Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №691/780/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/444/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №691/780/25 Категорія: 310000000 Подорога Л. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіВасиленко Л. І., Сіренко Ю. В.

секретар Широкова Г.К

.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 (суддя в суді першої інстанції Подорога Л. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в :

в червні 2025 ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 137 144 грн 33 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що рішенням Городищенського районного суду (справа № 2-525), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 3 0% неоподаткованого мінімуму доходів громадян до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31.07.2009.

09.10.2013 державним виконавцем відділу Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 39935279.

Боржником аліменти сплачувались не регулярно, тому станом на 10.03.2025, виникла заборгованість у розмірі 233 255,66 грн.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 39935279, 12.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення штрафу з боржника в розмірі 96 111,63 грн.

Сума пені за несплату аліментів згідно розрахунку становить 137 144,33 грн (233 255,96 – 96 111,63), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 137 144 грн 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач невчасно сплачував аліменти, що є підставою для нарахування пені за прострочені платежі.

Суд відхилив доводи відповідача про наявність на його утриманні інших дітей та хворої дружини, мотивувавши це тим, що вказані обставини не є підставами для невиконання рішення суду про стягнення аліментів. При цьому, з позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 до суду не звертався.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 до 50 000 грн на підставі ч. 2 ст. 196 СК України.

Скаржник вказує, що судом не було враховано, що відповідач не в повному обсязі сплачував аліменти та допустив заборгованість через складні життєві обставини: нестабільний дохід та народження у нього інших дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також потребують догляду та фінансового забезпечення, а також наявність хворої дружини.

Крім того, зазначено, що у відповідача був відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів, тому він просить врахувати його матеріальний стан та вважає, що розмір розрахунку пені, що наданий стороною позивача є завищений та просить стягнути з нього 50 000 грн пені, оскільки такий розмір на його думку буде відповідати сумі несплаченого зобов`язання. З розрахунком заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні скаржник також не згідний та вважає, що такий розрахунок є недостовірним та остаточний розмір заборгованості не встановлено.

Також вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки подані ним клопотання про зупинення розгляду справи від 17.11.2025 та 28.11.2025 не розглянуто у відповідності до вимог законодавства України.

Належним чином оформлений, у відповідності до вимог цивільно-процесуального закону України, відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що підтверджується фотокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.12.2008 (а.с. 13).

На виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 39935279 від 25.09.2013, з виконання виконавчого листа Городищенського районного суду Черкаської області від 28.09.2009 у справі № 2-525 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.07.2009, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10.03.2025 у ВП 39935279 (а.с. 16-18) та довідки Деснянського ВДВС у м. Києві від 22.04.2025 (а.с. 28), заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 03.2012 по 03.2024 складає 192 223 грн 25 коп. Загальний розмір заборгованості станом на 10.03.2025 становить 192 223 грн 25 коп.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гудзь Р.В. від 20.02.2025 (а.с. 103-104), накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гудзь Р.В. від 20.02.2025 (а.с. 105-106), накладено арешт на транспортний засіб SKODA, р.н. НОМЕР_2 . боржника ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Гудзь Р.В. від 12.03.2025, у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 96 111 грн 63 коп (а.с. 30).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 39935279, постановою від 12.03.2025 скасовано заходи примусового виконання (а.с. 15).

Відповідачем надано суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 19.08.2025 (а.с. 70-71), з якого вбачається, що в березні 2025 року ним було погашено заборгованість у сумі 192 233 грн 25 коп і станом на 01.08.2025 у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно з розрахунком пені, наданим позивачем, її розмір за прострочення сплати аліментів за період з червня 2012 по березень 2025 складає 137 144 грн 33 коп (а.с. 19-26).

Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів є предметом спору в цій справі. Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за змістом ст. 181 СК України - такий обов`язок може бути реалізовано у виді щомісячної (тобто періодичної чи систематичної) сплати аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов`язана їх сплачувати за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц вказала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

За положеннями ст. 181 СК України аліменти є періодичним платежем та повинні сплачуватися платником кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки за ст. 196 СК України.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Отже зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Також згідно п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Згідно зі ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення ст. 8 СК України та ч. 1 ст. 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У даній справі скаржник знав про розмір аліментів, які мають сплачуватися ним на користь позивача на утримання дітей, однак попри це допустив прострочення сплати аліментів.

При цьому скаржник не довів існування обставин, які б слугували підставою для висновку про відсутність його вини щодо виникнення боргу по аліментах, тобто свідчили б про виникнення такої заборгованості не внаслідок дій чи бездіяльності платника аліментів.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася не з вини ОСОБА_1 , а через об`єктивні причини, а саме: зміну його сімейного стану - народження ще двох дітей, яких необхідно утримувати, а також здійснення догляду за хворою дружиною, яка потребує лікування та наявність нестабільного доходу відхиляються колегією суддів, оскільки такі доводи не виключають вину відповідача щодо неналежного виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів, не вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. З аналізу судової практики вбачається, що обставинами, які виключають вину платника аліментів у виникненні заборгованості, вважаються хвороба платника, несвоєчасна виплата зарплати, затримка або неправильне перерахування аліментів банками, помилка державного виконавця у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (постанова Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19), спільне проживання стягувача та боржника однією сім`єю після ухвалення рішення про стягнення аліментів та не пред`явлення його до примусового виконання протягом часу такого проживання (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 519/970/21).

Зміна сімейного стану, погіршення фінансового становища платника аліментів, народження інших дітей, організація платником аліментів відпочинку та оздоровлення дитини, наявність батьків пенсійного віку, інших членів сім`ї, родичів, які потребують фінансової допомоги, самі собою не є підставою для невиконання обов`язку з утримання дитини, а тому не виключає вину боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

Водночас, народження інших дітей та утримання хворої дружини, на що посилається скаржник в своїй скарзі може бути підставою для зменшення розміру аліментів (щомісячних виплат) у майбутньому, а не для списання пені за минулий період.

Посилання скаржника на недостовірність розрахунку заборгованості по аліментах та не встановлення його остаточного розміру не підтверджена скаржником жодним доказом, при цьому сплата заборгованості в березні 2025 року в повному обсязі дає підстави вважати про його погодження з нарахованою сумою заборгованості на той час. Оскарження дій виконавця шляхом подання в листопаді 2025 року скарги щодо здійснення розрахунку заборгованості ніяким чином не підтверджує доводи скаржника щодо неправильного нарахування заборгованості та не є обставиною яка дає підстави для визнання рішення суду про стягнення пені необґрунтованим з цих підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства щодо не розгляду клопотань скаржника про зупинення провадження у справі від 17.11.2025 та 28.11.2025, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відбудеться 01.12.2025, що підтверджено протоколом судового засідання (а.с. 123-124). 20.11.2025 до суду через засоби поштової кореспонденції надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, яке не підписано заявником.

Вивченням електронної справи встановлено, що 01.12.2025 до ухвалення рішення у справі на електронну адресу суду надійшов лист «Клопотання про зупинення провадження у справі», з прикріпленими файлами. Вказаний лист згідно Акту суду № 410 від 01.12.2025 (а.с. 167) не підписаний кваліфікованим електронним цифровим підписом.

Цивільний процесуальний закон України вимагає, щоб усі письмові клопотання та заяви були підписані заявником або його представником. Непідписані або підписані неуповноваженою особою документи вважаються такими, що не відповідають вимогам закону, і суд залишає їх без розгляду або повертає. Якщо клопотання не підписане, суд не може перевірити його автентичність та волевиявлення особи, тому такі документи не розглядаються по суті.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі від 28.11.2025, направлене поштовою кореспонденцією та отримано судом 01.12.2025 в день ухвалення рішення, судом апеляційної інстанції після вивчення матеріалів електронної справи встановлено, що таке клопотання отримано судом після проголошення судового рішення, що підтверджується його реєстрацію в електронній справі після ухвалення та реєстрації судового рішення в системі.

Відповідно до принципів цивільного судочинства, після ухвалення рішення по суті та його проголошення суд, що його ухвалив, не має права самостійно скасувати або змінити рішення, що означає припинення розгляду процесуальних клопотань щодо суті спору.

Клопотання по суті спору, що надходять після цього, не розглядаються.

З огляду на вищевикладене, порушень судом норм процесуального законодавства щодо не розгляду клопотань про зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17.02.2026.

Суддя-доповідач

Судді