Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №308/16401/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16401/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Шумило Н.Б.

за участю секретаря судових засідань – Дуб В.І.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Йосипчука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить звільнити позивача з 01.09.2025 від сплати аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.04.2020 року у справі №308/6638/19 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позову посилається на те, що 31.07.2010 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб. У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.04.2020 року (справа №308/6638/19), шлюб між сторонами розірвано.

Разом з тим, згідно вказаного рішення, судом вирішено стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.06.2019 року і до досягнення ним повноліття.

Приймаючи рішення про необхідність стягнення з нього аліментів на утримання дитини суд виходив з того, що він та відповідачка проживають окремо, а їх наш син ОСОБА_3 на той час проживав разом з матір?ю.

На виконання вказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом 25.08.2020 року видано виконавчий лист, який відповідачкою було пред?явлено до виконання до Ужгородського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Оскільки він офіційно працевлаштований, аліменти з нього стягуються із заробітної плати систематично на підставі постанови державного виконавця РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2020 року.

Через деякий час їх син ОСОБА_3 виявив бажання проживати разом з ним, а не з матір?ю, однак відповідачка не надавала згоди на це. Після того, як сину виповнилося 14 років, набувши у відповідності до ч 3 ст.160 СК України право на самостійне визначення місця проживання, він з початком навчального періоду, а саме з 01.09.2025 року, переїхав проживати до нього, попри заперечення матері.

Позивач вказує, що відтоді та по даний час син постійно проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , та повністю знаходиться на його утриманні, відповідачка жодних коштів на утримання дитини не надає. Зазначено, що сину подобається проживання разом з ним і у нього для цього є усі належні умови для його проживання та виховання. Син і надалі бажає проживати з ним та в категоричній формі не бажає проживати разом з матір`ю.

В той же час, незважаючи на те, що син проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні, з нього й надалі стягуються аліменти на користь відповідачки, які остання витрачає виключно на свої потреби.

Обставиною, яка має істотне значення для звільнення його від сплати аліментів та подальшого їх стягнення, вказує те, що син ОСОБА_3 проживає разом з ним та повністю знаходиться на його утриманні та вихованні, а відповідач участі в утриманні дитини не приймає.

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

В судовому засіданні 17.02.2026 позивач позовні вимоги підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того зазначив, що його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявив бажання проживати з ним, і починаючи з 01.09.2025 року проживає разом з ним в АДРЕСА_1 , та знаходиться на його утриманні. Відповідач коштів на утримання сина не надає, при цьому з нього і надалі стягуються аліменти за рішенням суду. За наведеного просить позов задовольнити та припинити стягнення аліментів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, у вступному слові та поясненнях обгрунтування вимог навів аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив врахувати, що згідно рішення суду від 23.04.2020 з позивача стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання їх сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому дитина з 01.09.2025 проживає з батьком та перебуває на його повному утриманні. Наведене свідчить про подвійне навантаження на позивача. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 17.02.2026 повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки та SMS-повідомлення на її номер телефону вказаний у позовній заяві, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду, та відзиву не подавала.

Крім того слід зазначити, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та повістки, які повернулись з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», «відмова».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За наведеного, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду від 23.04.2020 у справі №308/6638/19 ухвалено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити повністю. Шлюб, зареєстрований 31.07.2010 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (до реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 ) у виконкомі Червонівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 04, – розірвати. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.06.2019 року і до досягнення ним повноліття.

Вказане заочне рішення набуло законної сили 21.07.2020 року.

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №63261906 від 27.10.2020 державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Галочкіною Соломією Василівною, при примусовому виконанні: виконавчого листа №308/6638/19 виданий 25.08.2020 Ужгородським міськрайоним судом Закарпатської області про: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.06.2019 року і до досягнення ним повноліття. Постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 50% до погашення заборгованості по сплаті аліментів, що станом на 27.10.2020 становить 58069,68 грн., після погашення заборгованості по сплаті аліментів, стягувати 1/3 частину усіх видів заробітку, але не менше 505 прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

З акту про фактичне місце проживання № 49 складеного 21.10.2025 року комісією у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вбачається що такий складено про те, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із особою проживає син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт підтверджується декларацією від лікаря, заява власника житла, сусідами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підписали вказаний акт.

З копії довідки про фактичне місце проживання №1075 від 21.10.2025р. виданої відділом Державної реєстрації нерухомості, бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центру надання адміністративних послуг Чопської міської ради слідує, що така видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу фактично проживаючих за адресою входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Указаною нормою права імперативно встановлено право власності дитини на аліменти, які отримуються на неї одним із батьків, та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267-271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів батька дітей. При цьому обов`язок матері - платника аліментів утримувати дітей не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2021 року в справі №308/6638/19 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, син сторін проживав з матір`ю.

При цьому, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.10.2025 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами, копією акту про фактичне місце проживання № 49 складеного 21.10.2025, та довідки про фактичне місце проживання №1075 від 21.10.2025р. виданої відділом Державної реєстрації нерухомості, бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центру надання адміністративних послуг Чопської міської ради.

Відтак змінились обставини, які впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини.

Окрім того, суд визнає істотною обставину проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем, та перебування на його утриманні.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини справи, проживання дитини з батьком, загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про припинення стягнення аліментів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про момент припинення стягнення аліментів у справі, що розглядається, суд зауважує, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою запобігання необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за період, коли син сторін пішов проживати разом з батьком, тому стягнення аліментів має бути припинено саме з дати, коли син сторін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком, тобто з 21.10.2025 року.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 273 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 141, 179, 181 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стягуються на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 23.04.2020 року у справі № 308/6638/19, починаючи з 21.10.2025 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення суду складено – 19.02.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило