Додаткове рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №712/12507/24 — Черкаський апеляційний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/12507/24

Провадження № 22-з/821/13/26

Категорія: 301030400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гудзь Олександр Сергійович

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв Максим Юрійович

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєв Максим Юрійович про визнання договору недійсним та витребування майна,-

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєв М.Ю. про визнання договору недійсним та витребування майна.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Гудзь О.С оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя О.С. – залишено без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєв М.Ю. про визнання договору недійсним та витребування майна - залишено без змін.

27 січня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 – адвоката Юдіна В.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій зазначив, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі є вимушеними, необхідними, дійсними, реальними, фактичними і неминучими, а заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і принципам процесуального права, є співмірним з ціною позову, складністю справи та фінансовим становищем учасників справи, значенням справи для відповідача та пропорційним до предмета спору, у зв`язку із чим просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

16 лютого 2026 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Гудзя О.С. надійшло клопотання, в якому адвокат просив заяву сторони відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення, посилаючись на те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача адвокатом Юдіним В.С. не додані докази направлення заяви позивачу рекомендованим листом з описом вкладення, що є підставою для повернення заяви без розгляду.

Крім того, визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову. Крім того, адвокат Гудзь О.С. просив врахувати, що позивач є особою похилого віку, пенсіонером, яка тяжко хворіє.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що заява представника ОСОБА_2 – адвоката Юдіна В.С. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу представника позивача адвоката Гудзя О.С. залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року залишено без змін.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача адвокатом Юдіним В.С. подано через систему «Електронний суд» 27 січня 2026 року. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокат Юдін В.С. надав: ордер на надання правничої допомоги від 15.01.2026, рахунок-фактуру №150126 від 15.01.2026, квитанцію до прибуткового касового ордера №2101 від 21.01.2026 на суму 5 000,00 грн, договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.01.2026, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 22.01.2026 та докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками іншим учасникам справи в їх електронні кабінети.

Колегія суддів, проаналізувавши надані адвокатом Юдіним В.С. докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції встановила, що відповідачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 5 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).

16 лютого 2026 року від представника позивача адвоката Гудзя О.С. надійшло клопотання про залишення заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Приймаючи до уваги надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Юдіним В.С. докази, прийняте судом апеляційної інстанції рішення від 21 січня 2026 року, заперечення сторони позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, необхідності надання відповідачу консультації, ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, участі адвоката в судовому засіданні, яке тривало близько 40 хвилин та значимості таких процесуальних дій у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн.

Отже, заява сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 367, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Юдіна Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн. витрат за надану правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко