Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №690/14/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/527/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №690/14/26 Категорія: на ухвалу Здоровило В.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіВасиленко Л.І., Новіков О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мірошнікової-Заглінської Олени Анатоліївни на ухвалу Багачевського міського суду Черкаської області від 07.01.2026 (суддя у суді першої інстанції Здоровило В.А., повний текст ухвали складено 07.01.2026) про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

06.01.2026 адвокат Мірошнікова-Заглинська О.А. звернулася до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів його доходу щомісячно до досягнення донькою повноліття.

Ухвалою Багачевського міського суду Черкаської області від 07.01.2026 відмовлено у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК оскільки заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник заявника адвокат Мірошнікова-Заглинська О.А. подала 08.01.2025 апеляційну скаргу, в якій, на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкового висновку відмовляючи у видачі судового наказу, адже правовою підставою для відмови у видачі судового наказу закон визначає не відсутність у змісті такої заяви вказівки про верхню межу розміру аліментів, а порушення особою питання про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує таку межу, тобто більше, аніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

За правилами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, яка зазначена в пункті 1 частини першої статті 353 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано:

- якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

- заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачено ст. 165 ЦПК України, зокрема законодавець визначив, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Як на правову підставу для відмови у видачі судового наказу, суд першої інстанції послався на п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, тобто заявлення вимоги, яка не відповідає ст. 161 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду першої інстанції представник заявника просилапро видачу судового наказу про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 /4 частини від усіх видів його доходу щомісячно до досягнення донькою повноліття.

Колегія суддів вважає, що формулювання вимог у заяві у вказаний вище спосіб, не відповідає вимогам закону з огляду на те, що наказне провадження в ЦПК України - це спрощений вид цивільного судочинства, основними особливостями якого є безспірність вимог, тобто вони є очевидними та не потребують доказування, видача судового наказу відбувається без проведення судового розгляду, а також те, що судовий наказ є виконавчим документом.

Отже, вказівка Закону, викладена у п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, на думку колегії суддів є обов`язковою умовою при викладенні прохальної частини заяви про видачу судового наказу, щоб суд, розглядаючи зазначену заяву, міг констатувати безспірність заявлених вимог не вдаючись до самостійного уточнення їхньої верхньої межі без відповідного прохання заявниці.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів у цій справі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги представника заявника відхиляються.

Крім того, відмова у видачі судового наказу не порушує права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки вона вправі звернутися до суду у позовному провадженні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга має бути відхилена, а оскаржувана ухвала суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Багачевського міського суду Черкаської області від 07.01.2026 про відмову у видачі судового наказу у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17.02.2026.

Суддя-доповідач

Судді