Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №489/3312/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/3312/25

Провадження № 2-о/489/12/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_1 - Романової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

встановив:

В квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Романову І.Д. звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування її на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що з липня 2018 року по день його смерті проживала однієї сім`єю з ОСОБА_3 , шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. ОСОБА_3 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України та виконував обов`язок по захисту Батьківщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новомихайлівка Покровського району Донецької області. На адресу, за якою проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про смерть її цивільного чоловіка. Разом з ОСОБА_3 заявник проживала однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, спільно відпочивали, святкували сімейні події, дні народження, фактично реалізовували та виконували права та обов`язки подружжя. Згідно рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.03.2025 по справі № 489/10436/24 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з липня 2018 року до дня смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 заявник вважає, що набула право на отримання передбачених законом пільг та виплат як член сім`ї загиблого військовослужбовця. Заявниця вказує на те, що отримувала кошти від свого загиблого співмешканця у період проходження ним військової служби. Також вказувала, що з 21.09.2020 по 22.06.2023 ОСОБА_3 працював у ТОВ «Антарес-Буд», регулярно отримував заробітну плату.

ОСОБА_1 у поданій заяві вказувала на те, що встановлення факту перебування її на утриманні у ОСОБА_3 необхідно їй для реалізації права на отримання допомоги від держави у встановленому законом порядку грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, який був її чоловіком. Проте командир ВЧ НОМЕР_2 усно відмовив їй у наданні вказаних виплат, оскільки серед поданих документів відсутні докази того, що вона перебувала на утриманні загиблого.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено її до розгляду.

09.05.2025 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на подану заяву, згідно якого він вказував на те, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступник вирішенням спору про цивільне право. Вимоги про встановлення факту перебування на утриманні можуть бути вирішені в порядку окремого провадження, якщо між сторонами не існує спору про право. Встановлення факту перебування на утриманні матиме наслідком для заявника виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги. За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає, що у даному випадку має місце наявність спору про право.

05.09.2025 від представника заявника ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування у ГУ ДПС відомостей про доходи загиблого ОСОБА_3 за період з 2020 року до квітень 2024 року.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2025 клопотання представника заявника ОСОБА_4 задоволено, а саме витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області відомості про отримані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , доходи за період з липня 2018 року по 17.03.2024.

Витребувані відомості надійшла на адресу суду 25.09.2025.

Представник заявника ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Заявниця у судовому засіданні 17.07.2025 теж наполягала на задоволенні її заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.07.2025 заявлені вимоги не визнала. Заперечувала проти того, що її син ОСОБА_3 утримував ОСОБА_1 , наполягала, що син періодично і їй надав кошти.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні, призначеному на 17.07.2025, пояснила, що є двоюрідною сестрою загиблого ОСОБА_3 , який з 12 років проживав зі своєю тьотею – матір`ю свідка ОСОБА_6 , його батько помер у 1998 році, а з мамою він мало спілкувався. Спочатку працював на будівництві, потім у Пітері на складі у рф точні роки не пам`ятає, але працював там приблизно 3 роки. З липня 2018 року почав жити із заявницею однією сім`єю. Зі слів заявниці та її двоюрідного брата знає, що ОСОБА_3 заробляв більше заявниці, що ОСОБА_7 часто казала, що якби не ОСОБА_8 , то їм не було б за що оплачувати квартиру. ОСОБА_3 купляв заявниці пальто та чоботи, за власні кошти робив ремонт в квартирі.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с. 16).

17.03.2025 Інгульським районним судом м. Миколаєва було постановлено рішення по справі № 489/10436/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відповідно до якого заяву задоволено. А саме встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з липня 2018 року до дня смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17-19).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 вона набула право на отримання передбачених законом пільг та виплат як член сім`ї загиблого військовослужбовця, оскільки проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебувала в нього на утриманні.

У відповідності до п. 5 Порядку визначення та виплати окремим категоріям осіб з числа сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім`ї Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) Захисника та Захисниці України призначається у розмірі 15 млн. гривень рівними частинами з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 336 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України”

Згідно положень ст. 10-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 наполягає на тому, що у даному випадку із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право. Проте з таким твердженням суд не погоджується виходячи з наступного.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_3 , оскільки їй було відмолено в прийнятті документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до вимог статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Враховуючи викладене, твердження заінтересованої особи про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.

Згідно акту, затвердженого головою правління ОСББ «Дивосвіт» від 10.04.2024, в кв. АДРЕСА_2 дійсно проживали разом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_3 з 21.09.2020 працював у ТОВ «Антарес-Буд». Звільнений 22.06.2023 за власним бажанням (а.с. 23).

У відповідності до інформації про доходи ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , наданої на запит суду Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, дохід ОСОБА_3 складав: у 2020 році – 17 061,62 грн.; у 2021 році – 74 871,73 грн. (приблизно 6 194,90 грн. щомісячно); у 2022 році – 19 335,66 грн.; у 2023 році – 43 306,97 грн. (а саме січень – 7 079,01 грн., лютий – 7 079,01 грн., березень – 7 079,01 грн., квітень – 7 351,43 грн., травень – 7 351,43 грн., червень – 7 367,08 грн.); у 2024 році – 28 024,57 грн. (а саме січень – 4 544,53 грн., березень – 23 480,04 грн.) (а.с. 82-85).

Згідно довідки форми ОК-5 доходи ОСОБА_1 становили: у 2020 році – 158 303,99 грн.; у 2021 році – 167 563,93 грн.; у 2022 році – 94 865,46 грн.; у 2023 році – 185 304,57 грн. (а.с. 20-22).

До заяви долучено письмові докази, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 протягом 2024 року переказував на рахунок ОСОБА_1 наступні грошові кошти: 29.01.2024 – 398,00 грн.;30.01.2024 – 109,45 грн.; 02.02.2024 – 398,00 грн.; 14.02.2024 – 3 000,00 грн.; 15.03.2024 – 600,00 грн.; 15.03.2024 – 18 000,00 грн. (а.с. 24-26, 61).

Також до поданої заяви ОСОБА_1 долучено скрін-шоти листування з невстановленого месенджера, зі змісту яких встановлено, що «Евгений Портнов» в період з 2019 по 2020 рік здійснював на користь невстановленої особи грошові перекази в іноземній валюті: 10 000 р., 5 000 р., 50 р., 10 000 р., 1 200 р., 8 000 р., 50 р., 13 000 р., 2 000 р., 10 000 р., 7 000 р., 7 000 р., 3 200 р. (а.с. 62-67).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною 2 указаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку судом встановлено, що достовірні та достатні докази на підтвердження того, що надане померлим ОСОБА_3 заявнику ОСОБА_1 грошове утримання було основним і постійним джерелом її доходу і засобом для існування – відсутні, за умови, що отримувана нею заробітна плата протягом 2020-2024 року значно перевищувала розмір отримуваних ним доходів.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України,оскільки в задоволенні заяви відмовлено – судові витрати покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд –

вирішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 19.02.2026.

Суддя Г.А. Микульшина