Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №486/44/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа №: 486/44/26 Провадження № 3/486/119/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

учасники справи: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2025 року о 13:45 год. ОСОБА_1 по вул. Енергобудівників, 2, в м. Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області, керував електросамокатом «Геліос», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, незв`язна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер «Алкотест 2820», а також в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На думку суду такі дії ОСОБА_1 направлені на затягування розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Судом було вчинені всі можливі дії щодо виклику останнього в судове засідання, а тому, беручи до уваги строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів.

Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15 березня 2023 року, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він визнається транспортним засобом, а особа, яка ним керує, є повноправним учасником дорожнього руху.

Крім того, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення: електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Також у зазначеному Законі наведено визначення: низько-швидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, за змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.

Таким чином, законодавець встановлює, що для керування двоколісними транспортними засобами, які приводяться в рух електродвигунами та призначені для перевезення людей і (або) вантажів, водій мусить мати відповідну категорію, яка дозволяє йому керувати такими транспортними засобами, оскільки такі транспортні засоби визначені правилами дорожнього руху, як «мопед».

Згідно з ч.ч. 1, 2 та п. 1 ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 вищезазначеного закону визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є саме водієм, адже термін «водій», у цій справі слід використовувати у розширеному значенні, яке прямо передбачене Конвенцією «Про дорожній рух», ратифікованою із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР№ 2614-VIII від 25 квітня 1974 року.

Згідно, п. v ст. 1 цієї Конвенції водій (погонич) це будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, автомобілем та тому подібне (включно з велосипедами) або веде за собою по дорогам худобу, стадо, упряжених чи в`ючних тварин.

Застосування такого, розширеного, підходу до визначення терміну «водій» є цілком виправданим, оскільки в протилежному випадку особи, які керують транспортними засобами і не мають посвідчення водія відповідної категорії мали б змогу ухилитись від відповідальності, встановленої законом.

Із вищезазначеного виходить, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності, є водієм транспортного засобу електросамоката «Геліос» та відповідає за порушення норм ПДР України та КУпАП на загальних підставах.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. п. 6, 7 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Тому відмова водія від проходження огляду на визначення перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння має бути зафіксована поліцейським за допомогою технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, що в даному випадку було дотримано.

Вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку доповнюють один одного і не суперечать один одному.

Факт керування ОСОБА_1 електросамокатом «Геліос» зафіксовано на диску з відеозаписом № 0-02-05-5b12803ddf3a1947b65235cf4a735f85cd220 68d77aed8257c348c61fc3afe95_bb3eac0e2dd8315a /а.с. 5/.

З дослідженого судом диску з відеозаписом №0000000_0000002025 1213154954_0409 вбачається, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність підозр вважати, що він керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння /тайм код 00:09/. На запитання поліцейського чи вживав сьогодні алкоголь ОСОБА_1 відповів, що вживав /тайм код 00:12/.

На диску з відеозаписом №0000000_00000020251213155455_0410 поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу /тайм код 04:05/. ОСОБА_1 відмовляється /тайм код 04:09/. Також пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння у найближчому медичному закладі /тайм код 04:17/. На що ОСОБА_1 зазначив, що погоджується з тим, що перед тим, як керувати транспортним засобом, вживав алкоголь /тайм код 04:55/.

На відеозаписі №0000000_00000020251213155955_0411 на запитання поліцейського ОСОБА_1 в лікарню для проходження огляду на визначення стану сп`яніння їхати відмовився /тайм код 00:14/.

Дата та час на відеозаписі співпадають із датою та часом, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення водія ОСОБА_1 на медичний огляд з метою виявлення стану сп`яніння та розписка, в якій ОСОБА_1 зобов`язався не керувати транспортним засобом до повного витверезіння від 13 грудня 2025 року /а.с. 2, 3/.

Досліджені в судовому засіданні докази повністю узгоджуються між собою та підтверджують вину ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме, відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, а також, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого безальтернативною санкцією частини 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови на розрахунковий рахунок адміністративного штрафу: UA438999980313010149000014001, одержувач – Миколаївське ГУК/Миколаївська обл., Код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, КЕКД 21081300, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягнути подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (М.КИЇВ ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 37993783 Казначейство України (ел. адм. подат.) UA908999980313111256000026001 22030106 Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України) «00» Без деталізації за відомчою ознакою) судовий збір розміром – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Південноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. А. Далматова