Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №301/1948/25 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1948/25

2/301/32/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2026 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді – Гичка О.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Мелай В.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Кам`янської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що ОСОБА_1 , є власником двох земельних ділянок загальною площею 0,4941, що розташовані на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце : земельна ділянка площею 0,1394 га — для будівництва і обслуговування житлового будинку; земельна ділянка площею 0,3547 га — для ведення особистого підсобного господарства. Право власності на вказані земельні ділянки посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021137, виданим 29 листопада 2000 року та зареєстрованим в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551. У 2024 році вона звернулася до ТзОВ «Землемір» із заявою щодо встановлення (відновлення) меж належних їй земельних ділянок. За результатами кадастрових робіт межі земельної ділянки площею 0,1394 га були встановлені безперешкодно, однак щодо ділянки площею 0,3547 га виникли обставини, що перешкоджають присвоєнню їй кадастрового номера. Зокрема, під час внесення даних до бази Державного земельного кадастру було виявлено повне накладення (100%) цієї земельної ділянки на вже сформовану земельну ділянку комунальної власності Кам`янської сільської ради з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, загальною площею 0,3505 га, що має цільове призначення — землі запасу (код 01.17). Вона звернулася до Кам`янської сільської ради із усним зверненням щодо скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, загальною площею 0,3505 га, що має цільове призначення — землі запасу (код 01.17), але їй повідомили, що це зробити неможливо і рекомендували звернутися до суду. Фактично відповідачем — Кам`янською сільською радою — самовільно віднесено до земель запасу сільської ради земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК №021137, виданого 29 листопада 2000 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551. Внаслідок цього вона позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника, зокрема, користуватися та розпоряджатися землею.

Просить суд усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,3547 га для ведення особистого підсобного господарства, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК №021137 виданого 29 листопада 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 551, розташованої в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3505 га з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, що розташована в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 28.08.2025 підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 для участі в розгляді справи не з`явилася, подала до суду заяву, просить суд справу розглядати в її відсутність, позовні вимоги підтримала, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Кам`янської сільської ради для участі в розгляді справи не з`явився, подав до суду заяву, просить суд справу розглядати в його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021137, виданого 29 листопада 2000 року Зарічанською сільської радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №551, ОСОБА_1 на підставі рішення 17 сесії 22 скликання Зарічанської сільської ради від 22.12.1997 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4941 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Зарічанської сільської ради. Згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки : ділянка НОМЕР_1 площею 0,1394 га, ділянка НОМЕР_2 площею 0,3547 га ( а.с. 8).

Згідно Листа фізичної особи – підприємця інженера-землевпорядника ОСОБА_2 № 24 від 12.06.2025 встановлено, що на звернення ОСОБА_1 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,35 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021137, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №551 від 29.11.2000 повідомлено про неможливість виготовлення даної технічної документації. У процесі підготовки вихідних даних для розроблення технічної документації виявлено перетин меж проектованої земельної ділянки з межами уже існуючої ділянки комунальної власності Кам`янської сільської ради за кадастровим номером 2121987000:03:001:0338 ( а.с. 58).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 5600489682025 від 10.04.2025, кадастровий номер земельної ділянки 2121987000:03:001:0338, місце розташування Закарпатська область, Берегівський район, Кам`янська сільська рада, урочище «Бережева-Гребля», категорія земель : землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки : 01.17 земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами), площа земельної ділянки 0.3505 гектарів ( а.с. 11-16).

Згідно листа Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 05-16/1580 від 15.09.2025 встановлено, що жодним фізичним чи юридичним особам не надавався дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,3505 га з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338 у власність чи користування (технічної документації). Сільською радою не приймалося рішення щодо передачі вищевказаної земельної ділянки площею 0,3505 га з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, що розташована в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце у власність чи користування фізичним чи юридичним особам ( а.с. 49).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією країни прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 п.п. 1,3,7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 90 ч. 2 ЗК України порушені права власників та користувачів земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (стаття 16 ЦК України).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так у главі 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами ст. ст. 391 цього Кодексу, власник (титульний володілець), за правилами даної статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

За змістом норм ст. 391 ЦК України, потреба в даному заході захисту права власності виникає тоді, коли наявні певні порушення, перешкоди хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що за змістом ст. 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Так діями відповідача по справі всупереч нормам ст. 391 ЦК України, було позбавлено позивача ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки права розпоряджатися нею на власний розсуд, оскільки відповідачем Кам`янською сільською радою — самовільно захоплено земельну ділянку позивача та віднесено її до земель запасу сільської ради, тим самим здійснюючи позивачу перешкоди в користуванні даною ділянкою.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Загальними положеннями частини 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно до Закону від 17.07.1997 р. №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», визначений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Оскільки відповідачем — Кам`янською сільською радою самовільно захоплено земельну ділянку позивача та віднесено її до земель запасу сільської ради, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК №021137, виданого 29 листопада 2000 року, суд вважає, що порушене право позивача на користування майном підлягає відновленню шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3505 га з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, що розташована в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 430, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Кам`янської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов`язати відповідача Кам`янську сільську раду усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,3547 га для ведення особистого підсобного господарства, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК №021137 виданого 29 листопада 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 551, розташованої в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3505 га з кадастровим номером 2121987000:03:001:0338, що розташована в урочищі «Бережева Гребля» на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту с. Сільце.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

- позивач : ОСОБА_1 (адреса місця проживання : АДРЕСА_1 );

- відповідач : Кам`янська сільська рада (адреса : с. Кам`янське, вул. Українська, буд. 1, Берегівського району Закарпатської області).

Суддя Іршавського

районного суду : О. Б. Гичка