Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №486/2231/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/2231/25

Провадження № 2-о/486/16/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південноукраїнський відділ Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, Миколаївський центр зайнятості, Запорізький обласний центр зайнятості, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник заявниці ОСОБА_1 , адвокат Бойченко І.О. звернулася до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересовані особи: Південноукраїнський відділ Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, Миколаївський центр зайнятості, Запорізький обласний центр зайнятості.

Свою заяву мотивує тим, що між нею та фізичною особою підприємця ОСОБА_2 укладено трудовий договір №3134 від 01.12.2004. Однак, даний договір був укладений на дівоче прізвище заявниці « ОСОБА_3 ». Згодом після укладання шлюбу з ОСОБА_4 , змінила на його прізвище, потім шлюб було розірвано. В подальшому, у 2025 році після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , змінила на його прізвище. Зазначає, що вказаний трудовий договір був зареєстрований Бердянським міським центром зайнятості, але в заявниці відсутня копія договору. Додає, що трудовий договір №3134 від 01.12.2004 діяв з 01.12.2004 по 10.07.2005, та був розірваний. Після цього, заявниця тривалий час перебувала у відпустці по догляду за дитиною і не працювала. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією м. Бердянська вимушена була залишити своє постійне місце проживання та переїхати до м.Південноукраїнська Вознесенського району Миколаївської області. Для отримання щомісячної допомоги на проживання для внутрішньо переміщених осіб, заявниця звернулася до Південноукраїнського відділу Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості для отримання статусу безробітної. Однак їй було відмовлено з тієї підстави, що ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах, але це не відповідає дійсності. Звернулися із адвокатським запитом до Запорізького обласного центру зайнятості, який надав відповідь, що для зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення обох сторін договору. Однак, з 2019 ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність та не має юридичних повноважень робити будь-які записи про звільнення та звертатися до центру зайнятості, як роботодавець. Вважає, що згідно довідок форми ОК 5 та ОК 7 вбачається, що з 01.12.2004 по 10.07.2005 заявниця працювала у ФОП ОСОБА_2 , отримувала заробітну плату, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник Миколаївського обласного центру зайнятості в судове засідання не з`явилась, подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що не вбачає спір про право. У зв`язку з цим заперечень проти заяви ОСОБА_1 не мають, просить суд розглянути справу без участі представника.

Представник заінтересованої особи Південноукраїнського відділу Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості та Запорізького обласного центру зайнятості в судове засідання не з`явилися, заяв та клопотань не надходило, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялись належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як передбачено у ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що з 01.12.2004 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , та 10.07.2005 яка була звільнена з роботи, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Відповідно до бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Служба зайнятості України» Бердянським міським центром зайнятості зареєстровано трудовий договір №3134 від 01.12.2004, укладений між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.11.1984 вбачається, що заявниця ( ОСОБА_6 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянськ Запорізької області.

13.04.2007 після одруження заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 13.04.2004.

В подальшому, 20.06.2025 після одруження заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданого Південноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.06.2025.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією м. Бердянська ОСОБА_1 залишила своє постійне місце проживання та переїхала до м. Південноукраїнська.

Згідно довідки №4807-7001215539 вбачається, що ОСОБА_1 взято на обік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає у м. Південноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідно до Витягу №2025/012057643 від 22.08.2025 з реєстру Бердянської територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована з 30.05.2002 за адресою: АДРЕСА_1 .

З 25.08.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку як така, що шукає роботу в Вознесенській філії Миколаївського обласного центру зайнятості, що підтверджується довідкою від 08.09.2025.

Згідно відповіді Запорізького обласного центру зайнятості №2466/01-22 від 21.10.2025, ОСОБА_1 було відмовлено в знятті трудового договору з реєстрації, через те, що для цього необхідне звернення обох сторін договору.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 14.10.2025, ФОП ОСОБА_2 припинив 24.09.2019 підприємницьку діяльність.

З довідок форми ОК 5 та ОК 7 вбачається, що з 01.12.2004 по 10.07.2005 ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 , отримувала заробітну плату, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок.

Згідно Відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 22.07.2022 встановлено, що заявниця ОСОБА_1 01.12.2004 прийнята на роботу (основне місце роботи) ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та 10.07.2005 року звільнена з роботи (основне місце роботи).

Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.

Відповідно до вимог п. 8, 9, 10 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08 червня 2001 року №260, у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису про зняття трудового договору з реєстрації, зробленого у книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох, а в разі відсутності працівника - на двох примірниках трудового договору запис.

Згідно із п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, фізичні особи, при звільненні найманого працівника, роблять у трудовій книжці запис: звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КзПП України).

Відповідно до ст. ст. 315-319 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності до п.7 вказаної вище Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення факту, що має юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та, зокрема, п. 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Згідно з п. п. 8, 14 вказаного Порядку, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору; записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.

За змістом вказаного Порядку, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються з фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин.

Таким чином, у разі відсутності однієї зі сторін виникають труднощі зі встановленням обставини щодо припинення трудового договору, оскільки п. 8 Порядку передбачає звернення сторін (а не однієї сторони) у центрі зайнятості. За відсутності ж такої можливості підставою для зняття трудового договору з реєстрації та подальше внесення відповідних відомостей до трудової книжки може бути рішення суду, яке набрало законної сили про припинення дії трудового договору.

Заявниця не може в інший, а ніж судовий, спосіб підтвердити факт припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 , а відсутність вказаного запису про припинення трудових відносин перешкоджає їй реалізувати право на офіційне працевлаштування та користування усіма правами застрахованих осіб.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки на підставі досліджених доказів, суд вважає, доведеним факт того, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з 10.07.2005 року припинено трудові відносини та у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених заявником, у інший спосіб встановити даний факт є неможливим та від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці, тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ч.7 ст. 294 ЦПК України, не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південноукраїнський відділ Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, Миколаївський центр зайнятості, Запорізький обласний центр зайнятості, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин за трудовим договором №3134 від 01.12.2004, укладеним між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10.07.2005 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Волощук