Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №120/14216/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2026 р. Справа № 120/14216/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.06.2025 № 025150009257 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Тому, з метою захисту своїх прав позивач звернулась до суду з вимогою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю та станом на 01 січня 1993 року прожила або відпрацювала в цій зоні не менше чотирьох років, починаючи з 10.06.2025.

Ухвалою від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач-2 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. ГУ ПФУ в Черкаській області зазначає, що за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що період проживання/роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 рік 3 місяці 21 день. Зокрема, 4 місяці 6 днів, згідно з довідкою від 20.05.2025 № 904, виданої Київським старостинським округом Тульчинської міської ради в селищі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області; 11 місяців 15 днів, згідно з довідкою від 15.05.2025 № 52, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради в селі Холодівка Тульчинського району Вінницької області. Страховий стаж позивача становить 37 років 09 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано періоди проживання/роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 04.08.1989 по 14.08.1989 та з 01.11.1989 по 16.01.1992, оскільки згідно з другим та третім записами трудової книжки від 07.07.1989 НОМЕР_1 позивачка працювала в місті Вінниця.

У зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу за результатами розгляду заяви позивача від 03.06.2025 про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення № 025150009257 від 10.06.2025, про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Надалі, відповідач-1 подав відзив, у якому підтримує позицію ГУ ПФУ в Черкаській області та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзивів, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є особою, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (Категорія 4) серії НОМЕР_2 від 14.01.2005 (а.с. 11).

Позивач 03.06.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 10.06.2025 прийнято рішення №025150009257 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 9).

Відмова пенсійного органу у призначенні дострокової пенсії за віком згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтована тим, що позивачем не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Підтверджений період постійного проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 рік 3 місяці 21 день. Зокрема, 4 місяці 6 днів, згідно з довідкою від 20.05.2025 № 904, виданої Київським старостинським округом Тульчинської міської ради в селищі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області; 11 місяців 15 днів, згідно з довідкою від 15.05.2025 № 52, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради в селі Холодівка Тульчинського району Вінницької області.

Страховий стаж позивача становить 37 років 09 місяців 24 дні та до страхового стажу зараховані всі періоди.

Виключено із періодів постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 04.08.1989 по 14.08.1989 та з 01.11.1989 по 16.01.1992, оскільки згідно з другим та третім записами трудової книжки від 07.07.1989 НОМЕР_1 заявниця працювала в місті Вінниця.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням від 10.06.2025 № 025150009257, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

Отже, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, вказаними вище положеннями Порядку № 22-1 чітко передбачено, які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей не передбачено чинним законодавством.

За обставин справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, посилалось на непідтвердження факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Згідно із спірним рішенням, відповідачем не зараховано період постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 04.08.1989 по 14.08.1989 та з 01.11.1989 по 16.01.1992, оскільки згідно з другим та третім записами трудової книжки від 07.07.1989 НОМЕР_1 заявниця працювала в місті Вінниця.

Так, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 07.07.1989 позивач з 03.07.1989 працювала збиральником та 10.08.1992 була звільнена по догляду за дитиною (а.с. 10).

Архівним відділом Вінницької міської ради надано відповідь від 23.05.2025 №П/24/32553/24-30 відповідно до якої, позивачу було надано архівну копію особової картки звільненого працівника, щодо відпустки по догляду за дитиною за період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Вінницький ламповий завод" (а.с. 13).

Згідно із архівною копією особової картки звільненого працівника (ф. Т-2) позивач перебувала у відпустці з 13.10.1989 по 18.08.1992 (а.с. 14).

Відповідно до довідки Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в с. Холодівка Тульчинського району з 01.11.1989 по даний час (а.с. 12).

Отже, оцінючи відомості відповідно до особової картки звільненого працівника у сукупності із довідкою Тульчинської міської ради про зареєстроване місце та постійне проживання ОСОБА_1 в с. Холодівка Тульчинського району з 01.11.1989, суд вважає безпідставними доводи відповідача про наявність підстав для виключення із періодів постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.11.1989 по 16.01.1992.

Водночас, документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 № 501, передбачено, що Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова норма закріплена і в пункті 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі - Порядок № 501), а саме визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Копії посвідчення (Категорія 4) серії НОМЕР_2 від 14.01.2005, підтверджується, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Також зазначено, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживають або постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

За змістом п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. №501 (в редакції на час видачі позивачу посвідчення), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 Порядку №501 передбачено, що видача посвідчень провадиться громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Враховуючи вищенаведене, єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону № 796-XII, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Тобто видавши позивачу посвідчення (Категорія 4) серії НОМЕР_2 від 14.01.2005, держава визнала, що вона станом на 01.01.1993 проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 31.07.2018 у справі № 751/2050/17, від 22.01.2019 у справі № 129/1535/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а, від 21.11.2019 у справі № 572/47/17, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує при вирішенні цієї справи.

Відтак, Законом № 796-XII, Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Отже, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорії 4) серії НОМЕР_2 від 14.01.2005, також підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а тому таке рішення від 10.06.2025 № 025150009257 підлягає скасуванню.

Як уже встановлено судом вище, наразі в позивача наявні умови - вік 55 років, стаж понад 35 років, та позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала в зоні посиленого радіологічного контролю понад 4 роки станом на 1 січня 1993 року, які є достатніми для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Водночас, вирішуючи спір в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішення якого позивач оскаржує як протиправне.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача від 10.06.2025 , яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Черкаській області.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.

Тож, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога позивача підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити з 10.06.2025 пенсію позивачу відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виплату ж, здійснює територіальний відділ Пенсійного фонду України, а саме ГУ ПФУ у Вінницькій області за місцем фактичного проживання особи, куди в силу приписів п. 4.10 Порядку №22-1 передається електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення.

Законодавець розділив поняття призначення, яке здійснюється за рішенням структурного підрозділу визначеного за екстериторіальністю, та виплату, яка здійснюється територіальним відділом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи.

Отже, вимога виплатити пенсію не підлягає задоволенню, оскільки не вирішено питання про її призначення. Після вирішення цього питання виплата пенсії здійснюватиметься із дати її призначення, а саме з 10.06.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.06.2025 № 025150009257 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 10.06.2025 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 807,46 грн (вісімсот сім гривень 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ - 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000).

Повне судове рішення складено 18.02.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна