку), демонструє касиру зламану ногу у металевих спицях. О 23:32:33 зі складського приміщення виходить ОСОБА_4 , одягнений в уніформу АЗС, та підходить до ОСОБА_5 . Далі потерпілий та обвинувачений про щось спокійно розмовляють, а о 23:33:10 ОСОБА_5 на милицях підходить до ОСОБА_4 , замахується на нього головою, однак потерпілий відхиляється та відходить назад. У цей момент до приміщення заходять ще двоє осіб: чоловік та жінка, які підходять до каси. Далі ОСОБА_5 наближається до ОСОБА_4 і лівою рукою хапає його за одяг, щось агресивно говорить йому в обличчя та намагається за одяг притягнути потерпілого ближче до себе. ОСОБА_4 намагається відпихнути ОСОБА_5 від себе, однак вони втрачають рівновагу і о 23:33:18 падають обоє на підлогу, а присутні відвідувачі розбігаються у різні сторони. Після цього один із відвідувачів піднімає ОСОБА_4 та відтягує його у сторону, а інший відвідувач піднімає на ноги ОСОБА_5 . Після цього потерпілий ОСОБА_4 проходить повз ОСОБА_5 до виходу, нахиляється до підлоги і піднімає з підлоги щось схоже на мобільний телефон. О 23:33:42 ОСОБА_5 , незважаючи на те, що його тримає один із відвідувачів, підходить до потерпілого і наносить йому своєю головою один удар в ділянку обличчя. У момент цього удару між ними опинилась відвідувачка, яка намагалась заспокоїти ОСОБА_5 , однак вона пригнулась та відбігла в сторону. ОСОБА_5 лівою рукою схопив ОСОБА_4 за одяг, а правою рукою хотів нанести удар потерпілому в обличчя, однак промахнувся і удар прийшовся по полиці з алкогольними напоями, яка знаходилась посередині приміщення, від чого полиця з пляшками посипались на підлогу. ОСОБА_5 , тримаючи потерпілого за одяг біля шиї, повалив його на землю та почергово кулаком правої руки наніс в ділянку обличчя потерпілого шість ударів, після чого один із відвідувачів відтягнув ОСОБА_5

від потерпілого. Після цього відвідувачі вибігли з приміщення АЗС, за ними приміщення покинув і ОСОБА_5 , а потерпілий, хитаючись, пішов у напрямку складської кімнати.

Згідно висновку експерта №181 від 13 червня 2025 року у ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: перелом кісток носа з прокольним розходженням уламків, крововилив в ділянці спинки носа посередині, які виникли від, як мінімум, однієї дії – удару тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути кулак руки сторонньої особи, або подібний предмет, і по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; крововиливи у правій навколоочній ділянці з переходом на праву скроневу ділянку та ділянку правої щоки, в ділянці верхньої губи посередині з переходом на слизову оболонку, на фоні якого на слизовій оболонці забійні ранки, які виникли від, як мінімум, двох дій – ударів тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки рук сторонньої особи, або подібні предмети, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; поверхневі різані ранки по долонній поверхні правого променево-зап`ястного суглобу, які виникли від дії гострих ріжучих предметів, якими могли бути уламки скла, або подібні предмети, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані вище тілесні ушкодження могли виникнути у строк вказаний у постанові про призначення експертизи та за обставин, на які вказує ОСОБА_4 .

Кожен з наведених вище доказів підтверджує визначені ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.

Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.

Сумнівів у достовірності цих доказів у суду не має, адже усі вони повністю узгоджуються між собою та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, заперечення обвинуваченим хуліганських мотивів своєї поведінки є суперечливими, частково побудовані на припущеннях та не узгоджуються з іншими доказами.

Натомість показання потерпілого ОСОБА_4 узгоджуються із дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, протоколом огляду місця події, висновком експерта, відеофайлами із відеозаписом події, яка була зафіксована на камерах відеоспостереження, які деталізовано відтворюють перебіг подій 12 червня 2025 року та підтверджують агресивну і зухвалу поведінку обвинуваченого в громадському місці.

Вищезазначені докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Посилання захисника на відсутність у діях обвинуваченого ознак хуліганства, з огляду на те, що конфлікт між ним та потерпілим виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, тому безпосереднім об`єктом посягання було саме здоров`я потерпілого, а не громадська безпека, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Так, диспозиція ч.1 ст.296 КК України встановлює кримінальну відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Громадський порядок – це урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров`я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Щодо порядку в громадських місцях, то він характеризується доступністю їх для населення, можливістю громадян користуватися правами, що їм належать, захистом їхнього життя і здоров`я, честі, гідності та майна.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.

Неповага до суспільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Указана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Від інших злочинів хуліганство відрізняється спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.

Зокрема, дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно з усталеною практикою, за ознакою особливої зухвалості, хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Як встановлено судом потерпілий ОСОБА_4 раніше не був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_5 і в останнього не було причин для нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, що прямо вказує на те, що ОСОБА_5 діяв з хуліганським мотивом, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виражалася у прагненні показати свою зверхність перед присутніми, зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки і спілкування, порушив основоположні права людини на здоров`я, завдавши тілесні ушкодження потерпілому, при вказаних обставинах, що є зухвалим.

На переконання суду характер вчинених ОСОБА_5 дій свідчить про спрямованість його умислу саме на вчинення хуліганських дій, оскільки вони були позбавлені будь-якої необхідності, пов`язані з неповагою до цивільної особи похилого віку, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки. При цьому, із досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у приміщенні АЗС «Маркет», яке є громадським місцем і у якому знаходились інші відвідувачі; під час спілкування, через незначний привід, пов`язаний із відмовою касира продати йому алкоголь, протиставив себе, як військову особу, яка воювала, потерпілому, який в силу свого похилого віку є цивільною особою; після відмови касира продати алкоголь, не залишив приміщення АЗС, натомість вступив у словесну суперечку із потерпілим, після чого застосував до потерпілого насильство із заподіянням тілесних ушкоджень та не припиняв протиправні дії, незважаючи на намагання відвідувачів припинити насильство. Крім того, під час нанесення ударів потерпілому ОСОБА_5 знищив та пошкодив майно АЗС «Маркет», а його відвідувачі змушені були тікати з приміщення, що призвело до порушення роботи АЗС «Маркет» та тимчасового призупинення надання послуг відвідувачам.

Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати саме за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та інші обставини справи і обговорювати питання про призначення більш суворого покарання особам, які скоїли злочин повторно.

Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставинами, які пом`якшують йому покарання, є щире каяття та добровільне повне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків. Крім того, обвинувачений є військовослужбовцем ЗСУ, має статус учасника бойових дій, не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, раніше судимий. Крім того, вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив при непогашеній судимості, у період умовно-дострокового звільнення від покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення.

Вказані обставини вкрай негативно характеризують обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, яка вперто не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, наявність двох обставин, які пом`якшують покарання (щире каяття, добровільне повне відшкодування матеріальної шкоди), однієї обставини, яка обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку), думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї частини статті.

Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Згідно з ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

ОСОБА_5 ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 січня 2025 року на підставі ст.81-1 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року, яким його засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, для проходження військової служби за контрактом, невідбута частина покарання становить 6 років 11 місяців 6 днів.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно призначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому на підставі ч.1 ст.71 КК України з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року.

Потерпілим ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної із лікуванням, в сумі 3138,83 грн. та моральної шкоди в сумі 60000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 позовні вимоги визнав у повному обсязі, як в частині розміру матеріальної шкоди (3138,83 грн.), так і в частині розміру моральної шкоди (60000 грн.).

Під час судового розгляду справи ОСОБА_5 добровільно відшкодував потерпілому усю заподіяну матеріальну шкоду в сумі 3138,83 грн. З цих підстав потерпілий ОСОБА_4 подав до суду заяву про відмову від позову у цій частині вимог.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку із відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.3 ст.206, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_4 відмовився від позову в частині вимог до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3138,83 грн. у зв`язку із добровільним відшкодуванням цієї шкоди обвинуваченим, то таку відмову слід прийняти, а провадження у справі у цій частині позовних вимог слід закрити.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 60000 грн., то у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав позовні вимоги у повному обсязі і добровільно сплатив на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 визнав позов в частині відшкодування моральної шкоди у повному обсязі й таке визнання не суперечить закону та не порушує права та свободи інших осіб, тому позов у цій частині підлягає задоволенню на підставі ч.4 ст.206 ЦПК України і розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 60000 грн. Однак, з урахуванням добровільно сплачених ОСОБА_5 коштів в сумі 7000 грн., з останнього на користь ОСОБА_4 слід стягнути 53000 грн. (60000 - 7000) моральної шкоди.

Клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу прокурором не заявлялось.

Судові витрати за проведення у даному кримінальному провадженні судових експертиз відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року, та визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Прийняти відмову цивільного позивача ОСОБА_4 від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_5 про відшкодування 3138,83 грн. матеріальної шкоди і провадження у цій частині закрити.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 53000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В решті позову відмовити.

Речові докази - DVD-R диск із відеозаписом події, що мала місце 12 червня 2025 року о 23 год. 30 хв. у приміщенні АЗС «Маркет», що по вул. Івана Франка,2 в м. Старокостянтинів, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: