Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №490/4797/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4797/25

н\п 2-а/490/21/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кушніренка І.С., розглянувшиу відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з даним адміністаративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №ПC 001148 від 14.05.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наступне.

13.06.2025 до ТОВ «Техноторг», директором якого є Калюжний І.І., від Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області надійшла постанова про накладання адміністративного стягнення № ПC 001148 від 14.05.2025 року, якою постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн. Постановою № ПC 001148 встановлено, що 08.04.2025 року о 12 год 12 хв. на автодорозі М-01 "Київ – Чернігів – Нові Яриловичі" 129 км. був проведений габаритноваговий контроль транспортного засобу Sinotruk держ.номер НОМЕР_1 , напівпричеп TUR держ.номер НОМЕР_2 та встановлено, що вантажовідправником до ТТН від 08.04.2025 № 0000017195 внесені відомості про довжину транспортного засобу, яка перевищую норму від 10% але не більше 20%. 08.04.2025 року відносно ТОВ «Техноторг-Авто» посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (надалі – ВДК у Чернігівській області) здійснювалась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом ТОВ «Техноторг-Авто». Згідно товарно-транспортної накладної від 08.04.2025 № 0000017195 - перевізником ТОВ «Техноторг-Авто» здійснювалось перевезення вантажу належного ТОВ «Техноторг» з пункту навантаження - м.Бориспіль, вул. Новопрореза, 8А, до пункту розвантаження – Тернопільська область, Тернопільський район, с.Чернелів-Руський, вул.Михалевича, буд. 51А. У вищевказаній ТТН № 0000017195 були зазначені відомості про транспортний засіб який здійснював перевезення вантажу, а саме: довжина - 21,5 м., ширина - 2,6 м., висота - 4 м., загальна маса - 27,68т. В ході проведення габаритно-вагового контролю, водієм транспортного засобу який здійснював перевезення вантажу, був наданий працівникам Укртрансбезпеки Дозвіл № 2025 – 13850001 – 7198НГ від 08.04.2024 виданий Департаментом національної патрульної поліції, зі строком дії з 08.04.2025 по 18.04.2025 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що було відображено працівниками відповідача в акті про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 08.04.2025 року. Як вбачається з Дозволу, - параметри транспортного засобу, який здійснював перевезення за ТТН № 0000017195, не перевищують параметри зазначені в ТТН № 0000017195, Дозвіл виданий строком дії з 08.04.2025 по 18.04.2025, Дозвіл видано на транспортний засіб Sinotruk держ.номер НОМЕР_1 , напівпричеп TUR держ.номер НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення вантажу по ТТН № 0000017195.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідний Дозвіл був наданий перевізником та досліджений працівниками відповідача, що було відображено працівниками відповідача в акті про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 08.04.2025, що не було враховано уповноваженою особою відповідача при винесенні оскаржуваної постанови. За таких обставин, позивач вважає, постанову про накладання адміністративного стягнення № ПC 001148 від 14.05.2025 року протиправною оскільки вона винесена без врахування всіх обставин справи, та відповідно такою, що підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 року дану адміністративну справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 20.06.2025 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

09.07.2025 року від представниці Державної служби України з безпеки на транспорті – Дмитрук І.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважала вимоги позивача безпідставними, виходячи з наступного.

08.04.2025 року посадовою особою Укртрансбезпеки здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі) відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та направлення від 04.04.2025 № НР003598. О 12 год. 12 хв. на ділянці автомобільної дороги М-01 «Чернігів-Київ-Нові Яриловичі», 129 км., було зупинено вантажний автомобіль марки SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час проведеної перевірки було здійснено документальний габаритноваговий контроль зазначеного транспортного засобу та встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм. Виявлено порушення нормативних габаритних параметрів визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього pyxy, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме - перевищення довжини транспортного засобу на 14,66 % (21,5 м), при допустимій 18,75 м. Водієм транспортного засобу Беженар І.М. під час проведения рейдової перевірки (перевірки на дорозі) надано товарно-транспортну накладну №0000017195 від 08.04.2025 року (далі-TTH), із зазначеною довжиною транспортного засобу 21,5 м. при нормативно допустимих 18,75 м. Отже, було встановлено, що вантажовідправником завідомо було внесено до товарно-транспортної накладної відомості про довжину транспортного засобу, що перевищують нормативно встановлені законодавством габаритні параметри на 14,66 відсотків, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні.

При цьому, представницею відповідача зазначено, що 09.04.2025 року до територіального органу Укртрансбезпеки зателефонувава представник позивача та повідомив, що у водія вже наявний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні №2025-13850001-7198НГ від 08.04.2025 року. Старшим державним інспектором 09.04.2025 року на підставі зазначеного Дозволу автомобільний транспортний засбі було розблоковано, про що зазначено в акті блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу №АБ 003843.

Щодо наявності дозволу, сторона відповідача вказує, що наявність у позивача Дозволу, виданого Департаментом національної патрульної поліції 08.04.2025 року після фіксування старшим державним інспектором факту перевищення габаритних норм автомобільним транспортним засобом, та його надання 09.04.2025 року не звільняє позивача від відповідальності. Зазначений документ має бути в наявності у позивача від початку перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів і до його завершення. Відеозаписи проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 08.04.2025 року та відеозапис процесу розблокування автомобільного транспортного засобу підтверджують факт відсутності Дозволу 08.04.2025 року.

Таким чином, сторона відповідача вважає, що постанова серії № ПC 001148 від 14.05.2025 року у справі про накладання адміністративного стягнення є обгрунтованою та законною. За такого, на підставі вищевказаного представниця відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

31.07.2025 року від представника позивача – адвоката Кушніренка І.С. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив наступне.

Так, на думку позивача, відповідач у поданому ним відзиві, необґрунтовано ототожнює проведену відповідачем 08.04.2025 року перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом іншої юридичної особи - ТОВ «Техноторг-Авто» з оскаржуваною у даній справі постановою про накладання адміністративного стягнення № ПC 001148 на Калюжного І.І. прийнятою відповідачем 14.05.2025 р. В своєму відзиві, на сторінці 15, відповідач вказує, що «14.05.2025 року виконуючим обов`язки керівника територіального органу Укртрансбезпеки, на підставі складених 08.04.2025 року матеріалів було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 №ПС001148 від 14.05.2025.». Разом з тим, в акті про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 08.04.2025 р. самими перевіряючими відповідача було встановлено наявність Дозволу № 2025 – 13850001 – 7198НГ від 08.04.2024 зі строком дії з 08.04.2025 р. по 18.04.2025 р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Отже виконуючим обов`язки керівника територіального органу Укртрансбезпеки, значно пізніше - 14.05.2025 року та на підставі складених перевіряючими матеріалів, - не було враховано наявність Дозволу, а було винесено оскаржувану в даній справі постанову про накладання штрафу за нібито порушення вимог законодавства.

При цьому, стороною позивача зазначено, що якщо б в.о. керівником територіального органу Укртрансбезпеки здійснювався всебічний, обґрунтований та повний розгляд матеріалів перевірки, то в.о. керівника ніяк не міг не врахувати обставини наявності Дозволу, оскільки з матеріалів складених перевіряючими вбачається, що останні особисто бачили та досліджували Дозвіл, що було зафіксовано зокрема в акті про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 08.04.2025. Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови, факт існування Дозволу взагалі не досліджувався, а відповідач у відзиві запевняє, що оскаржувану постанову винесено на підставі матеріалів перевірки, якими існування та дослідження Дозволу фахівцями відповідача встановлено.

Крім того, представник позивача зазначає, що відповідач на сторінці 15 свого відзиву зазначає, що «Наявність у Позивача Дозволу, виданого Департаментом національної патрульної поліції 08.04.2025 року після фіксування старшим державним інспектором факту перевищення габаритних норм автомобільним транспортним засобом, та його надання 09.04.2025 року не звільняє Позивача від відповідальності. Зазначений документ має бути в наявності у Позивача від початку перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів і до його завершення.». Як вбачається з Дозволу – він датований саме 08.04.2025 року, перевезення вантажу здійснювалось також 08.04.2025 року, тобто з тверджень відповідача незрозуміло, що саме порушив вантажовідправник якщо Дозвіл був з самого початку перевезення вантажу. Проте відповідач робить висновок, що навіть наявність Дозволу не звільняє позивача від відповідальності, отже складається таке враження, що відповідач за будь-яких умов мав ціль покарати позивача. Вказане твердження відповідача ще раз підтверджує, що відповідач неправомірно ототожнює проведену 08.04.2025 перевірку ТОВ «Техноторг-Авто», як перевізника вантажу, з оскаржуваною постановою у даній справі, яка винесена 14.05.2025 щодо директора ТОВ «Техноторг», як вантажовідправника, оскільки ТОВ «Техноторг-Авто» та ТОВ «Техноторг» - це різні юридичні особи та одна ніяк не може відповідати за дії та/або порушення іншої.

Отже приймаючи 14.05.2025 оскаржувану постанову відповідач не врахував обставини існування Дозволу, тому позивач не вбачає зі свого боку порушень ст. 132- 2 КУпАП, оскільки в ТТН № 0000017195 від 08.04.2025 були внесені фактичні розміри транспортного засобу, який здійснював перевезення, та які не перевищують тих, які визначені в Дозволі.

Таким чином позивач вважає, що відповідач в своєму відзиві не спростував позовні вимоги позивача, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної постанови щодо накладання адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 02.09.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 06.02.2026 року прийнято до свого провадження дану адміністративну справу, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2026 року на 12:00 год.

Відповідач, який повідомлений судом належним чином про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з`явився, представниця відповідача в телефонному режимі повідомила про наявність технічних проблем (відсутність електропостачання), які унеможливили участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом враховано положення пункту 3 частини другої статті 205 КАС України, якою встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

З урахуванням предмету спору, стадії розгляду справи, а також наявних в матеріалах справи процесуальних документах поданих відповідачем та в яких висловлена позиція щодо даного спору, а тому судове засідання може відбутися без участі представника відповідача, за такого підстави для відкладення розгляду справи відсутні та судове засідання проводиться без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в ньому, а також у відповіді на відзив та просив задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли публічно-правові відносини з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

08.04.2025 року посадовою особою Укртрансбезпеки здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі) відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та направлення від 04.04.2025 № НР003598.

О 12 год. 12 хв. на ділянці автомобільної дороги М-01 «Чернігів-Київ-Нові Яриловичі», 129 км., зупинено вантажний автомобіль марки SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час проведеної перевірки було здійснено документальний габаритноваговий контроль зазначеного транспортного засобу та встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм, у зв`язку з чим, старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області складено Акт №118953 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.04.2025 року.

Також 08.04.2025 року державними інспекторами складено Акт №0004977 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, з якого вбачається, що інспекторами виявлено порушення нормативних габаритних параметрів визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього pyxy, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме - перевищення довжини транспортного засобу на 14,66 % (21,5 м), при допустимій 18,75 м.

У зв`язку із відмовою водія, інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області було складено акт №010511 від 08.04.2025 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Також, 08.04.2025 року о 11 год. 32 хв старшим інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській областіскладено Акт серії АБ №003843 про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 , за яким вказаний транспортний засіб блоковано, в зв`язку з відмовою водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця заміру (на відстань не більше 50 кілометрів).

Разом з тим, в аналогічному Акті серії АБ №003843, який складений 08.04.2025 року о 11 год 32 хв, та наданий суду стороною відповідача, міститься запис про те, що 09.04.2025 року о 09 год 27 хв транспортний засіб SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 розблоковано та надано водієм Дозвіл №2025-13850001-7198 НГ з 08.04.2025 по 18.04.2025.

14.05.2025 року в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Петренко Р.М. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення серія ПС №001148,якою визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Даною постановою встановлено, що о 08.04.2025 року о 12 год 12 хв. на автодорозі М-01 «Київ – Чернігів – Нові Яриловичі» 129 км. був проведений габаритноваговий контроль транспортного засобу SINOTRUK держ.номер НОМЕР_1 , напівпричеп TUR держ.номер НОМЕР_2 та встановлено, що вантажовідправником до ТТН від 08.04.2025 № 0000017195 внесені відомості про довжину транспортного засобу, яка перевищую норму від 10% але не більше 20%.

При цьому, сторона відповідача стверджує, що вказана постанова прийнята на підставі складених 08.04.2025 року матеріалів.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17; 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Таким чином судом визнається обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно.

Згідно з положеннями ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху…

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншим встановленим законом способом.

Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України регулюються Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР України регламентовано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.3 Положення).

За приписами п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п.4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок на дорозі.

Відповідно до ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2).

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993№ 3353-XII).

Положення статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005№ 2862-IV передбачають, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження (ст 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (надалі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси, зокрема, фактичної маси для двовісних вантажних автомобілів максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 18 тонн, місцевого значення 14 тонн, а для комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 для автомобільних доріг державного значення та 24 для автомобільних доріг місцевого значення; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом та трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 для автомобільних доріг державного значення та 24 для автомобільних доріг місцевого значення (п.22.5 Правил дорожнього руху).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/ або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Згідно п.4 цих Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2025 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України видано Дозвіл №2025-13850001-7198 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно вказаного Дозволу транспортному засобу SINOTRUK, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп TUR д.н.з. НОМЕР_2 дозволено рух за маршурутом: Іванівка – виїзд на М01-02 – М01-02 – виїзд на М01-М01 – об`їзна Броварів – виїзд на Р03-Р03 – виїзд на М03 – М03 – міська смуга Борисполя, рух містом: вул. Київськй Шлях – вул. Новопрорізна – вул. Новопрорізна, 8А, з наступними параметрами транспортного засобу: довжина – 21,50 м, ширина – 3,00 м, висота – 4,30 м, загальна вага автопоїзда з вантажем – 40,00 т, навантаження на найбільш навантажену вісь – 13,50 т.

Строк дії даного Дозволу з 08.04.2025 року по 18.04.2025 року.

Як встановлено судом вище, згідно оскаржуваної постанови ПС №001148, виданої 14.05.2025 року, транспортний засіб SINOTRUK, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп TUR д.н.з. НОМЕР_2 , 08.04.2025 року рухався по ділянці автомобільної дороги М-01 «Чернігів-Київ-Нові Яриловичі», 129 км. з наступними габаритними параметрами: довжина транспортного засобу – 21,5 м.

Тобто, даний транспортний засіб рухався у відповідності до Дозволу №2025-13850001-7198 НГ від 08.04.2025 року по дозволеній автомобільній дорозі М-01, з дозволеною довжиною транспортного засобу – 21,5 м.

Таким чином, станом на день винесення відповідачем оскаржуваних постанови ТОВ «ТЕХНОТОРГ-АВТО» мало дозволи на участь транспортного засобу SINOTRUK, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп TUR д.н.з. НОМЕР_2 , у дорожньому русі як транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що свідчить про недоведеність допущення позивачем руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів транспортного засобу та неправомірність винесених відповідачем постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Суд ставиться критично до тверджень відповідача про те, що водієм вищевказаного транспортного засобу 08.04.2025 року під час фіксування державним інспектром перевищення габаратних норм не надано Дозвіл про рух з перевищеними габаритами, а надання його 09.04.2025 року не звільняє позивача від відповідальності, з наступних підстав.

Відповідно до абз. 6 п. 2 Інструкції №513 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Керуючись пунктами 4-6 Інструкції №512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.

Зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа:1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки;2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення;3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.

На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення, передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та у разі потреби уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання:1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису; 2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису;3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.

Як встановлено судо вище, 09.04.2025 року транспортний засіб SINOTRUK, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп TUR д.н.з. НОМЕР_2 був розблокований на підставі пред`явлення Дозволу №2025-13850001-7198 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого 08.04.2025 року Департаментом патрульної поліції Національної поліції України, про що ззаначено у Акті Акт серії АБ №003843 про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу.

За такого, станом на винесення Постанови ПС №001148 14.05.2025 року вбачалася відсутність події і складу адміністративного правопорушення, що передбачено п.1 ст 247 КУпАП.

А отже, відповідач, в порушення п. 6 Інструкції №512 не скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку відповідачем не правильно обрано суб`єкта відповідальності, з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 є ТОВ «Техноторг-Авто».

Як встановлено судом, Постанова ПС №001148 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , як на керівника ТОВ «ТЕХНОТОРГ».

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Калюжний І.І. дійсно є директором ТОВ «ТЕХНОТОРГ».

Дозвіл №2025-13850001-7198 НГ від 08.04.2025 року видано перевізнику та власнику транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 – ТОВ «ТЕХНОТОРГ-АВТО».

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ «ТЕХНОТОРГ-АВТО» є Черновол Андрій Васильович.

Тобто, в даному випадку ТОВ «ТЕХНОТОРГ-АВТО» є перевізником та власником транспортного засобу SINOTRUK ZZ4256V324HE1B, д.н.з. НОМЕР_1 , а ТОВ «ТЕХНОТОРГ» – вантажовідправником, що також підтверджується товарно-транспортною накладною №0000017195 від 08.04.2025 року.

Так, абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, слід дійти висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22 відповідно.

За такого, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також те, що оскільки ТОВ «ТЕХНОТОРГ», директором якого є ОСОБА_1 , не є перевізником та власником транспортного засобу, а отже не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

За наявності обставин, зазначених у п.п. 5,6 і 9 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до п. 6 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного вище, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахування наведеного, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн, який підлягав сплаті при подачі даного позову та був сплачений позивачем.

Керуючись статтями 2, 5, 76, 77, 90, 134, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.05.2025 року № ПC 001148, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять гривень) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Суддя Саламатін О.В.