Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №699/1266/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/257/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 699/1266/25 Категорія: 331030000 Мельник А. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Новікова О.М.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи – Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – Міністерство оборони України;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в :

У серпні представник ОСОБА_1 – адвокат Перебийніс С.В. звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку окремого провадження із заявою про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

09.02.2023 в/ч НОМЕР_1 сповістила заявницю про те, що 05.02.2023 солдат ОСОБА_4 , 1970 р.н., зник безвісти під час штурмових дій та обстрілів противника зі сторони збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Червона Гора Донецької області, захищаючи волю та незалежність України.

З того часу пройшло більше двох років, але жодних відомостей про ОСОБА_4 так і не надходило.

У зв`язку із цими обставинами заявниця не може зареєструвати факт смерті свого чоловіка і отримати свідоцтво про смерть.

Встановлення та подальша реєстрація такого факту необхідна заявниці для належного упорядкування правових відносин, пов`язаних із смертю чоловіка і наступної реалізації її прав, у тому числі, щодо спадкування, зняття з реєстрації місця проживання, отримання відповідних соціальних виплат тощо.

Заявниця просить оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув у районі населеного пункту Червона Гора Донецької області під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій, – померлим. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року заяву задоволено.

Оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Корсунь-Шевченківський Черкаська область, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Червона Гора Донецької області.

Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уважати 05 лютого 2023 року.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що зникнення ОСОБА_4 відбулося під час активних бойових дій поблизу населеного пункту Червона Гора Донецької області, однак це зникнення є наслідком воєнних дій, яке сталося у строк понад шість місяців до дня звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою.

Оскільки, матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то оголосити його померлим слід з 05.02.2023.

Не погодившись з рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської

області від 03 листопада 2025 року, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки станом на день звернення з даною заявою до суду воєнні дії не закінчені, ведення активних бойових дій на території селища Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади Донецької області припинилося окупацією цієї території російською федерацією, то відлік встановленого строку, відповідно, ще не розпочався, звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним, а відтак право на звернення до суду з відповідною заявою не виникло.

Скаржник також наголошує на тому, що судом першої інстанції не вжито заходів щодо залучення до участі у розгляді справи всіх заінтересованих осіб. Так, рішення у справі впливає на права та обов`язки в/ч НОМЕР_1 , так як виключно військова частина здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення як військовослужбовцю, так і членам його сім`ї, виключає зі списків особового складу частини. ОСОБА_4 в апараті Міністерства оборони України військову службу не проходив, в/ч НОМЕР_1 не є військовою частиною безпосереднього підпорядкування Міністерства оборони України. Таким чином, рішення у справі впливає на права та обов`язки в/ч НОМЕР_1 .

05.01.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Перебийніс С.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Зазначає, що шість місяців, які визначені в ч. 2 ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Матеріли наданого в/ч службового розслідування підтверджують, що дійсно 05.02.2023 солдат ОСОБА_4 зник безвісти під час штурмових дій та обстрілів противником зі сторони збройних сил рф поблизу населеного пункту Червона Гора Донецької області. Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, датою початку бойових дій на території с-ще Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади Донецької області є 24.02.2022, датою закінчення бойових дій – 11.02.2023, а з 12.02.2023 вказана територія є тимчасово окупованою. Правовий статус зазначеного населеного пункту до цього часу не змінився.

Таким чином, з моменту закінчення активних бойових дій у селищі Красна Гора Донецької області минуло 2,5 років.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 08.08.1992, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 08.08.1992 (а.с. 21).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 ОСОБА_4 , призваного відповідно до Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/13т, та згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого радіотелеграфіста відділення управління штабу дивізіону взводу управління 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 (а.с. 17).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 32 від 30 січня 2023 року старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с. 17).

09.02.2023 Військова частина НОМЕР_1 сповістила ОСОБА_1 про те, що 05.02.2023 солдат ОСОБА_4 , 1970 року народження, зник безвісти під час штурмових дій та обстрілів противником зі сторони збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Червона Гора Донецької області, захищаючи волю та Незалежність України (а.с. 8).

У зв`язку із цими обставинами 09 лютого 2023 року працівниками Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області вказана подія внесена до ЄРДР за №12023250380000047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 9).

По факту зникнення військовослужбовця наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 № 728 призначено службове розслідування.

Матеріали справи містять Витяг з акта службового розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовців військової служби за мобілізацією, зокрема, старшого солдата ОСОБА_4 . Вказаним службовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 , стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час виконання службових (бойових) завдань, виконуючи завдання за призначенням по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок здійснення незаконними збройними формуваннями окупаційної влади російської федерації штурмових дій під прикриттям масованого обстрілу, позицій ВП «…», розташованих поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області, що мали місце 05 лютого 2023 року в період часу з 20.14 по 21.30. зник безвісти, оскільки під час проведення службового розслідування, документального підтвердження загибелі, потрапляння до полону держави-агресора старшого солдата ОСОБА_4 отримано не було (а.с. 13-20).

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України не є вичерпним.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Необхідність звернення із заявою про встановлення факту фізичної особи померлою у даній справі заявниця ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що встановлення та подальша реєстрація такого факту необхідна заявниці для належного упорядкування правових відносин, пов`язаних із смертю чоловіка і наступної реалізації її прав, у тому числі, щодо спадкування, зняття з реєстрації місця проживання, отримання відповідних соціальних виплат.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року (справа № 755/11021/22) оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Основними видами бойових дій є оборона та наступ.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2024 року (справа № 686/9938/23) зазначив, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

Так, на території с-ще Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади велися бойові дії з 24.02.2022 до 11.02.2023.

З 12.02.2023 територія с-ще Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади перебуває під тимчасовою окупацією.

При розгляді справи, судом першої інстанції було встановлено, що 05 лютого 2023 року в період часу з 20.14 по 21.30 противником були здійснені штурмові дії під прикриттям масованого обстрілу із НОМЕР_4 мм озброєння, АГС позицій ІНФОРМАЦІЯ_4 «…», розташованих поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області. Внаслідок активних бойових дій, виконуючи бойові завдання, перебуваючи в засобах індивідуального захисту, зник безвісти старший солдат ОСОБА_4 , стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Здійснені пошукові заходи не дали результату, його місцезнаходження є невідомим.

Дані обставини підтверджуються актом службового розслідування, витягом з Журналу бойових дій, поясненнями військовослужбовців.

З урахуванням вказаних вище обставин з достатньою вірогідністю підтверджується загибель у бою ОСОБА_4 у вказаному районі воєнних (бойових) дій.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням приписів ст. 46 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення ОСОБА_4 загиблим (померлим) під час виконання військового обов`язку із захисту держави України від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд першої інстанції, правильно виходив з того, що з урахуванням конкретних обставин справи оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події загибелі у бою ОСОБА_4 на території населеного пункту Красна Гора Донецької області, що підтверджується належними та допустимими доказами, наведеними вище.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції у порушення вимог ч. 2 ст. 46 ЦК України передчасно, до спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій, ухвалив рішення про оголошення ОСОБА_4 померлим є необґрунтованими, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що з великою долею вірогідності можна стверджувати, що солдат ОСОБА_4 загинув при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, виконуючи обов`язки військової служби із захисту Вітчизни.

У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 та від 25 квітня 2024 року № 278/970/23 сформовано правовий висновок про те, що шестимісячний строк, визначений у ч. 2 ст. 46 ЦК України для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 року, зазначила, що: «приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким», «речення друге ч. 2 ст. 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи».

У п. 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 року зазначено, що «законодавець, формуючи припис речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»). Після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене свідчить, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюється без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території.

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що суд першої інстанції розглянув справу за неповного складу заінтересованих осіб у зв`язку з незалученням до участі у справі військової частини, за якою проходив службу військовослужбовець ОСОБА_4 , колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку окремого провадження, предметом якої є встановлення юридичного факту оголошення фізичної особи померлою. У такій категорії справ суд залучає до участі у справі осіб, щодо яких судовим рішенням безпосередньо вирішуються питання їх прав чи обов`язків.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління Збройними Силами України, формує та реалізує державну політику у сфері оборони, а також забезпечує нормативне регулювання, фінансування та облік особового складу військовослужбовців. Військові частини є організаційними структурними підрозділами у вертикалі Міністерства оборони України та діють у межах повноважень, визначених законодавством і відомчими нормативними актами, не будучи носіями самостійних прав та обов`язків у публічно-правових відносинах, пов`язаних з визначенням правового статусу військовослужбовця.

За таких обставин участь Міністерства оборони України у справі про оголошення військовослужбовця померлим є достатньою для належного представництва інтересів держави та охоплює інтереси підпорядкованих йому військових частин, у зв`язку з чим незалучення конкретної військової частини не свідчить про неповний склад учасників справи та не є істотним порушенням норм процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши клопотання про залучення в/ч НОМЕР_1 до участі у справі, надав правомірну та мотивовану відмову в його задоволенні, дійшовши висновку про достатність участі Міністерства оборони України як заінтересованої особи в даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті та зводяться незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам як в підтвердження заявлених вимог, так і в їх заперечення, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Городищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.М. Новіков